Ухвала суду № 22040484, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/6906/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача Житнікова А.І.

представника відповідача Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову від 12.09.2011р. по справі№2а-1670/6906/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація" (надалі - позивач, ТОВ "Промислова комплектація"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 03 червня 2011 року № 0005152301/1845, відповідно до якого визначено до сплати податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 1825764 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р. по справі 2а-1670/6906/11 адміністративний позов ТОВ "Промислова комплектація" задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 03 червня 2011 року № 0005152301/1845.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.3.2.5, п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. ст. 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2000 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради проведено державну реєстрацію ТОВ "Промислова комплектація" (ідентифікаційний код 30708525), про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Основними видами діяльності ТОВ "Промислова комплектація" за КВЕД є: виробництво залізничного рухомого складу, оброблення металевих відходів та брухту, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, оптова торгівля хімічними продуктами, інші види оптової торгівлі.

Кременчуцькою О ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Промислова комплектація" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль" за серпень - вересень 2010 року та ТОВ "Камелор" за січень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом 19.05.2011 складено акт №3094/23-209/30708525, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 1460611 грн., в тому числі у періодах: серпень 2010 року - 626927,20 грн., вересень 2010 року - 833684 грн.

Так, перевіркою встановлено факт укладання ТОВ "Промислова комплектація" з ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль" договору на постачання в серпні та вересні 2010 року металобрухту на загальну суму 8047187 грн., в тому числі ПДВ 1480145 грн. Перевіряючі дійшли висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту в серпні та вересні 2010 року ПДВ в сумі 1460611 грн. за наслідками виконання даного договору.

В обґрунтування даного висновку в акті перевірки зазначено, що для перевірки використано інформацію документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль" з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Укрторг-метал" за 2010 рік, отриману від ДПІ у м. Дніпродзержинську. Відповідно до даної довідки ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль" порушено частину 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України в частині недодержання вимог даних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах з ТОВ "Укрторг-метал", оскільки передача товару по даним правочинам не відбулась. В даній довідці наведені результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податкової декларації з ПДВ ТОВ "Укрторг-метал" за серпень 2010 року, що оформлені актом №7337/15-231/33383718 від 25.10.2010. Даним актом встановлено завищення податкового кредиту по ТОВ "Елфра Дисплей" та ТОВ "Е-Восток Україна", свідоцтва платника податку на додану вартість яких анульовано 05.05.2010, тобто ТОВ "Укрторг-метал" в порушення підпунктів 7.2.4, 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від постачальників, які не є платниками ПДВ та як свідчать отримані дані вказані підприємства взагалі не могли здійснювати господарські операції на території України. Також перевіркою не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ "Е-Восток Україна" - ТОВ "Укрторг-метал" та ТОВ "Елфра Дисплей" - ТОВ "Укрторг-метал". Таким чином, операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ "Укрторг-метал" порушують статті 205, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог щодо реального настання наслідків, що обумовлені ним та суперечать моральним засадам суспільства.

У зв'язку з викладеним, відповідачем зроблено висновок про ненадходження податку на додану вартість по ланцюгу до бюджету, що, в свою чергу, позбавляє позивача права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Вказані обставини (ненадходження податку по ланцюгу до бюджету) та розбіжності між податковим зобов'язанням ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль" та податковим кредитом ТОВ "Промислова комплектація" за серпень, вересень 2010 року, на думку відповідача, свідчать про неправомірне формування позивачем податкового кредиту.

На підставі висновку акта перевірки №3094/23-209/30708525 Кременчуцькою ОДШ 03.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0005152301/1845, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежами: податок на додану вартість в загальному розмірі 1825764,00 грн., в тому числі 1460611,00 грн. - за основним платежем, 365153 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається податкова інспекція в обґрунтування своїх висновків не відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та виходячи з цього зазначає, що з боку відповідача відсутнє порушення вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення стали відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу про завищення податкового кредиту з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль" з посиланням на безтоварність і нікчемність вказаних правочинів та встановлення розбіжностей в податковій звітності та розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Промислова комплектація" та ТОВ ВФК"Бізнес-Модуль" укладено договір поставки товару №001/10-6210, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупця визначений договором товар - металобрухт, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно додаткової угоди №2 до договору поставки №001/10-6210 від 23.06.2010 року передача товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється шляхом підписання акту приймання - передачі "Ф69" після зважування товару на терезах ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод". Датою поставки товару вважається дата складання акту приймання - передачі між постачальником та покупцем.

На виконання умов вказаного договору в серпні - вересні 2010 року ТОВ "ВФК "Бізнес-Моддуль" було поставлено залізничним транспортом металобрухт на загальну суму (з урахуванням транспортних витрат) 8047187 грн, в тому числі ПДВ - 1480145, що підтверджується наданими копіями рахунків - фактури, актів приймання металів чорних (вторинних) , видатковими накладними, та залізничними накладними (т.1 а.с. 182-250, т.2 а.с. 1-56, 86-250, т.3 а.с. 1-250, т.4 а.с. 1-111).

За наданий товар позивачем проведена оплата в безготівковій формі, що підтверджується випискою ПАТ КБ "Приватбанк" (т.1 а.с.162-181).

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль" на відповідні партії товару, які були поставлені позивачеві, були виписані податкові накладні (т.1 а.с. 62-161), які містить усі обов`язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість": порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та як зазначено в акті перевірки суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включені до складу декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року №104001 від 27.09.2010 року та за вересень 2010 року №118668 від 01.11.2010 року.

Колегія суддів також вважає за необхідне відмітити, що як позивач ТОВ "Промислова комплектація" так і ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль" на час вчинення господарських угод мали статус платника ПДВ та подавала звітність щодо податку на додану вартість, на що також вказано в акті перевірки.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням товару у ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль".

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТОВ "ВФК "Бізнес-Модуль", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод, укладених контрагентом позивача - ТОВ "ВФК "Бізнес - Модуль" з ТОВ "Укрторг-метал" при придбанні та продажу товарів, в силу приписів ч.1 ст.203, п.1, 2 ст. 215, ст.228 ЦК України, було зроблено виходячи з того, що в ході проведення перевірок не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ "Е-Восток Україна" - ТОВ "Укрторг-метал" та ТОВ "Елфра Дисплей" - ТОВ "Укрторг-метал".

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним, з огляду на таке.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків на момент виникнення спірних правовідносин була встановлена Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 від 21.12.2000 р., та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2011 року № 0005152301/1845, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України “Про податок на додану вартість” , колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову від 12.09.2011р. по справі№2а-1670/6906/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.

Судді(підпис)

(підпис)Дюкарєва С.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2011 р.