Ухвала суду № 22039594, 12.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/7808/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представників позивача - Галушко Т.П., Зазимко Л.В.

представника відповідача - Новікова Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011р. по справі№2а-1670/7808/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " КвантСтройПроект"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним висновку акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просить визнати нечинним висновку акт перевірки від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000202301/50.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.04.2011 №0000202301/50.

Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" про визнання нечинним висновку акту "Про результати позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість" від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098 - закрито.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" (код ЄДРПОУ 34056098) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "КвантСтройПроект" (ідентифікаційний код 34056098) 17.03.2006 зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області. Позивач взятий на податковий облік 17.03.2006 Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ за №1261, платником податку на додану вартість зареєстрований 05.04.2006, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №23522667.

Видами діяльності позивача за КВЕД згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ є: діяльність у сфері інжинірингу; будівництво будівель; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля деревиною; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі.

Кременчуцькою ОДПІ 31.03.2011 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "КвантСтройПроект" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2008 року, яка виникла у грудні 2007 року.

За результатами перевірки податковим органом 31.03.2011 складено акт №1823/23-309/34056098, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року зменшена на 107434,00 грн.

Так, відповідно до змісту акта перевірки, згідно з поданою ТОВ "КвантСтройПроект" до Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2007 року (вх. №33828 від 18.01.2008) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 111983,00 грн. Причиною виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2007 року є придбання підприємством цементу в грудні 2007 року для подальшого використання для ведення своєї фінансово-господарської діяльності.

На підставі висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДШ 20.04.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202301/50, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у томі числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 107434,00 грн.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000202301/50 від 20.04.2011 - без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.04.2011 №0000202301/50, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 27.11.2007 між позивачем (покупець) та ТОВ "ШВС" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цементу №27/11/07Ц, згідно умов якого продавець зобов'язується поставляти по заявкам покупця цемент марки ПЦ 1-500, ПЦ-ІІ/А-Ш-400 навалом або в мішках з доставкою на станцію Полтава-Київська, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар по узгодженим цінам, на кожну партію поставки, яка погоджується сторонами та затверджується цим договором та додатками до нього в разі зміни. Асортимент, кількість, ціна, строки оплати, а також дата та місце поставки узгоджується сторонами в договорі та додатках до нього, які є невід'ємною частиною договору та відображаються у видаткових накладних.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку: видаткових накладних №РН-000066 від 29.11.2007, №РН-000078 від 07.12.2007, вказаний товар (986 тн цементу) в грудні 2007 року поставлений позивачеві.

На виконання зазначеного договору контрагентом позивача виписані податкові накладні №217 від 28.11.2007 та №232 від 05.12.2007, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику та копіями податкових накладних.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання по спірному договору купівлі-продажу як ТОВ "КвантСтройПроект" , так і ТОВ "ШВС" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "КвантСтройПроект") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "КвантСтройПроект" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "ШВС" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "КвантСтройПроект" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому безпідставність формування позивачем податкового кредиту за грудень 2007 року податковий орган обґрунтовує відомостями з бази даних електронної звітності "АРМ "Контрагенти", згідно яких ТОВ "ШВС" має стан платника "До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", остання податкова звітність з податку на додану вартість підприємством подана за вересень 2009 року.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "КвантСтройПроект" та ТОВ "ШВС" угоди, та як наслідок правомірність віднесення ТОВ "КвантСтройПроект" сум податку на додану вартість до податкового кредиту за грудень 2007 року у розмірі 110460,68 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000202301/50 про збільшення суми грошового зобовязання, з урахуванням штрафних (фінансових санкцій), по податку на додану вартість в розмірі 107434 грн. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення позивачем, на думку податкового органу, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відбулось у грудні 2007 року - січні 2008 року.

Перевірка питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період оформлена податковим органом відповідним актом від 31.03.2011 року, тобто після спливу 1095 днів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що податкове зобов'язання визначене відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2011 №0000202301/50 з порушенням пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000202301/50, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання такого рішення протиправним та його скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011р. по справі№2а-1670/7808/11 в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2011 р.