Ухвала суду № 22040656, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/7424/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову від 20.10.2011р. по справі№2а-1670/7424/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українське зерно" (надалі позивач, ТОВ “Українське зерно") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001502301 від 06.07.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 245598,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року по справі № 2а-1670/7424/11 позов задоволено та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001502301 від 06.07.2011 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає, що правочини, укладені ТОВ “Українське зерно" та ТОВ "Агровест УК" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства а тому, вважає донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 245598,75 грн. правомірним та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач у надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу проти задоволення вимог останньої заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 20.10.2011 року без змін, як законну та обґрунтовану.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу за адміністративним позовом ТОВ “Українське зерно" до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення - рішення в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 11.04.2011 по 26.05.2011 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 5476/23-2/30044094 від 24.06.2011, в якому вказано на порушення позивачем, вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 196479,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 на суму 54467 грн., за жовтень 2010 на суму 142012,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2011 року № 0001502301, відповідно до якого ТОВ "Українське зерно" збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 245597,00 грн., а саме: 196479,00 грн. - за основним платежем та 49119,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів, погоджуючись висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість за вересень 2010 на суму 54467 грн., за жовтень 2010 на суму 142012,00 грн. слугували висновки акту перевірки відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ “Агровест УК", і, як наслідок, порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, стверджуючи про нікчемність правочинів відповідач послався на акт перевірки від 01.02.2011 року "22/233/25782745 ТОВ "Агровест УК" - контрагента позивача, згідно якого з боку ТОВ "Агровест УК" встановленні порушення ч.ч.1, 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 15, ст. 228 ЦК України по правочинах з ТОВ "Оптдевайс".

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок ДПІ у м. Полтаві помилковим, безпідставним з огляду на таке.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Агровест УК" 01.10.2009 укладено договір поставки № 01/10/09 Н.Г, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Загальна кількість партії товару, що поставляється за даним договором, визначається у специфікації. Постачальник надає Покупцю наступні документи на товар: рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладну, сертифікат якості. Ціна за 1 (одну) тону товару в заліковій вазі вказується у специфікації. Оплата за товар здійснюється Покупцем в розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару протягом 7 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю в повному обсязі даної партії. Покупець має право достроково сплатити Постачальнику вартість товару.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що "поставка товару здійснюється партіями в узгоджені строки на умовах СРТ відповідно до правил Інкотермс-2000".

Транспортування зернових за вказаним договором виконувалося автотранспортом за замовленням Постачальника (ТОВ "Агровест УК") на склад ТОВ "АГРО КОМ", з яким позивачем було укладено договір на виконання робіт по виготовленню продукції від 31.08.2009 року (т.2 а.с. 32-39). Даний факт підтверджується належним чином оформленими та завіреними копіями товарно-транспортних накладних, їх реєстрами та складськими квитанціями (т.1 а.с. 121-190).

За наслідками виконання договірних зобовязань ТОВ "Агровест УК " були видані видаткові накладні: № РН-01091 від 01.09.2010, № РН-02091 від 02.09.2010, № РН-06092 від 06.09.2010, № РН-02101 від 02.10.2010, № РН-05103 від 05.10.2010, № РН- 06102 від 06.10.2010 року, № РН-07103 від 07.10.2010, № РН-08101 від 08.10.2010, № РН- 09101 від 09.10.2010, № РН-11102 від 11.10.2010, № РН-12102 від 12.10.2010, № РН-14103 від 14.10.2010, № РН-16101 від 16.10.2010, № РН-18106 від 18.10.2010, № РН-20103 від 20.10.2010 року.

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Як встановлено судом першої інстанції, оплата товарно-матеріальних цінностей позивачем здійснена у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Агровест УК", що підтверджується реєстром платіжних доручень та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відмітками банківської установи (т. 2 а.с. 57- 237).

За таких обставин, твердження відповідача про відсутність у господарських операцій між ТОВ “Українське зерно" та ТОВ “Агровест УК реального товарного характеру, є хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Слід відмітити, що відповідно до акту перевірки, як позивач ТОВ “Українське зерно”, так і його контрагент - ТОВ “Агровест УК” мають статус платника ПДВ та відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” має право на нарахування цього податку та складання податкових накладних.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на відповідні партії товарів ТОВ “Агровест УК" були виписані податкові накладні: № 1091 від 01.09.2010, № 2091 від 02.09.2010, № 6092 від 06.09.2010, № 2101 від 02.10.2010, № 5103 від 05.10.2010, № 6102 від 06.10.2010, № 7103 від 07.10.2010, № 8101 від 08.10.2010, № 9101 від 09.10.2010, № 11102 від 11.10.2010, № 12102 від 12.10.2010, № 14103 від 14.10.2010, № 16101 від 16.10.2010, № 18106 від 18.10.2010, № 20103 від 20.10.2010 року.

Всі податкові накладні, містить усі обов`язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, господарські операції між ТОВ “Українське зерно” та ТОВ “Агровест УК" повністю підтверджено належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , а також податковими накладними, оформленими згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та дослідженими у справі доказами.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням товару у ТОВ “Агровест УК” в вересні - жовтні 2010 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову від 20.10.2011р. по справі№2а-1670/7424/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.

Судді(підпис)

(підпис)Перцова Т. С. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.