Ухвала суду № 22039596, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-11406/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності представника позивача Загребельного Г.С., представника відповідача Марадіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. по справі№2а-11406/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Автрамат-Рембуд", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001442302 від 10.08.2011 року та № 0001432302 від 10.08.2011 року.

Свою вимоги обґрунтував тим, що державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкові було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.11. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 14.07.11 за №2158/23/23142659 та винесені податкові повідомлення-рішення №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року. Позивач вважає, що висновки акту перевірки від 14.07.11 за №2158/23/23142659 не відповідають дійсності, оскільки позивач не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів, підкреслюючи, що податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання договорів позивача з його контрагентами нікчемними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 20, 77 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.3 ст.5, ст. 7 Господарського кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.12.2001 року як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 503063(а.с.79), первинна реєстрація юридичної особи відбулась 09.02.1995 року, про що свідчить довідка Головного Управління статистики у Харківській області(а.с.75-76).

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі міста Харкова як платник податків з 27.04.1995року, що підтверджується довідкою 24.12.2001року № 25940/9/28-112(а.с.74).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" зареєстрований як платник на додану вартість з індивідуальним номером 231426520347, що підтверджується свідоцтвом №29279525 серії НБ№199476(а.с.77).

Крім того, позивач має дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №226.11.63-45.21.1, виданий Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (а.с.78) та ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області на здійснення господарської діяльності, повязаної зі створенням обєктів архітектури Серії АВ №514917(а.с.80).

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкові було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.11. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 14.07.11 за №2158/23/23142659(а.с.19-72), в якому податковим органом встановлені, зокрема, такі порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму загальну суму 908264 грн., в т.ч. 1 квартал 2010 року - на суму 19866 грн., 3 квартал 2010 року - на суму 114945 грн., 4 квартал 2010 року - на суму 105819 грн., 1 квартал 2011 року - на суму 567634 грн.

- п. 4.1 п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст.4, п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 714210 грн., в т.ч.: червень 2010 року - на суму: 8333 грн.; липень 2010 року - на суму 71127 грн.; серпень 2010 року - на суму 20829 грн.; жовтень 2010 року - на суму 50063 грн.; листопад 2010 року - на суму 34592 грн.; грудень 2010 року - на суму 6031 грн.; лютий 2011 року - на суму 166284 грн.; березень 2011 року - на суму 356951 грн.

На підставі акту перевірки №2158/23/23142659 від 14.07.11 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкові були прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0001432302 від 10.08.2011(а.с.151), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість всього в розмірі 761954,75 грн., в тому числі: за основним платежем 714210,00 грн., за штрафними санкціями 47744,75 грн. та

- №0001442302 від 10.08.2011(а.с.152), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток всього в розмірі 993422,50 грн., в тому числі: за основним платежем 908264,00 грн., за штрафними санкціями 85158,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що підставами для донарахування податкових зобовязань позивачу стали висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ “Техенергоресурс”, ТОВ “Промбуд-монтажінвест”, ТОВ “Євровтормет”, ТОВ “Дніпроелектрокомплекс”.

Як вбачається з наявних у справі документів, 11.01.2010р. між позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд” (в якості підрядника) та ТОВ “Техенергоресурс” (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-6(т.1 а.с.193-196), предметом якого є будівництво будівель та споруд для виробництва теплоізоляційних виробів на основі мінеральної вати по Карачаєвському шосе, 44 у м. Харкові.

08.02.20010р. між позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд”(в якості підрядника) та ТОВ “Техенергоресурс” (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-7/2010(т.1 а.с.219-222), предметом якого є виготовлення металоконструкцій для ХНАГХ центр виховної роботи зі студентами м. Харків, вул.. Революції,12.

01.09.2010р. між позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд” (в якості підрядника) та ТОВ “Техенергоресурс” (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-50(т.1 а.с. 239-242), предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

22.11.2010р. між позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд”(в якості підрядника) та ТОВ “Техенергоресурс” (в якості субпідрядника) було укладено договір №55(т.2 а.с. 28-31), предметом якого є виготовлення зварних балок для ТОВ “РИСАЙКЛИНГ ПАРТНЕР УП”.

01.11.2010р. між позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд”(в якості підрядника) та ТОВ “Техенергоресурс”(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-56(т.2 а.с. 47-50), предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

01.11.2010р. між позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд”(в якості підрядника) та ТОВ “Техенергоресурс”(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-57/2010 (т.2 а.с.65-68), предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

07.02.2011р. між позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд”(в якості підрядника) та ТОВ “Промбуд-монтажінвест”(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-18/2011 (т.1 а.с.153-156), предметом якого є ремонт нежитлових приміщень по вул. Киргизькій у м. Харкові.

12.01.2011р. між позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд”(в якості підрядника) та ТОВ “Промбуд-монтажінвест” (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-11/2011(т.1 а.с.175-179), предметом якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.11р., є виготовлення металоконструкцій для заводу енергетичного машинобудування та виготовлення металоконструкцій паропроводу для заводу енергетичного машинобудування.

Судовим розглядом встановлено відсутність жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ “Промбуд-монтажінвест” і ТОВ “Техенергоресурс”, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ.

Дослідивши зміст перелічених правочинів, колегія суддів зазначає, що частково предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України “Про ліцензування господарської діяльності”, Закону України “Про архітектурну діяльність”, Закону України “Про основи містобудування” підлягає ліцензуванню.

В ході судового розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучені ліцензії Серії АВ №514879, якою Інспекція державного архітектурно-будівльного контролю дозволяє ТОВ “Техенергоресурс” здійснювати господарську діяльність, повязану зі створенням обєктів архітектури; Серії АВ №458966, якою Державна архітектурно-будівльна інпекція дозволяє ТОВ “Техенергоресурс” здійснювати господарську діяльність, повязану зі створенням обєктів архітектури; Серії АВ №193629, якою Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України дозволяє ТОВ “Техенергоресурс” здійснювати будівельну діяльність згідно з доданим переліком; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №687.09.32-51.70.0 виданий Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області, виданий дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №226.11.63-45.21.1 виданий Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (т.1 а.с.109-120); та ліцензію, якою Інспекція державного архітектурно-будівльного контролю дозволяє ТОВ “Промбуд-монтажінвест” здійснювати господарську діяльність, повязану зі створенням обєктів архітектури(т.1 а.с133-136).

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом Ліцензійні умови №47) видачі субєкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним субєктом владних повноважень органом ліцензування відповідності такого субєкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Матеріалами справи встановлено відсутність жодних доказів незаконності отримання ТОВ “Промбуд-монтажінвест” і ТОВ “Технергоресурс” ліцензій на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним субєктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ “Технергоресурс”, ТОВ “Промбуд-монтажінвест” організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано, а також о жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності обєктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Також, матеріалами справи встановлено, що 29.04.2010 року ТОВ “Автрамат-Рембуд” (в якості підрядника) та ТОВ “Дніпроелектрокомплекс” (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-33/2010, предметом якого є будівництво будівель та споруд для виробництва теплоізоляційних виробів на основі мінеральної вати по Карачаєвському шосе, 44 у м. Харкові та виготовлення металоконструкцій.

12.02.2009 року позивачем, ТОВ “Автрамат-Рембуд” (в якості підрядника) та ТОВ “Євровтормет” (в якості субпідрядника) було укладено усний договір, предметом якого є постачання листів 16мм. ст 10Г2ФБЮ, 20 мм. ст. 10Г2ФБЮ, 25м.м ст. 09Г2С та ін. товару, відповідно до рахунків-фактур (т.3 а.с.92-102).

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за переліченими вище договорами будівельного підряду. Копії актів виконаних робіт, видаткових накладних та податкових накладних (т. 1 а.с. 162-174, 184-186, 188-192, 199-205, 218, 223, 223-229, т.2 а.с. 13-18, 27, 39-41, 46, 59-64, 77-82, т.3 а.с. 92-94, 100-102, т. 4 а.с. 30, 42-48) не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що долучені до справи копії платіжних документів (т.1 а.с. 93-108, 235-238, т. 3 а.с. 95-99 т.4 а.с.49-50) засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ “Промбуд-монтажінвест”, ТОВ “Техенергоресурс”, ТОВ “Дніпроелектрокомплекс” та ТОВ “Євровтормет” (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб) матеріали справи не містять.

Щодо викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів, колегія суддів зазначаж наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Таким чином, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача вбачається, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано до суду жодних доказів про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті №2158/23/23142659 від 14.07.11 року.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки №2158/23/23142659 від 14.07.11 року субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, ТОВ “Промбуд-монтажінвест”, ТОВ “Техенергоресурс”, ТОВ “Дніпроелектрокомплекс” та ТОВ “Євровтормет”, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково колегія суддів зазначає, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті №2158/23/23142659 від 14.07.11 року, висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ “Автрамат-Рембуд” та контрагентом - ТОВ “Техенергоресурс” правочинів вмотивований посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972, складений за результатами проведення перевірки діяльності ТОВ “Техенергоресурс”.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010р. по справі №2а-12792/10/2070 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011р. дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова по проведенню перевірки діяльності ТОВ “Техенергоресурс”, результати якої оформлені актом від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972, визнані неправомірними.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З пояснень представника відповідача вбачається, що висновки, викладені в акті від 14.07.11 за №2158/23/23142659, ґрунтувалися на неможливості здійснення ТОВ “Техенергоресурс” господарської діяльності, які, в свою чергу, ґрунтувалися на висновках акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972.

Висновки згаданого акту перевірки не можуть бути визнані судом легітимними, так як цей акт був складений внаслідок неправомірних дій податкового органу з проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972 як документ, що фіксує обставини фактичної дійсності, було одержано з порушенням закону, що встановлено судовим рішенням, а відтак, цей доказ не може бути взятий судом до уваги при вирішенні даної адміністративної справи.

Інших доводів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, в акті перевірки від 14.07.11 за №2158/23/23142659 відповідачем не викладено.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків ДПІ у Московському районі м. Харкова про порушення Товариством обмеженою відповідальністю “Автрамат-Рембуд” п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" та п.4.1 п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст.4, п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від10.10.2011р. по справі№2-а-11406/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. по справі№2а-11406/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >