Ухвала суду № 22040517, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/6714/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2а-1670/6714/11

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - КП "Теплоенерго" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення № 0032441702/1152 від 04.04.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0032441702/1152 від 4 квітня 2011 року в частині донарахування Комунальному підриємству "Теплоенерго" податку на доходи фізичних осіб в сумі 900,00 грн, в тому числі, за основним платежем - 720,00 гривень, за штрафними санкціями - 180, 00 гривень, визнано протиправним та скасовано.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підриємства "Теплоенерго" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,00 гривні.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: абзаців "б", "г", підпунктів 4.2.9, 4.2.5 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 "Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.01.2011 по 24.02.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства КП "Теплоенерго" за період з 01.04.2009 по 30.09.2010.

За результатами перевірки складений акт № 11338/23-209/31700972 від 18.03.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем, а саме: абзаців "б", "г", підпунктів 4.2.9, 4.2.5 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 "Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5260,32 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0032441702/1152 від 04.04.2011 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6575,40 грн, в тому числі, 5260,32 грн - за основним платежем, 1315,08 грн - штрафні санкції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0032441702/1152 від 4 квітня 2011 року в частині донарахування Комунальному підприємству "Теплоенерго" податку на доходи фізичних осіб в сумі 900,00 грн, в тому числі, за основним платежем - 720,00 гривень, за штрафними санкціями - 180, 00 гривень, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Страхувальник) та ПрАТ "Аліко України" (Страховик) укладено договір страхування життя та працездатності працівників Страхувальника № GKOG _1003/3.

Пунктом 5 договору страхування зазначено договору встановлено, що договори страхування укладені на термін 10 років та більше.

Відповідно до платіжного доручення № 349 від 11.03.2010 позивачем перераховано на користь ПрАТ "Аліко України" страхові внески на загальну суму 32000 грн.

Колегія суддів зазначає, що абз. "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою-резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються: працедавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків.

Згідно пункту 1.37 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором.

Отже, колегія суддів зазначає, що договір страхування від 23.03.2010 є договором довгострокового страхування, а тому сума страхових внесків у розмірі 32000 грн. повинна включатись до складу загального місячного оподатковуваного доходу за виключенням суми, що не перевищує 15 % нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку, тобто загальна сума страхових внесків, що включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, становить 27200 грн (32000-15% ), що не заперечувалось позивачем.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що неправомірним донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4800 грн., оскільки 15% від загального місячного оподатковуваного доходу у розмірі 27200 грн. становить 4080 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з частиною 1 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" в зазначеній частині, документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2-а-1670/6714/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2-а-1670/6714/11 сторонами по справі не оскаржується.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2а-1670/6714/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >