Ухвала суду № 22040075, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/4230/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.08.2011р. по справі№2а-1670/4230/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області третя особа Приватне підприємство "Джерело"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.05.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" ( далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області ( далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004272301/1532 від 05.05.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Приватне підприємство "Джерело" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0004272301/1532 від 05.05.2011 року.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" (код ЄДРПОУ 34987604) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 12.08.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Також , судом першої інстанції не враховано, вимоги ст. 203, ст.215, ст..228 ЦК України, що на думку відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позов є обґрунтованим та законним .

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" є юридичною особою, що зареєстрована 12.03.2007 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 682474 (а.с. ЗО).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100052694 (а.с. 32).

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" з питання взаємовідносин з ПП "Джерело" за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2237/23-209/34987604 від 15.04.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України; ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року загалом в сумі 5 134 грн. (а.с. 57-63).

На підставі висновку даного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 05.05.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004272301/1532, яким ТОВ "Легбудпроект" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 3014010100" в розмірі 5 135 грн., в тому числі 5 134 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями \

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як вбачається з 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1 п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Джерело", в січні 2011 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 5 134 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Перевіркою виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 134 грн.

Як вбачається з матеріалів справи Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області посилалась на те, що у ПП "Джерело" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності у зв'язку з чим договір поставки № 1701 від 17.01.2011 року, укладений між ПП "Джерело" та ТОВ "Легбудпроект" в силу ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Як встановлено судом першої інстанції 17.01.2011 року укладено договір поставки (а.с. 76). Відповідно до п. 1.1. даного договору Постачальник (ПП "Джерело") зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ТОВ "Легбудпроект") товар, а Покупець зобов'зується прийняти товар та оплатити його. Кількість, ціна та асортимент товару визначається відповідно до накладних, рахунків, які надаються Постачальником, або за згодою сторін у Специфікаціях (п. 1.21. договору).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Легбудпроект" у встановленому законодавством порядку отримало ліцензію серії АВ № 365949 на право здійснення будівельної діяльності, що видана Полтавською обласною державною адміністрацією.

Крім того, платником податків до матеріалів справи долучено копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних; належним чином завірені копії видаткових накладних № 2601 від 26.01.2011 року, № 2701 від 27.01.2011 року; рахунків-фактур № 2501 від 25.01.2011 року, № 2601 від 26.01.2011 року (а.с. 26-27, 82-83).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сторони належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлено первинні документи податкової та бухгалтерської звітності. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних відсутні.

Матеріали справи містять виписку Полтавської філії АБ "Укргазбанк" по рахунку № 260018037 за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, товарно-транспортні накладні № 2601, №2701, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості, що підтверджує факт придбання товарно-матеріальних цінностей та використані позивачем у власній господарській діяльності .

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно визначив та задекларував податок на додану вартість, який підлягає віднесенню до податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 5 134 грн. Висновки податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення даної суми ПДВ до податкового кредиту є необгрунтованими та безпідставними, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому Податковим кодексом України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих його контрагентом.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що сторони належним чином оформили договірні правовідносини, які мали реальний характер, та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладених між позивачем та контрагентом угод , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обгрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між підприємством та контрагентом є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін .

Аналіз вищевикладеного свідчить, що угоди укладені відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам ст. 205, ст. 203, ст. 228 ЦК України.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

На момент укладення угод та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що договори, укладені між позивачем та ПП "Джерело", мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про їх нікчемність є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 5 134 грн., а отже - правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0004272301/1532 від 05.05.2011 року.Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладених угод відповідно до 215 , ст.203, ст..228 ЦК України, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 ><198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. по справі№2а-1670/4230/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бондар В.О.

Судді<підпис >

<підпис >Кононенко З.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений16.12.2011р.<Текст >