Ухвала суду № 22040040, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/7436/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі№2а-1670/7436/11

за позовом Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ПП "Новаторспецсервіс", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 року № 0006012301/2140, № 0006002301/2141.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПП "Новаторспецсервіс" податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 16 177 грн. та податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року в сумі 12 941 грн. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0006002301/2141 від 25.06.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0006012301/2140 від 25.06.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" (код ЄДРПОУ 32534925) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, п.п. 1.18 п. 1 ст. 8, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство "Новаторспецсервіс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 17.07.2003 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 681874 (т. І, а.с. 8).

Позивач знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 100235752 є платником податку на додану вартість (т. І, а.с. 10).

Кременчуцькою ОДПІ у період з 07.06.2011 року по 10.06.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Новаторспецсервіс" (код ЄДРПОУ 32534925) з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Кремнет" (код ЄДРПОУ 36410492) за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 3844/23-209/32534925 від 10.06.2011 року, в якому вказано на порушення ПП "Новаторспецсервіс" вимог пп. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 16 177 грн. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за листопад - грудень 2010 року в сумі 12 941 грн. (т. І, а.с. 15-26).

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25.06.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0006002301/2141, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" в розмірі 20 221 грн. (в т.ч. 16 177 - основний платіж, 4 044 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 13);

-№ 0006012301/2140, яким ПП "Новаторспецсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" в розмірі 16 176 грн. (в т.ч., 12 941 - основний платіж, 3 235 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 11).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргою до ДПА у Полтавській області його скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (т. І, а.с. 51-58).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0006002301/2141, № 0006012301/2140 від 25.06.2011 року , на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (далі по тексту - Закон № 996-ХІУ) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІУ одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Матеріалами справи встановлено, що ПП "Новаторспецсервіс" протягом листопада - грудня 2010 року в бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Кремнет" (код ЄДРПОУ 36410492).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 64 706 грн. 51 коп. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, в розмірі 12 941 грн. 31 коп.

При цьому, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 16 177 грн. та завищення податкового кредиту за листопад - грудень 2010 року в сумі 12 941 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на те, що перевіркою ПП "Новаторспецсервіс" не підтверджено факт передачі товарно-матеріальних цінностей від Продавця (ПП "Кремнет") до Покупця, у зв'язку з чим договір поставки, укладений між ПП "Кремнет" та ПП "Новаторспецсервіс", є нікчемним в силу закону.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам Кременчуцької ОДШ та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Кремнет" (Продавець) та ПП "Новаторспецсервіс" (Покупець) 01.11.2010 року укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 35, відповідно до п. 1 якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець оплатити та прийняти товарно-матеріальні цінності (т. І, а.с. 32).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних: № 3811 від 02.11.2010 року на загальну суму 17 469 грн. 90 коп., в т.ч. ПДВ - 2 911 грн. 65 коп.; № 4411 від 03.11.2010 року на загальну суму 14 938 грн. 88 коп., в т.ч. ПДВ - 2 489 грн. 81 коп.; № 5111 від 04.11.2010 року на загальну суму 14 281 грн. 12 коп., в т.ч. ПДВ - 2 380 грн. 19 коп.; № 5511 від 05.11.2010 року на загальну суму 20 140 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ - 3 356 грн. 78 коп.; № 15512 від 01.12.2010 року на загальну суму 10 817 грн. 26 коп., в т.ч. ПДВ - 1 802 грн. 88 коп. (т. І, а.с. 27-31), які оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ПП "Кремнет" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що згадані податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин законодавства України та підтверджують факт придбання ПП "Новаторспецсервіс" протягом листопада - грудня 2010 року товарно-матеріальних цінностей у ПП "Кремнет".

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що разом з продукцією Продавець видає Покупцю рахунок, товарну накладну, податкову накладну та сертифікат відповідності/паспорт (за наявності).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять належним чином оформлені та завірені копії: накладних, а саме: № 3811 від 02.11.2010 року на загальну суму 17 469 грн. 90 коп., в т.ч. ПДВ - 2 911 грн. 65 коп.; № 4411 від 03.11.2010 року на загальну суму 14 938 грн. 88 коп., в т.ч. ПДВ - 2 489 грн. 81 коп.; № 5111 від 04.11.2010 року на загальну суму 14 281 грн. 12 коп., в т.ч. ПДВ - 2 380 грн. 19 коп.; № 5511 від 05.11.2010 року на загальну суму 20 140 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ - 3 356 грн. 78 коп.; № 15512 від 01.12.2010 року на загальну суму 10 817 грн. 26 коп., в т.ч. ПДВ - 1 802 грн. 88 коп. (т. І, а.с. 33-37); рахунків-фактур: № 3811 від 02.11.2010 року на загальну суму 17 469 грн. 90 коп., в т.ч. ПДВ - 2 911 грн. 65 коп.; № 4411 від 03.11.2010 року на загальну суму 14 938 грн. 88 коп., в т.ч. ПДВ - 2 489 грн. 81 коп.; № 5111 від 04.11.2010 року на загальну суму 14 281 грн. 12 коп., в т.ч. ПДВ - 2 380 грн. 19 коп.; № 5511 від 05.11.2010 року на загальну суму 20 140 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ - 3 356 грн. 78 коп.; № 15512 від 01.12.2010 року на загальну суму 10 817 грн. 26 коп., в т.ч. ПДВ - 1 802 грн. 88 коп. (т. І, а.с. 38-42).

Крім того, кото, матеріали справи містять копії паспортів та сертифікатів якості на продукцію, що поставлялася ПП "Кремнет" в адресу ПП "Новаторспецсервіс" (т. І, а.с. 116-131).

Оплата товарно-матеріальних цінностей проведена в повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "Кремнет" у банку, що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками АКБ "Індустріалбанк" про рух коштів на рахунку (т. І, а.с. 43-49; т. II, а.с. 24-55).

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що у платіжних дорученнях № 361 від 29.12.2010 року та № 368 від 21.01.2011 року допущено описку в номері рахунка, на підставі якого здійснювалася оплата товарно-матеріальних цінностей, з огляду на вірне зазначення реквізитів одержувача та суму перерахування, що відповідає сумі, вказаній у рахунку-фактурі № 15512 від 01.12.2010 року (т. II, а.с. 51-52).

Зважаючи на незначні обсяги придбаних товарів та беручи до уваги, що договором поставки від 01.11.2010 року не визначено порядок доставки товарно-матеріальних цінностей від Продавця до Покупця, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що транспортування товарно-матеріальних цінностей відбувалося власним автотранспортом директора ПП "Новаторспецсервіс" (т. І, а.с. 132-133).

Як вбачається з матеріалів справи, придбані товари в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом їх продажу іншим контрагентам, що підтверджується копіями договорів, податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, звітом про продаж товарів (т. І, а.с. 141-249; т. II, а.с. 1-18).

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ видами господарської діяльності ПП "Новаторспецсервіс" за КВЕД є: 51.90.0 "Інші види оптової торгівлі", 52.48.9 "Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань" (т. І, а.с. 9).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність реальності (товарність) господарської операції з купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість в сумі 12 941 грн. 31 коп. та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, колегія суддів зазначає, що ПП "Новаторспецсервіс" правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 64 706 грн. 51 коп. та зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ, що сплачена ним в ціні придбаних ТМЦ, в розмірі 12 941 грн.

Щодо посилань Кременчуцької ОДШ на нікчемність договору поставки № 35 від 01.11.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ПП "Новаторспецсервіс" та ПП "Кремнет" на підставі договору поставки № 35 від 01.11.2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Кременчуцької ОДПІ на акт перевірки ПП "Кремнет" № 64/15-322 від 23.03.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення останнім ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 1.6, пп. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", як на підставу для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки чинне на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин законодавство України не ставило право добросовісного платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від дотримання норм податкового законодавства контрагентом такого платника податку.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ПП "Кремнет" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ПП "Кремнет" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів. Крім того, податковий розрахунок комунального податку, на який посилається відповідач в акті перевірки, містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судовим розглядом не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ПП "Новаторспецсервіс" та ПП "Кремнет".

Посилання Кременчуцької ОДПІ на висновок експерта МНДЕКЦ "Експол" № 48-3/11 від 15.03.2011 року (т. І, а.с. 106-115) судом оцінюються критично з огляду на те, що даним висновком не встановлено факт фальсифікації підпису посадових осіб ПП "Кремнет" (зокрема, директора ОСОБА_1) у первинних документах бухгалтерського обліку, що складені та передані підприємством в адресу ПП "Новаторспецсервіс" на виконання умов договору поставки № 35 від 0 1.11.2010 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціх про неправомірність висновків податкової інспекції про порушення позивачем пп. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що начебто призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 16 177 грн. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження ПП "Новаторспецсервіс" податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року в сумі 12 941 грн., здійснені при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України і фактичних обставин справи.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, колегія суддів вважає що суд першої інстанції обгрунтовано вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 25.06.2011 року № 0006012301/2140, № 0006002301/2141, оскільки згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі№2-а-1670/7436/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі№2а-1670/7436/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2011 р.