Ухвала суду № 22039874, 12.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р.Справа № 2а-9679/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Водолажської Н.С.

Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від13.09.2011р. по справі№2а-9679/11/2070

за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"

до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку

інфраструктури території", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив визнати неправомірною та скасувати у повному обсязі вимогу Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова № Ю-150 від 05.07.2011 р. про сплату суми боргу в розмірі 55566,77 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від13.09.2011 року

відмовлено позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від13.09.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття

оскаржуваної постанови при неповному зясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як свідчать письмові докази, Наказом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" № 100 від 18.09.2007 року створено філію ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (а.с.7).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 31 січня 2011 року (реєстраційний номер 35351080), Філія Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Центр обслуговування абонентів" взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському м. Харкова як платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (а.с.27).

Філія самостійно нарахувала єдиний внесок на суми нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, що підлягає сплаті за травень 2011 року та надала відповідачу відповідний Звіт за травень 2011 року (а.с.47-55).

05.07.2011 року відповідач, УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова, на підставі звіту позивача в особі філії за травень 2011 року та картки особового рахунку страхувальника на суму заборгованість зі сплати єдиного внеску за травень 2011 року, що залишилась не сплаченою станом на 01.07.2011 року, сформував вимогу про сплату боргу № Ю-150 на суму 55566 грн.57 коп., яка отримана головним бухгалтером позивача 06.07.2011р. (а.с.28-46).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що саме Філія є платником єдиного внеску, оскільки подає відповідні звіти та сплачує страхові внески відповідачу, а рішення територіального органу Пенсійного фонду України про взяття Філії на облік як окремого платника єдиного внеску ані Філією, ані головним підприємством не оскаржувалось, складена Філією звітність за травень 2011р. по єдиному податку не відкликалась.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" №2464-УІ від 08.07.2010 року, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, про що повідомлено Філію ХОКП в повідомленні про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с.27).

Відповідно до ч.5 ст. 7, п. 2 ч.11 ст. 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не встановлено підстав, які б звільняли осіб, зареєстрованих платниками єдиного внеску, що самостійно обчислили суму єдиного внеску, відобразили нараховану суму єдиного внеску в звітності, подали звітність до територіального органу ПФУ, від обов'язку виконання зобов'язання по оплаті.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме несвоєчасне нарахування та/або не сплата страхових внесків, нарахованих за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, є підставою для органів Пенсійного фонду України направляти до страхувальника вимогу про сплату боргу та нараховувати фінансову санкцію та пеню.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Позивач, в порушення приписів ч.1 ст. 71 КАС України, не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог і не спростував доводи УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова про порушення строків сплати страхових внесків і наявність боргу, що стало підставою для прийняття відповідачем 05.07.2011 року вимоги № Ю-150.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про неправомірність дій відповідача, які полягають у безпідставному надсиланні вимоги про сплату боргу Філії, яка на його думку є неналежним страхувальником, оскільки письмові докази свідчать про те, що саме Філія є платником єдиного внеску, вона подає відповідні звіти та сплачує страхові внески відповідачу (а.с.27).

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що рішення територіального органу ПФУ про взяття на облік Філії, як окремого платника єдиного внеску, ані позивачем, ані Філією не оскаржувалось, а складена Філією звітність за травень 2011р. по єдиному податку не відкликалась.

Такий висновок суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції позивачем не спростовано.

Відповідач, заперечуючи проти позову, на виконання приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень, законності та обгрунтованості прийнятої 05.07.2011 року вимоги № Ю-150.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваної вимоги № Ю-150 від 05.07.2011 р. про сплату суми боргу в розмірі 55566,77 грн., кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

За таких обставин, керуючись приписами ст. 19 Конституції України , ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від13.09.2011р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від13.09.2011р. по справі№2а-9679/11/2070 за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харковапро визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Курило Л.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >