Постанова № 22039038, 20.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2012 № 12/169

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Яковлева М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засіданні Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.03.2012 року по справі № 12/169 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі № 12/169 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна

компанія «Укрбудмонтаж», м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», м. Київ

про стягнення боргу та штрафних санкцій у розмірі 121 350,87 грн.

за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна

компанія «Укрбудмонтаж», м. Київ

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 206 794,52 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» про стягнення боргу та штрафних санкцій у розмірі 121 350,87 грн.

22.08.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой» звернулось до суду з зустрічної позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 206 794,52 грн.

Ухвалою суду від 25.08.2011 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 206 794,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» 100903,42 грн., 7798,59 грн. пені, 2255,81 грн. 3% річних, та 10393,05 грн. збитків від інфляції, 1213,50 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності відхилено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати, відновити пропущений строк позовної давності та винести нове рішення, яким у первісному позові відмовити, а у зустрічному задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року по справі № 12/169 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 06.03.2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі № 12/169 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 06.03.2012 року оголошено перерву з розгляду справи до 20.03.2012 року о 09:35.

16.03.2012 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року скасувати в повному обсязі.

Представник позивача в судових засіданнях надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року по справі № 12/169 необхідно скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «БК Укрбудмонтаж» (субпідрядник), укладено договір № 29/04-06, за умовами якого субпідрядник за завданням підрядника зобовязується організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплект робіт, а саме:

-монолітні конструкції естакади та об'їзної дороги: плити Пмд9, Пмд,

-роботи по улаштуванню монолітного ростверку ПСЗ (креслення №128-2008-12 арк.102).

на реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (надалі «роботи»), розташованого за адресою: 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна (надалі - об'єкт), у терміни встановлені договором (п 1.1 договору).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до п. 3.1. договірна ціна робіт, передбачених до виконання даним договором з урахуванням ПДВ визначається щомісячно шляхом приймання, на умовах викладених у цьому договорі, робіт субпідрядника виконаних виключно у відповідності із проектною документацією, затвердженою замовником будівництва - дирекцією НСК «Олімпійський», у відповідності із положеннями діючого законодавства України. Орієнтовна вартість робіт по договору складає 784 644 грн. у т.ч. ПДВ та визначена в додатках № 1.1; 1.2 (додається).

Договірна ціна та вартість робіт, виконаних у відповідності із цими договором остаточно визначається після виходу кошторисної документації, затвердженої замовником будівництва.

У п. 3.2. зазначено, що договірна ціна робіт розраховується виходячи з наступних показників:

- середньомісячна заробітна плата робітників, при виконанні цього договору, визначається на підставі ДБН Д.1.1 -1-2000 згідно даних Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, з обґрунтованим додатковим врахуванням встановлених чинним законодавством доплат за роботу у вихідні та святкові дні, у нічні зміни при середньому розряді робіт 3.8;

- вартість матеріально-технічних ресурсів приймається по фактичних витратах субпідрядника, що виконує конкретний обсяг робіт (згідно з накладними та іншими первинними документами, що підтверджують придбання матеріалів, калькуляції на машини і механізми) згідно ДБН Д.1.1-1-2000;

- розрахунок загальновиробничих витрат проводиться за усередненими показниками по видах робіт, згідно ДБН Д.1.1 -1 -2000;

- прибуток за видами будівництва в межах рекомендованих згідно ДБН Д.1.1-1-2000;

- адміністративні витрати за видами будівництва в межах рекомендованих Мінрегіонбудом відповідно до ДБН Д.1.1 -1 -2000.

3.3. Договірна ціна Робіт може бути переглянутою лише у випадку:

зміни обсягу Робіт;

виконання Робіт, не передбачених даним Договором,

тільки шляхом підписання Сторонами Додаткової угоди до даного Договору.

11.06.2010 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1, в якій зазначено, що термін виконання робіт з 29 квітня 2010 року по 26 липня 2010 року та орієнтовна вартість робіт, які доручені субпідряднику за цією додатковою угодою, становить - 454 224 грн. у т.ч. ПДВ (додаток №1.3).

Виконання умов договору, підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт № 2, 3, 4, 5 за грудень 2010 року (а.с. 20-40, т. 1).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, хоч і не своєчасно, але виконані всі роботи, що передбачені цим договором, про що свідчать підписані сторонами Акти виконаних робіт форми КБ-2в.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що після виконання авансу подальша оплата робіт за цим договором проводиться підрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт КБ-2в та довідки форми КБ-3.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково.

За загальним правилом, встановленим ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Проте, з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідачем не повністю виконано зобовязання за договором, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 100903,42 грн. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з додаткової угоди № 1 від 11.06.2010 року роботи повинні були виконані до 26.07.2010 року.

В поясненнях ОСОБА_1 зазначено, що повний комплекс робіт, а саме: монолітні конструкції естакади та обїзної дороги: плити Пмд9, Пмд10, роботи по улаштуванню монолітного ростверку ПСЗ, влаштування парапету по підрядній стіні ПСЗ в точках 4-5, робота на обєкті «Зона обслуговування глядачів», влаштування ростверку Рм2 та влаштування колон, підлоги, перекриття та стін в вісях 710-720, - був виконаний у передбачений договором термін, до 26.07.2010 року.

Зазначені пояснення спростовуються тим, що вони підписані 07.06.2010 року, тобто за півтора місяці до дати виконання зазначених робіт та поясненнями ОСОБА_2, в яких зазначено, що для виконання комплексу будівельних робіт необхідні були опалубки, які були завезені лише у вересня 2010 року, крім того позивач просить стягнути заборгованість нараховану на підставі актів № 1, 2, 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт зазначені за грудень 2010 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні довідки про вартість виконаних робіт (КБ3) за травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, листопад 2010 року (а.с. 118-123), що також спростовує твердження позивача про вчасне виконання робіт.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позивачем не вчасно але виконано роботи в грудні місяці 2010 року, які передбачені договором підряду.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 100903,42 грн., а тому місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 2255,81 грн. та 10393,05 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2010 по 01.06.2011 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем нараховані штрафні санкції з 01.09.2010 року, тобто з моменту коли вони мали виконати роботи, а не з моменту підписання актів виконаних робіт, отже оскільки акти підписані лише у грудні, то і штрафні санкції повинні нараховуватись з 01.01.2011 року.

Крім того, звертаємо увагу на п. 4.8 у якому зазначено, що кінцеві розрахунки здійснюються у місячний термін після виконання і приймання всіх передбачених договору робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття обєкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку за умови надходження коштів від замовника.

З огляду на зазначене, апеляційним судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат за період з 01.01.2011 року по 01.06.2011 року (в своєму розрахунку позивачем нараховано саме до 01.06.2011 року) та зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1260,60 грн. та 5549,69 грн. інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 7798,59 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.8 договору встановлено, що у випадку прострочення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання та зменшення суми основної заборгованості, колегія апеляційного суду, перевіривши нарахування розміру пені позивачем, прийшла до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення пені з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у розмірі 2570,96 грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог зазначаємо наступне.

Суд першої інстанції на виконання ст. 258 ЦК України відмовив у клопотанні про відновлення пропущеного строку позовної давності. Оскільки позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відлік строку позовної давності розпочався 26.07.2010 року, тобто з моменту, коли позивач за первісний позовом, відповідно до умов додаткової угоди, повинен був завершити роботи на обєкті.

Клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності відповідач мотивує тим, що 27.07.2011 року сплатив державне мито для подачі зустрічного позову.

Проте, суд першої інстанції вважає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки відповідач мав змогу заявити позов починаючи з 26.07.2010 року, але своїм правом не скористався без поважних причин.

За таких обставин, зустрічний позов про стягнення пені та штрафу не підлягає задоволенню.

Однак з вище викладеним колегія суддів не може погодитись.

Так дійсно, відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно пунктів 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Отже, подання позову до суду не є заходом по стягненню заборгованості, а є лише заходом врегулювання спору.

Так, норма ч. 1 ст. 264 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Враховуючи наведені норми права, судова колегія вважає, що на момент звернення позивачем за зустрічним позовом до господарського суду з позовом (вперше подано 29.07.2011 року) строк позовної давності підлягає відновленню, оскільки початок такого строку слід рахувати з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права - тобто з моменту невиконання відповідачем за зустрічним позовом договору, яким передбачено виконання робіт до 26.07.2010 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (див. постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2010 N 4/49-42). (Лист Вищого господарського суду від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права")

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.9. договору передбачено, що за перевищення передбачених цим договором строків закінчення робіт субпідрядник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє під час прострочення від договірної ціни, вказаної у п. 3.1. договору, за кожний календарний день прострочення.

У випадку не виконання субпідрядником зобов'язань, викладених у пунктах 1.1. у термін визначений у п. 2.1. договору, крім пені, субпідрядник сплачує на користь підрядника штраф у розмірі 10 % договірної ціни, вказаної у п.3.1. (п. 7.10 договору).

На виконання зазначеного відповідачем подано зустрічний позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» 206794,52 грн., з яких: 81558,08 грн. пені та 125236,44 грн. штрафу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт несвоєчасного виконання відповідачем за зустрічним позовом договору, а договором передбачено стягнення штрафу, то підлягає стягненню саме штраф.

Оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то стягнення пені задоволенню не підлягає.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.12.2011 року № 5002-2/5109/2010 та від 06.10.2011 року № 5023/2454/11.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» в частині стягнення штрафу у сумі 125236,44 грн.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року в частині нарахування штрафних санкцій та зустрічних позовних вимог прийнято після неповного зясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у звязку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», м. Київ підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти в цій частині нове.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року по справі №12/169 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року по справі №12/169 скасувати частково та прийняти нове.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»(02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1-А, код 30210582) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж»(03179, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 51, код. 34482827) 2570 (дві тисячі пятсот сімдесят) грн. 96 коп. пені, 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн.. 60 коп. 3% річних, 5 549 (пять пятсот сорок девять) грн. 69 коп. збитків від інфляції, 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 85 коп. державного мита, 214 (двісті чотирнадцять) 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині стягнення основного боргу за первісним позовом залишити без змін.

5.Задовольнити клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»про відновлення пропущеного строку позовної давності.

6.Задовольнити зустрічний позов частково.

7.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж»(03179, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 51, код. 34482827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»(02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1-А, код 30210582) 125236 (сто двадцять пять тисяч двісті тридцять шість) грн. 44 коп. штрафу та 1252 (одна тисяча двісті пятдесят дві) грн. 36 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційному порядку.

8.В іншій частині рішення залишити без змін.

9.Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

10.Матеріали справи №12/169 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддяЯковлев М.Л.

СуддіТарасенко К.В.

Жук Г.А.