Ухвала суду № 22040381, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-9996/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача Оковитої А.Є.

представника відповідача Марадіної Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову від 05.10.2011р. по справі№2а-9996/11/2070

за позовом Приватного підприємства "ХПТФ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ХПТФ" (далі по справі позивач, ПП «ХПТФ») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, який в подальшому було уточнено, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова (далі по справі відповідач, ДПІ в Московському районі м.Харкова) від 05.05.2011 року № 0002112302/2, №0007122302, № 0007022302 та від 27.07.2011 року за № 0002112302/3, № 00013332302, № 0001322302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року адміністративний позов ПП "ХПТФ" задоволено в повному обсязі та скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ в Московському районі м.Харкова від 05.05.2011 року № 0002112302/2, №0007122302, № 0007022302, від 27.07.2011 року за № 0002112302/3, № 00013332302, № 0001322302.

Відповідач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 р. по справі №2-а-9996/11/2070 в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства". З вказівкою на акт №432 від 27.04.2010 року ДПІ Червонозаводського району м.Харкова, зазначає про відсутність у контрагента позивача ТОВ "Гавас-52" за місцем реєстрації та скасування свідоцтва платника податку на додану вартість, що, на думку відповідача, свідчить про нікчемність угод між ПП "ХПТФ" та ТОВ "Гавас-52".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представник позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 05.10.2011 року по справі №2-а-9996/11/2070 без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.11.2010 року уповноваженими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ПП "ХПТФ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої 11.11.2010 року було складено акт перевірки № 9695/23/31938863, де були зафіксовані наступні порушення:

- Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: пп. 7.4.1 п. 7.4, 7, в результаті чого, на думку відповідача, ПП "ХПТФ" було зменшено задеклароване від'ємне значення ПДВ у сумі 115522 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року всього на суму 1463671,00 грн.;

- Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, що на думку податкового органу призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2009 на суму 305863 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 1426454 грн. та за 1 квартал 2010 року в розмірі 241674 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0002102302/0 та № 0002112302/0, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3757001,80 грн. та суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2195506,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення від 05.05.2011 року № 0002112302/2 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2195506,50 грн., № 0007122302 на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3636164,80 грн., № 0007022302 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 144255,00 грн. та аналогічні податкові повідомлення рішення від 27.07.2011 року за № 0002112302/3, № 00013332302, № 0001322302.

Позивач не погодився з рішенням відповідача та подав адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та правомірності .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу про: завищення позивачем валових витрат, понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) та податкового кредиту з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Гавас-52" з посиланням на безтоварність і нікчемність вказаних правочинів.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ПП "ХПТФ" та ТОВ "Гавас-52" укладено наступні договори: № 01/05-09 від 01.05.2009 року та № 02/05-09 від 01.05.2009 року, № 01/10-09 від 01.10.2009 року та № 02/01-10 від 01.01.2010 року, відповідно до умов яких ТОВ "ГАВАС-52" зобов'язується поставити, а ПП "ХПТФ" прийняти та оплатити товари згідно видаткової накладної. Оплата здійснювалась на розрахунковий рахунок або взаємозаліком. У свою чергу, ПП "ХПТФ" здійснює поставки ТОВ "ГАВАС-52" продукції, яка вироблена із сировини, придбаної у ТОВ "ГАВАС-52".

Отримання товару проводиться транспортом продавця. За домовленістю сторін покупець може своїми силами та транспортом організувати доставку товару за додаткову оплату.

На виконання умов договору ТОВ "Гавас-52", в період з 05.05.2009 року по 10.02.2010 року, поставлено позивачу продукцію на загальну суму 9493816,93 грн. та на відповідні партії продукції ТОВ "Гавас-52" були виписані відповідні видаткові накладні (т.1 а.с. 143- 193).

Для здійснення транспортування продукції позивачем укладені договори оренди транспортних засобів №05/01-09/2 від 05.01.2009 року, №05/01-09/3 від 05.01.2009 року, №04/01-10/3 від 04.01.2010 року, №04/01-10/2 від 04.01.2010 року (т.2 а.с. 128-131).

В подальшому позивач з придбаного у ТОВ "Гавас-52" матеріалів, було вироблено готову продукцію, яка була реалізована позивачем, в тому числі і ТОВ "Гавас-52" та сторонами були складені акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2009 року, 31.10.2009 року, 30.11.2009 року, 31.12.2009 року, 31.01.2010 року та 28.02.2010 року (т.2 а. с. 87-94).

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Згідно п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. цього закону встановлено, що до складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.11.2.1. цього закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт і послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно, відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до валових витрат по операціях з ТОВ "Гавас-52" щодо придбання товарів на суму 7895964 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 1223451 грн.; за 4 квартал 2009 року в сумі 5705817 грн.; за 1 квартал 2010 року в сумі 966696 грн.

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТОВ "Гавас-52" на відповідні партії товарів, які були поставлені позивачеві, були виписані податкові накладні: № 3 від 05.05.2009 року, №4 від 06.05.2009 року, №6 від 06.05.2009 року, №9 від 06.05.2009 року, № 15 від 11.05.2009 року, № 10 від 11.05.2009 року, № 11 від 11.05.2009 року, № 13 від 11.05.2009 року, № 14 від 11.05.2009 року, № 03 від 03.08.2009 року, № 08 від 08.08.2009 року, № 28 від 28.08.2009 року, № 29 від 29.08.2009 року, № 1 від 01.10.2009 року, № 9 від 02.10.2009 року, № 10 від 02.10.2009 року, № 11 від 03.10.2009 року, № 15 від 05.10.2009 року, № 14 від 05.10.2009 року, № 16 від 06.10.2009 року, №31 від 10.10.2009 року, № 18 від 12.10.2009 року, № 19 від 14.10.2009 року, № 33 від 25.10.2009 року, № 34 від 26.10.2009 року, № 4 від 02.11.2009 року, № 3 від 02.11.2009 року, №9 від 03.11.2009 року, №8 від 03.11.2009 року, № 7 від 03.11.2009 року, № 12 від 04.11.2009 року, № 13 від 05.11.2009 року, № 18 від 07.11.2009 року, № 26 від 10.11.2009 року, №33 від 17.11.2009 року, № 39 від 24.11.2009 року, №5 від 01.12.2009 року, №6 від 02.12.2009 року, № 10 від 04.12.2009 року, № 15 від 07.12.2009 року, № 16 від 08.12.2009 року, № 19 від 10.12.2009 року, №20 від 10.12.2009 року, №8 від 04.01.2010 року, №7 від 04.01.2010 року, № 15 від 06.01.2010 року, № 7 від 01.02.2010 року, № 18 від 03.02.2010 року та № 36 від 10.02.2010 року (т.1 а.с. 206 - 250, т.2 а.с. 1-5), які містить усі обов`язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість": порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів також вважає за необхідне відмітити, що як позивач ПП "ХПТФ", так і його контрагент - ТОВ “Гавас-52" на час вчинення господарських угод з 05.05.2009 року по 10.02.2010 року мали статус платника ПДВ, на що вказано в акті перевірки.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням матеріалів для виробництва продукції у ТОВ “Гавас-52".

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТОВ "Гавас-52", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Гавас-52" , в силу приписів ч.1 ст.203, п.1, 2 ст. 215, ст.228 ЦК України, було зроблено виходячи з того, що у підприємства ТОВ "Гавас-52" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, транспортні засоби, а також підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не подання податкової звітності.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним, з огляду на таке.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків на момент виникнення спірних правовідносин була встановлена Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 від 21.12.2000 р., та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Доводи про незнаходження ТОВ “Гавас-52” за юридичною адресою та скасування свідоцтва платника ПДВ, не можуть бути взяті до уваги в якості належного обґрунтування відповідачем твердження про нікчемність угод між позивачем та вказаним його контрагентом, оскільки факт відсутності контрагента за місцем реєстрації та скасування свідоцтва платника ПДВ було здійснено 28.04.2010 року, а відповідно до матеріалів справи господарські операції між позивачем та ТОВ "Гавас- 52" здійсненні в період з 05.05.2009 року по 10.02.2010 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України “Про податок на додану вартість” та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову від 05.10.2011р. по справі№2а-9996/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.

Судді(підпис)

(підпис)Перцова Т. С. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2011 р.