Постанова № 22039272, 15.03.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2012 року Справа № 5002-8/4990-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіДмитрієва В.Є.,

суддівРибіної С.А.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 15.04.98;

відповідача: не з'явився; (товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3")

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 26 грудня 2011 року у справі №5002-8/4990-2011

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" (Будівельна база КрАЕС, а/с 249, Щолкіне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98213)

про стягнення 40000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3», про стягнення 40000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтувались на посиланні позивача на статтю 9 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3»та статтю 10 Установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3», якими передбачено розподіл чистого прибутку між учасниками товариства пропорційно часткам учасників в уставному фонді, проте зазначені дивіденди позивачу не були виплачені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-8/4990-2011 від 26 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2011 року, прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Так як явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не зявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія зазначає, що явка сторін не була визнана обов'язковою, додаткові докази з відповідача не витребувались.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не зявившегося представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, вислухавши позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, яка не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20 грудня 1991 року Ленінською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3», про що видане Свідоцтво серії А00 №630580.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України „Про Господарські товариства” господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої, поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Частиною першою статті 4 цього ж Закону передбачено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Зборами учасників, протокол №01-11\94 від 01 листопада 1994 року, затверджений Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3», який в подальшому був перереєстрований в Ленінській районній адміністрації 28 лютого 1995 року (ідентифікаційний код 22267123).

Відповідно до п.2 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3» учасником товариства, зокрема, є гр. ОСОБА_2 (пп. 2.2. зазначеного Статуту).

Згідно статті 9 Статуту товариства чистий прибуток, що утворюється у відповідності з встановленим порядком після сплати податків, передбачених законодавством, підлягає розподілу між учасниками за підсумками роботи за рік, пропорційно частками учасників в статутному фонді товариства.

Однак, як стверджує позивач, дивіденди виплачені йому не були.

Представник відповідача проти доводів позивача заперечує, посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 та зазначає, що стягнення дивідендів в сумі 40 00,00 грн. на користь позивача не можливо, оскільки ніяких загальних зборів стосовно прийняття рішення по виплаті зазначених дивідендів не проводилося.

Судом першої інстанції вірно застосовано норми статей 10, 11, 15, 41 Закону «Про господарські товариства», які прямо передбачають, що право учасника товариства на отримання частини прибутку (дивідендів) та відповідний йому обов'язок товариства здійснити виплату частини прибутку настає лише після прийняття загальними зборами товариства рішення про оголошення чистого прибутку дивідендом.

У разі прийняття загальними зборами товариства рішення про невиплату дивідендів у звязку з важким фінансовим становищем підприємства, право на отримання дивідендів у члена товариства не виникає.

Відповідно до пункту 35 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону про господарські товариства, стаття 158 Цивільного Кодексу).

Доказів наявного рішення зазначених вище загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3» про виплату дивідендів учасникам товариства суду не надано.

У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на статтю 9 Статуту товариства, в якій міститься пряма вказівка щодо виплати дивідендів учасниками пропорційно їх часткам в статутному фонді, після виплати податків встановлених законодавством, щорічно, не приймається судовою колегією як підстава для задоволення позову, до уваги, оскільки, як було зазначено раніше, повноваження щодо прийняття рішення про виплату, або не виплату дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів і не може бути передане іншим органам товариства, це прямо закріплено в абзаці 6 статті 41 Закону України „Про господарські товариства”.

Крім того, положення Цивільного кодексу України визначають, що саме належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, зокрема, частина 4 статті 145 Цивільного кодексу України передбачає, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника із товариства; 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не представлено суду доказів наявності будь-яких рішень загальних зборів ТОВ «Меркурій-3», що перешкоджає суду стягнути на користь ОСОБА_2 зазначену суму дивідендів, оскільки господарський суд не може переймати повноваження вищого органу управління товариства.

Матеріали справи містять баланс товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій 3” станом на 31 грудня 2008 року (а.с. 64), у якому зазначено нерозподілений прибуток у сумі 368000,00 грн. на початок звітного періоду, та, відповідно, на кінець звітного періоду у сумі 342000,00 грн. (код рядка 350).

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що визначити розмір чистого прибутку (дивідендів) належного до розподілу ОСОБА_2, відповідно до його частки у статутному капіталі підприємства, не виявляється можливим, оскільки на дослідження не наданий звіт про фінансові результати за 2007 рік товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3»у якому відображаються фінансові результати підприємства за 2007 рік, а саме чистий прибуток чи чистий збиток.

Судова колегія зазначає, що вказаний звіт не було надано позивачем на дослідження ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції.

Також позивачем не надано судам рішення загальних зборів Товариства, щодо розподілу прибутку товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-3», якщо таке існує.

Як було зазначено раніше, в Статуті товариства мова йде про розподіл чистого прибутку між учасниками, а ні нерозподіленого.

Крім того, слід зазначити, що чистий прибуток та нерозподілений прибуток - поняття різні, але ж позивач помилково ототожнює ці поняття в апеляційній скарзі та в своєму розрахунку.

Також судова колегія зазначає, що звіт про фінансові результаті за 2007 рік позивач суду не надав, клопотань про його витребування не заявляв, позовні вимоги ґрунтуються на даних про нерозподілений прибуток, зазначений в балансі станом на 31 грудня 2008 року.

ОСОБА_2 в первісному позові та в уточненому позові просив стягнути невиплачені дивіденди за 2007 рік, а при розгляді справи в апеляційній інстанції, надав розрахунок величини виплати дивідендів за період до 2007 року та пояснив, що просить стягнути дивіденди за весь час діяльності товариства до 2007 року включно, що свідчить про зміну періоду стягнення.

Суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_2, викладені у розрахунку величини виплати дивідендів, які надійшли до канцелярії суду до початку слухання справи за вх.№4865 від 07 березня 2012 року (том 2, а.с. 28-29), у звязку з тим, що цим поясненням позивач намагається змінити позовні вимоги в частині періоду, за який, на його думку, підлягає стягненню сума заборгованості, в той же час, заявлені вимоги не були предметом спору у суді першої інстанції, тому не можуть розглядатись у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України.

Сукупність зазначених вище фактів свідчить про необґрунтованість доводів, які зазначені в апеляційній скарзі.

Що стосується призначеної Господарським судом Автономної Республіки Крим судової економічної експертизи по господарській справі №50025-8/4990-2011, то колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року у справі №5002-8/4990-2011 було викликано до судового засідання експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, який здійснював судову економічну експертизу, для надання у судовому засіданні мотивованого висновку; позивача зобовязано надати суду довідку від державного реєстратора, на предмет того: був ли ОСОБА_2 засновником ТОВ „Співдружність-3” у 2007 році та відповідачу - надати суду письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень; Статут, Свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду в судовому засіданні, належно завірені копії для залучення до матеріалів справи), довідку про включення до ЄДРПО України; річні баланси і фінансові звіти за 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік та за перше півріччя 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2011 року, судовим експертом Кримського науково-дослідному інституту судових експертиз наданий висновок у справі №5002-8/4990-2011, відповідно до якого останній зазначив, що визначити розмір чистого прибутку (дивідендів) належного до розподілу ОСОБА_2 відповідно до його частки у статутному капіталі підприємства не виявляється можливим, оскільки на дослідження не наданий звіт про фінансові результати за 2007 рік ТОВ «Меркурій-3»у якому відображаються фінансові результатами підприємства за 2007 рік, а саме чистий прибуток чи чистий збиток.

Слід зазначити, що предметом у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача дивідендів за 2007 рік у розмірі 40000,00грн.

Колегія суддів звертає увагу, що висновок експерта стосовно неможливості визначення розміру прибутку (дивідендів) належного до розподілу ОСОБА_2 відповідно до його частки у статутному капіталі підприємства не є суттєвим для прийняття законного та обґрунтованого рішення про відмову позивачу в задоволенні позову щодо стягнення 40000,00 грн., оскільки взагалі не дотримано належного порядку прийняття рішення стосовно виплати дивідендів учасникам товариства.

Аналізуючи зазначені вище факти, колегія суддів приходить до висновку про неможливість задоволення апеляційної скарги, оскільки, чинним законодавством чітко передбачено порядок виплати дивідендів учасникам товариства, якій не був дотриманий.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду також немає.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2011 року у справі № 5002-8/4990-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді С.А. Рибіна

І.В. Черткова

Розсилка:

1.ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

2.товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" (Будівельна база КрАЕС, а/с 249, Щолкіне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98213)