Постанова № 22039002, 19.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2012 № 1/239

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рудченка С.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 19.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного комерційного банку «Київ» на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 (дата підписання 31.10.2011),

у справі № 1/239 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоріда Інжиніринг»

до Публічного акціонерного комерційного банку «Київ»

третя особа Міністерство фінансів України

про визнання договорів недійсними,

за участю прокуратури міста Києва

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флоріда Інжиніринг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного комерційного банку «Київ» про визнання договорів недійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2011 позов задоволено, визнано недійсними кредитний договір № 03/08 від 14.01.2008, кредитний договір № 1-/2008 від 27.06.2008, іпотечний договір від 02.03.2010 посвідчений нотаріально та зареєстрованим в реєстрі за № 860 від 02.03.2010 та договір іпотеки майновий прав від 31.10.2008 нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі № 1257 від 31.10.2008, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоріда Інжиніринг» 340, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 25-02/2211 від 31.10.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного комерційного банку «Київ» прийнято до проводження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 задоволено заяву про самовідвід наведеної колегії суддів.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 № 02-15/22 у звязку з самовідводом колегії суддів, відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 1/239.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу справи № 1/239 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Коротун О.М., судді Корсак В.А., Верховець А.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 у справі № 1/239 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді: Корсака В.А., Верховця А.А.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.03.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 задоволено заяву про самовідвід наведеної колегії суддів.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 № 02-15/114 у звязку з самовідводом колегії суддів, відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 1/239.

Згідно з відмітки інформаційно статистичного відділу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 проведено автоматичний розподіл справи № 1/239 та передано її на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г. (доповідач), судді: Кропивна Л.В., Поляк О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 призначено розгляд на 19.03.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача, прокурор, представник Міністерства фінансів України підтримали вимоги апеляційної скарги, вважають їх законними та обґрунтованими.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 1/239 до розгляду Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільної справи № 6-5039ск12, в задоволенні якого колегією суддів було відмовлено з огляду на його безпідставність.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників учасників апеляційного провадження, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флоріда Інжиніринг» (позивач/позичальник) та Акціонерним комерційним банком «Київ», правонаступником якого є Публічний акціонерний комерційний банк «Київ» (відповідач/кредитодавець) було укладено кредитний договір № 03/08 від 14.01.2008, за яким відповідач надавав кредит позивачу у сумі 30 000 000, 00 гривень, а позивач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути його до 13.01.2010.

Вподальшому, в 2008-2010 роках до кредитного договору № 03/08 були укладені додаткові угоди, якими вносилися наступні зміни та доповнення.

Додатковою угодою № 1 від 24.03.2008 до кредитного договору № 03/08 позивачу відкрито валютний рахунок та збільшено суму кредиту на 1 600 000,00 доларів США.

Додатковою угодою № 2 від 17.04.2008 до кредитного договору № 03/08 позивачу збільшено суму кредиту у валюті на 1 000 000, 00 доларів США до 2 600 000, 00 доларів США.

Додатковою угодою № 3 від 12.05.2008 до кредитного договору № 03/08 позивачу збільшено суму кредиту у валюті на 1 000 000, 00 доларів США до 3 600 000, 00 доларів США.

Додатковою угодою № 4 від 06.10.2008 до кредитного договору № 03/08 змінено процентні ставки по залишках кредиту у гривні та валюті.

Додатковою угодою № 5 від 28.11.2008 до кредитного договору № 03/08 змінено рахунки для перерахування процентів за користування кредитом в гривні та валюті і визначено строк оплати - не пізніше 31.12.2008.

Додатковою угодою № 6 від 26.12.2008 до кредитного договору № 03/08 змінено його п. 4.4.9 стосовно дати перерахування процентів за користування кредитом в гривні та валюті.

Додатковою угодою № 7 від 23.01.2009 до кредитного договору № 03/08 змінено процентні ставки за користування кредитом.

Додатковою угодою № 8 від 26.02.2010 до кредитного договору № 03/08 кредитний договір № 03/08 викладено у новій редакції, за якою відповідач надав кредит позивачу окремими траншами в межах максимального ліміту заборгованості до 52 985 000, 00 грн. та 3 600 000, 00 доларів США, за які позивач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит до 31.10.2014.

Також, між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 10/2008 від 27.06.2008, за яким відповідач надавав кредит позивачу у сумі 1 000 000, 00 доларів США, а позивач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути його до 26.06.2009.

В 2008-2010 роках до кредитного договору № 10/2008 були укладені додаткові угоди, якими вносилися наступні зміни та доповнення.

Додатковою угодою № 1 від 16.07.2008 до кредитного договору № 10/2008 збільшено суму кредиту на 2 600 000, 00 доларів США до 3 600 000, 00 доларів США.

Додатковою угодою № 2 від 04.09.2008 до кредитного договору № 10/2008 позивачу відкрито рахунок у гривні та збільшено суму кредиту на 10 000 000, 00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 26.09.2008 до кредитного договору № 10/2008 позивачу відкрито рахунок у євро та збільшено суму кредиту на 600 000, 00 євро.

Додатковою угодою № 4 від 28.11.2008 до кредитного договору № 10/2008 змінено рахунки для перерахування процентів за користування кредитом в гривні, доларах США та євро і визначено строк оплати - не пізніше 31.12.2008.

Додатковою угодою № 5 від 26.12.2008 до кредитного договору № 10/2008 змінено п. 4.4.9 договору стосовно дати перерахування процентів за користування кредитом в гривні, доларах США та євро.

Додатковою угодою № 6 від 23.01.2009 до кредитного договору № 10/2008 змінено п. 2.1. вказаного договору стосовно строку повернення кредиту та визначену кінцеву дату -28.01.2010.

Додатковою угодою № 7 від 26.02.2010 до кредитного договору № 10/2008 договір викладено у новій редакції, за якою відповідач надав кредит позивачу у сумі: 3 560 000, 00 доларів США, 5 100 000, 00 гривень та 600 000, 00 євро, за які Позивач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит до 31.10.2014.

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічна норма міститься у статті 345 Господарського кодексу України.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 03/08 та № 10/2008, між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір від 02.03.2010, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу, в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 03/08 та за кредитним договором № 10/2008, майнові права на нерухомість, а саме: майнові права на 574 квартири, загальною площею 48 271, 71 кв.м, які споруджуються в жилому багатоквартирному комплексі з об'єктами торгівлі і соцкультпобуту за будівельною адресою: м. Севастополь, вул. Паркова, № 14-В, 14-Г, 16.

У відповідності із п.1.2 іпотечного договору вартість предметів іпотеки, за згодою сторін складає 197 682 000, 00 грн.

Згідно із п. 6.3 іпотечного договору, цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання (Кредитного договору № 03/08 та № 10/2008).

Згідно із посвідчувальним написом нотаріуса особи громадян, які підписали іпотечний договір, їх дієздатність, правоздатність позивача і відповідача, повноваження представників позивача та відповідача, встановлено.

До іпотечного договору 15.02.2011 були внесені зміни шляхом укладання між позивачем і відповідачем нотаріально посвідченої додаткової угоди, зареєстрованої в реєстрі за № 942, якою було викладено п. 1.2 іпотечного договору в новій редакції.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності із ч. 5 ст. 3 вказаного Закону України іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Також, 31.10.2008 між сторонами було укладено договір іпотеки майнових прав, за яким позивач виступив майновим поручителем TOB «Флоріда-трейд» за кредитним договором № 53/2005 від 14.10.2005, укладеним між TOB «Флоріда-трейд» та відповідачем.

Згідно із п. 1.1 договору іпотеки майнових прав позивач передав відповідачу у якості забезпечення його вимог до TOB «Флоріда-трейд» за вищевказаним кредитним договором майнові права на нерухомість, а саме: право вимоги 36 квартир, загальною площею 2723, 50 кв.м, які споруджуються в багатоквартирному семисекційному житловому будинку за будівельною адресою: м. Севастополь, вул. Паркова, №16/6 і розміщені у секції № 6, вказані в додатку № 1 цього договору.

У відповідності із п. 1.5 договору іпотеки майнових прав, за висновками суб'єкту оціночної діяльності та за оцінкою сторін, вартість предметів іпотеки складала 16 030 412, 00 грн.

Згідно із п. 6.1 договору іпотеки майнових прав цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання TOB «Флоріда-Трейд», як позичальником, за основним договором (кредитним договором № 53/2005 від 14.10.2005).

У відповідності із посвідчувальним написом нотаріуса особи громадян, які підписали іпотечний договір, їх дієздатність, правоздатність позивача і відповідача, повноваження представників позивача та відповідача, встановлено.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

У відповідності із ч. 6 ст. 3 вказаного Закону України у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 11 вказаного Закону України встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Виходячи із загального принципу припинення зобов'язань, визначених в статті 599 Цивільного кодексу України та 202 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними кредитного договору № 03/08, кредитного договору № 10/2008, іпотечного договору та договору іпотеки майнових прав посилаючись на те, що директор позивача - ОСОБА_1 не призначався директором позивача (не набув цього статусу), правовідносини щодо представництва ним позивача не виникали, він не міг відображати дійсну волю позивача і його учасників, і взагалі не мав повноважень щодо вчинення правочинів від імені позивача, і, зокрема на укладання оспорюваних договорів.

Колегія судців, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 1 закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

До господарських товариств належать товариства з обмеженою відповідальністю, яким є позивач.

Згідно ст. 4 вказаного Закону України товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Стаття 58 вказаного Закону України передбачає, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Згідно із статутом позивача (в редакція 2007 року) збори учасників є вищим органом товариства.

Виходячи із змісту статті 59 Закону України «Про господарські товариства» та п. 9.3.3 статуту позивача до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Стаття 62 цього ж Закону України визначає, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Згідно із п. 10.1 статуту позивача вищим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є - директор.

Згідно із протоколом № 3 загальних зборів учасників позивача від 12.12.2007 одноголосно постановлено призначити на посаду директора позивача - ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_1 був належним чином призначений на посаду директора позивача.

Як було встановлено вище, між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 03/08 від 14.01.2008, кредитний договір № 10/2008 від 27.06.2008, іпотечний договір від 02.03.2010, договір іпотеки майнових прав від 31.10.2008.

Від позивача вказані договори були підписані директором - ОСОБА_1.

Згідно п. 10.7 Статуту позивача директор вправі без довіреності укладати угоди (правочини), а також вчинювати інші юридичні дії від імені товариства в порядку, передбаченого статутом та законодавством України.

Стаття 98 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно із протоколом № 4 загальних зборів учасників позивача від 25.12.2007 одноголосно постановлено взяти у відповідача кредит в розмірі 30 000000, 00 грн. та надано директору ОСОБА_1. повноваження по оформленню і право підпису кредитного договору і договору застави. На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників позивача було укладено кредитний договір № 03/08.

Також, протоколами № 5/1 від 20.03.2008, № 7 від 16.04.2008, № 8 від 12.05.2008, загальними зборами учасників позивача були прийняті рішення щодо збільшення суми кредиту та надання повноважень директору - ОСОБА_1. з оформлення і підписання додаткових угод до кредитного договору № 03/08.

Протоколом № 11 загальних зборів учасників позивача від 13.05.2008 одноголосно постановлено просити у відповідача відкриття кредитної лінії в розмірі 1 000000, 00 доларів США та надано директору ОСОБА_1. повноваження по оформленню і право підпису кредитного договору, договору страхування та договору іпотеки. На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників позивача було укладено кредитний договір № 10/2008.

Також, протоколами № 11/1 від 14.07.2008, № 14 від 03.09.2008, № 16 від 26.09.2008, № 17 від 26.01.2009, загальними зборами учасників позивача були прийняті рішення щодо збільшення суми кредиту та надання повноважень директору - ОСОБА_1. по оформленню і підписанню додаткових угод до кредитного договору № 10/2008.

Протоколом № 21 загальних зборів учасників позивача від 02.02.2010 одноголосно постановлено: просити у відповідача реструктуризації заборгованості за кредитними договорами № 03/08 та № 10/2008; прийнято рішення щодо передачу в іпотеку відповідача майнових прав на квартири, які споруджуються в жилому багатоквартирному комплексі з об'єктами торгівлі і соцкультпобуту за будівельною адресою: м. Севастополь, вул. Паркова, № 14-В, 14-Г, 16; надати поруку, в забезпечення виконання зобов'язань TOB «Флоріда-трейд» за кредитним договором; надати повноваження директору - ОСОБА_1. на підписання відповідних правочинів, на виконання рішення загальних зборів учасників позивача.

Вказані рішення загальних зборів учасників позивача є чинними, і підтверджують факт набуття ОСОБА_1 повноважень директора позивача та наявність повноважень на укладання оспорюваних правочинів.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 15.12.2011 № 21-10/5662, виданого Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві, відповідно до реєстраційних дій керівником позивача в період з 14.01.2008 по 03.03.2010 значився ОСОБА_1, тобто особа, яка підписала оспорювані правочини та додаткові угоди до них.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про державну статистику» Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) - автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про всіх юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за межами України.

Згідно п. 2 Положення про порядок і умови користування даними Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28 листопада 2005 № 386 відомості, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законами.

У відповідності із п. 4 Положення № 386 інформація щодо суб'єктів Реєстру надається користувачам за такими категоріями даних довідкові (місцезнаходження, прізвище керівника, тощо).

Відомості, які знаходяться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України є загальнодоступними, об'єктивними даними, якими суб'єкти господарських правовідносин повинні керуватись у своїй діяльності, в тому числі і під час укладання правочинів.

Таким чином, відповідач, а також будь-яка інша особа, правомірно керувалась офіційними даними відносно керівника TOB «Флоріда-Інжиніринг», які є чинними і натепер, відносно керівника TOB «Флоріда Інжиніринг у 2008-2010 роках.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судовою колегією було встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011 у справі № 6/130 за позовом ОСОБА_1 до TOB «Флоріда Інжиніринг», відділу державної реєстрації Святошинської районної державної адміністрації у місті Києва, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1., Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії було визнано недійсним рішення загальних зборів позивача від 12.12.2007, оформлені протоколом № 3 від 12.12.2007.

Тобто судом скасовано рішення загальних зборів позивача відносно призначення директором - ОСОБА_1

Зважаючи на те, що сторони і учасники у вказаній справі не оскаржили вказане рішення господарського суду міста Києва, воно набрало законної сили.

Позивач вказує на вказане рішення суду, як на підставу не набуття та відсутності повноважень у директора - ОСОБА_1 на час укладання оспорюваних правочинів.

Відповідачем було оскаржено в апеляційному порядку рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011 у справі № 6/130. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 у справі № 6/130 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги відповідача у даній справі на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011. Підставою для відмови у прийнятті відповідної апеляційної скарги був висновок судової колегії відносно того, що господарським судом міста Києва у справі № 6/130 не вирішувалось і не ухвалювалось рішення щодо прав і обов'язків відповідача, який не є учасником спірних корпоративних відносин.

Разом з цим, судова колегія не погоджується із доводами позивача оскільки, згідно із ч. 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Скасування рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011 у справі № 6/130 рішень загальних зборів позивача від 12.12.2007, які оформлені протоколом № 3 від 12.12.2007 не може бути підставою для визнання недійсними кредитних та іпотечних договорів, підписаних ОСОБА_1, як директором позивача, оскільки не усуває факту законності його дій у 2008-2010 роках по виконанню рішень загальних зборів позивача.

Крім того, спір у зазначеній справі є корпоративним, учасниками якого були учасник позивача і позивач, а відносини між відповідачем і позивачем засновані на цивільному договорі, тому рішення господарського суду не стосується прав та обов'язків відповідача, який не є суб'єктом корпоративних відносин і не знав про обмеження, зазначені позивачем.

Така ж сама позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі № 4/105-10 за позовом Закритого акціонерного товариства «Обухівський вентиляційний завод» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» про визнання недійсними правочинів (том II, а.с. 23-26).

Судова колегія враховує те, що рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 у справі № 6/130 ґрунтується на висновках, викладених в рішенні Святошинського районного суду міста Києва від 20.12.2010 у цивільній справі № 2-3999/2010 року за позовом ОСОБА_3. до TOB «Флоріда Інжиніринг», Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16.01.2012 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20.12.2010 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3. у задоволенні позову.

Судова колегія наголошує увагу на тому, що матеріали справи № 1/239 не містять будь-яких документів щодо надання повноважень іншим особам на підписання оспорюваних правочинів чи призначення директором позивача іншої особи, ніж ОСОБА_1., станом на дату укладання оспорюваних правочинів.

Згідно із ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як свідчать спірні кредитні договори № 03/08 та 10/2008, іпотечний договір, договір застави майнових прав, вони є укладеними в належній письмовій формі, підписаний посадовими особами позивача і відповідача та скріплені печатками.

Також, згідно із статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судовою колегією встановлено, що оспорювані правочини були визнані позивачем, оскільки позивач отримав кредитні кошти, витратив їх, протягом 2008-2010 років, укладав додаткові угоди до них.

Також, позивач частково виконав свої зобов'язання за кредитними договорами № 03/08 та № 10/2008 в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, підтвердженням чому є платіжні доручення та меморіальні ордери за 2008-2011 роки (том II справи № 1/239 ах, 67-108).

Згідно із п.22.1 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу грошових коштів здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення, меморіальний ордер тощо.

Стаття 92 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Стаття 58 Закону України «Про господарські товариства» передбачає, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Беручи до уваги те, що загальними зборами учасників позивача одноголосно приймались рішення, які оформлені відповідними протоколами, щодо укладення оспорюваних правочинів, внесення до них змін, тощо, судова колегія приходить до висновку, що дані обставини свідчать про обізнаність вищого органу позивача про укладені правочини, їх суть, а також їх наступне схвалення за відсутності будь-яких заперечень.

Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 у справі № 1/239 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 у справі № 1/239 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоріда Інжиніринг» (03115, м. Київ, пр. Перемоги 104-Б, код ЄДРПОУ 35417083) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 170 (сто сімдесят) грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Матеріали справи № 1/239 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяРудченко С.Г.

СуддіКропивна Л.В.

Поляк О.І.