Ухвала суду № 22039558, 12.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р.Справа № 2а-5254/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. по справі№2а-5254/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" <Список ><Текст >

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції, в якому просить:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 04.04.2011 року № 0000542340 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" податкового зобов'язання по податку на прибуток;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 04.04.2011 року № 0000552340 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.04.2011 року № 0000542340 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" податкового зобов'язання по податку на прибуток.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.04.2011 року № 0000552340 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Чехова, 25, код ЄДРПОУ 36554987) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України та вказує на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ “Гранд Гамма”, ТОВ “Компанія Дніпро ВК”, ТОВ “Ретвізан”, на підставі яких першим сформовано валові витрати та податковий кредит.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Профитсервіс” пройшов процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради 16.07.2009 року та набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 36554987. Як платник податків перебуває на обліку в Харківської обєднаної Державної податкової інспекції, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника ПДВ № 100238020 від 31.07.2009 року.

Відповідачем на підставі направлення від 18.02.2011 року № 109, від 09.03.2011 року №166 проведена планова виїзна перевірка ТОВ “Профитсервіс”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки ТОВ “Профитсервіс”Харківською обєднаною Державною податковою інспекцією складено Акту планової перевірки №416/234/36554987 від 21.03.2011 року.

В акті Харківської обєднаної Державної податкової інспекції № 416/234/36554987 від 21.03.2011 року зазначено про порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.п..4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 384/94-ВР від 28.12.1994 року в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 217 047 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009 року на суму 24 778 грн., 2 квартал 2010 року на суму 192 269 грн.; п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в періоді, що перевірявся, на загальну суму 173 738 грн., у т.ч. за вересень 2009 року заниження на суму 19 823 грн., за квітень 2010 року заниження на суму 152 215 грн., за травень 2010 року заниження на суму 3 415 грн., за червень 2010 року завищення на суму 1 715 грн.

Листом № 4912/10/23-418 від 01.04.2011 року Харківською обєднаною Державною податковою інспекцією повідомило ТОВ “Профитсервіс”про безпідставність заперечень на акт перевірки №416/234/36554987 від 21.03.2011 року та правомірність власних висновків.

На підставі висновків акту перевірки № 416/234/36554987 від 21.03.2011 року відповідачем 04.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542340 про донарахування ТОВ “Профитсервіс”податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 271 308,75 грн., в тому числі 217047,00 грн. за основним платежем та 54 261,75 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000552340 про донарахування ТОВ “Профитсервіс”податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 217 172,50 грн., в тому числі 173 738,00 грн. за основним платежем та 43 434,50 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між ТОВ “Профитсервіс”та ТОВ “Гранд Гамма”укладено договір про поставку продукції № 007/2010/п від 01.06.2010 року. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник ТОВ “Гранд Гамма”зобовязується передати у власність покупцеві ТОВ “Профитсервіс”товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар і вчасно здійснити оплату на умовах даного договору.

За даним договором, що ТОВ “Профитсервіс”в червні 2010 року отримало від ТОВ “Гранд Гамма”котельне устаткування та запасні частини до нього на загальну суму 2 198335,67 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 16106 від 01.06.2010 року, № 16107 від 14.06.2010 року, № 16108 від 14.06.2010 року, № 16109 від 14.06.2010 року, № 16110 від 14.06.2010 року, № 16111 від 14.06.2010 року.

Розрахунок за отриманий товар був здійснений за допомогою векселів: акт прийомки-передачі векселів від 15.07.2010 року (векселі 1892058-1892060), акт прийомки-передачі векселів від 15.07.2010 року (векселі 1892052-1892053), акт прийомки-передачі векселів від 15.07.2010 року (векселі 1892061-1892062), акт прийомки-передачі векселів від 15.07.2010 року (векселі 1892063-1892064).

На виконання зазначеного договору контрагентом позивача виписані податкові накладні № 16106 від 01.06.2010 року, № 16107 від 14.06.2010 року, № 16108 від 14.06.2010 року, № 16109 від 14.06.2010 року, № 16110 від 14.06.2010 року, № 16111 від 14.06.2010 року, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Крім того, між ТОВ “Профитсервіс”та ТОВ “Ретвізан”укладено договір про поставку продукції № 004/2010/п від 01.04.2010 року. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник ТОВ “Ретвізан”зобовязується передати у власність покупцеві ТОВ “Профитсервіс”товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар і вчасно здійснити оплату на умовах даного договору.

За даним договором, що ТОВ “Профитсервіс” в квітні 2010 року отримало від ТОВ “Ретвізан”котельне устаткування на загальну суму 933779,94 грн., що підтверджується видатковими накладними: №300402 від 30.04.2010 року та № 300403 від 30.04.2010 року.

Оплата за придбаний товар була здійснена частково на загальну суму 631062,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 23.06.2010 року, 24.06.2010 року, 31.08.2010 року, 03.09.2010 року.

ТОВ “Ретвізан”були видані наступні податкові накладні: податкова накладна № 300402 від 30.04.2010 року та податкова накладна № 300403 від 30.04.2010 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Профитсервіс” та ТОВ “Компанія Дніпро ВК” укладено договір про проведення маркетингових досліджень № 034 від 03.07.2009 року. Відповідно до п. 1.1. договору виконавець ТОВ “Компанія Дніпро ВК”зобовязується надати замовнику ТОВ “Профитсервіс”за плату маркетингові дослідження за напрямками, визначеними в цьому договорі, а замовник зобовязується прийняти виконану роботу та оплатити її.

На виконання даного договору ТОВ “Компанія Дніпро ВК”був наданий Звіт з маркетингового дослідження, між сторонами був підписаний акт виконаних робіт № 6 від 30.09.2009 року на суму 118938,00 грн. та виконавцем видана податкова накладна № 3009012 від 30.09.2009 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику та копіями податкових накладних.

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання по спірним договорам як позивачем, так і його контрагентами - ТОВ “Гранд Гамма”, ТОВ “Компанія Дніпро ВК”, ТОВ “Ретвізан”, були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, надано певні послуги, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Профитсервіс") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Профитсервіс" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ “Гранд Гамма”, ТОВ “Ретвізан” які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Профитсервіс" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту податковий орган обґрунтовує порушенням ТОВ “Гранд Гамма” ст. 93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, оскільки за юридичною адресою ТОВ “Гранд Гамма” директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. Підтвердити факт надання товару в адресу ТОВ “Профитсервіс”, а також повноти та правильності відображення цієї поставки у податковому обліку з податку на прибуток ТОВ “Гранд Гамма”не має можливості.

Відносно ТОВ “Ретвізан” податковим органом зазначено на неможливість перевірки повноти та правильності відображення поставки у податковому обліку з податку на прибуток зазначеного контрагента.

З приводу контрагента ТОВ “Компанія Дніпро ВК” зазначено, що “підтвердити факт надання послуг в адресу ТОВ “Профитсервіс”, а також повноти та правильності відображення цієї поставки у податковому обліку з податку на прибуток ТОВ “Компанія Дніпро ВК”не має можливості, оскільки підприємство ліквідовано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки відсутність ТОВ “Гранд Гамма” за своїм місцезнаходженням, відсутність у штаті відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; невідображення ТОВ “Компанія Дніпро ВК” у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договорів, накладними, фактом оплати тощо.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Профитсервіс" та ТОВ “Гранд Гамма”, ТОВ “Компанія Дніпро ВК”, ТОВ “Ретвізан” угод, та як наслідок правомірність віднесення ТОВ "Профитсервіс" сум податку на додану вартість до валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 04.04.2011 року № 0000542340 та від 04.04.2011 року № 0000552340 належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 04.04.2011 року № 0000542340 та від 04.04.2011 року № 0000552340, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. по справі№2а-5254/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. <повний текст >