Постанова № 22039000, 12.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2012 № 25/202

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Суліма В.В.

суддів: Жук Г.А.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури Бондарчук І.П. посвідчення №179

від позивача ОСОБА_1. представник за дов. № 01/05-154Д від 28.12.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2 представник за дов. №01-29-794 від 20.07.2011р.;

від третьої особи 1 ОСОБА_3 представник за дов. № 5659/4/14-11 від 02.12.2011р.;

від третьої особи 2 ОСОБА_4 представник за дов. №400 від 11.11.2011р.;

від третьої особи 3 не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу

Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 13.12.2011р. (дата підписання повного тексту 19.12.2011р.)

справа №25/202 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”

до Публічного акціонерного товариства “Київський річковий порт”

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Міністерство інфраструктури України

2.Фонд державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Річкове пасажирське екскурсійне агентство”

за участю Київської транспортної прокуратури

про Припинення сервітуту та звільнення державного майна

Встановив

Державне підприємство “Адміністрація річкових портів” (далі позивач) у листопаді 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “Київський річковий порт” (далі відповідач) про припинення Публічному акціонерному товариству “Київський річковий порт” сервітуту щодо обєкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14). Зобовязати Публічне акціонерне товариство “Київський річковий порт” виключити право сервітуту щодо обєкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14) зі складу його майнового комплексу. Зобовязати Публічне акціонерне товариство “Київський річковий порт” звільнити державне майно - пасажирську набережну, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14) від будь-яких належних йому плавзасобів. Стягнути з відповідача на користь позивача 1882,00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі №25/202 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство “Адміністрація річкових портів” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі №25/202 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно зясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. у справі №25/202, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/4 від 15.02.2012р. “Про зміну складу колегії суддів” в звязку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №25/202 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Корсакова Г.В., Жук Г.А.

Представник позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 30.01.2012р. не зявився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. та поштовим повідомленням №32110264.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012р. розгляд справи було відкладено.

Представник третьої особи на стороні відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 15.02.2012р. не зявився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012р.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 12.03.2012р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” зазначивши, що апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” є необґрунтованою належними та вичерпними доводами, а тому не може бути задоволена апеляційним судом.

Представник третьої особи на стороні відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 12.03.2012р. не зявився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується розпискою по справі 25/202 про перенесення слухання справи.

Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, представник третьої особи відповідача не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 12.03.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи на стороні відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Рішенням Господарського суду міста Києва №6/451 від 10.03.2009р. яке набрало законної сили 27.05.2009р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” до Фонду державного майна України за участю Київської транспортної прокуратури про встановлення сервітуту, встановлення права та зобовязання утриматись від вчинення дій, позов задоволений частково, встановлено сервітут Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” щодо обєктів нерухомості, серед яких визначена пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14) (далі майно).

Відповідно до вказаного рішення Відкрите акціонерне товариство “Київський річковий порт” з 27.05.2009 р. набуло наступних прав щодо користування майном:

- право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у статуті ВАТ “Київський річковий порт” від 29.08.2008 р., зареєстрованого державним реєстратором 16.09.2008 р. за № 10711050012000366, а саме: приймання, зберігання й видача вантажів, що прибувають річковим, залізничним та автомобільним транспортом, виконання перевантажувальних робіт, здійснення місцевих, приміських і внутрішньо міських перевезень пасажирів, обслуговування транзитного пасажировантажообігу, обробка вантажного флоту по комплексному обслуговуванню транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, агентування і фрахтування морського та річкового вантажного, торгівельного і пасажирського транспорту, організація вантажних перевезень у приміському, міжміському сполученні річковим флотом та закордонних перевезень суднами “ріка-море” плавання, комерційне обслуговування перевезень вантажів та їх перевантаження, експлуатація та ремонт портових споруд, флоту, перевантажувальних механізмів, отримання транспортної продукції, залучення пасажирів та вантажів для перевезення флотом, здійснення перевезень вантажів та пасажирів на комерційній основі, виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції обєктів, використання споруд та території порту з найбільшою ефективністю, навантаження з дна річищ, водосховищ нерудних будівельних матеріалів у судна і їх доставка споживачам на причали загального і не загального користування з наступним перевантаженням на залізничний і автомобільний транспорт, здійснення міжнародних перевезень вантажів із залученням суден “ріка-море” плавання і морських суден та їх забезпечення;

- право використовувати майно щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-які інших вантажів;

- право здійснювати власними силами й за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна щодо якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ВАТ “Київський річковий порт” з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених ВАТ “Київський річковий порт” у звязку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством. При цьому ВАТ “Київський річковий порт” має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна щодо якого встановлено сервітут, предявлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;

- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд, вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого Майна;

- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;

- право вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ВАТ “Київський річковий порт” у звязку із зазначеним вище.

Сервітут встановлено без визначення строку і він не підлягає відчуженню, не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут, а також зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, обєднання в один інвентарний обєкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобовязання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Зазначеним судовим рішенням визнано право ВАТ “Київський річковий порт” включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу, зобовязано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності та не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають Відкритому акціонерному товариству “Київський річковий порт” користуватися майном, щодо якого встановлено сервітут, в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна, щодо якого встановлено сервітут, в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна.

З огляду на викладене, зазначеним судовим рішенням чітко визначені межі здійснення цивільних прав ПАТ “Київський річковий порт” щодо державного майна, що перебуває на його балансі, але не увійшло до його статутного фонду (в тому числі і щодо причалів 7, 11, 12, 13, 14 пасажирської набережної в м. Києві) для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у статуті від 29.08.2008р., зареєстрованого державним реєстратором 16.09.2008р. за №10711050012000366, право вчиняти дії, що можуть бути необхідними для роботи ВАТ “Київський річковий порт”, для задоволення його потреб.

У відповідності до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно із ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Відповідно до норми статті 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню майну за його цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

12.04.2011р. Публічне акціонерне товариство “Київський річковий порт” уклало договір фрахту №4411 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Річкове пасажирське екскурсійне агентство”, за яким відповідач надав у фрахт 6 понтонів для швартування пасажирських суден біля причалів №№ 7, 11, 12, 13, 14. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю “Річкове пасажирське екскурсійне агентство” прийняло у фрахт для перевезення пасажирів пасажирські судна відповідно до додатку №1, а саме т/х “М.Островський”, т/х “Валдай”, т/х “Ай-Петрі”, т/х “Н. Ужвій”, т/х “Каштан”, т/х “Еверест”, т/х “Т.Подій”, т/х “Альпи”, т/х “М.Дудка”, т/х “Москвич 1”, т/х “А.Хачатурян”, т/х “Говерла”, т/х ПТ-73”, т/х “Т-53”.

Таким чином, за даним договором, було передано два типи плавзасобів самохідні (теплоходи) і несамохідні (понтони), останні з яких, згідно актів приймання передачі від 12.04.2011р. кожний з понтонів розташований біля різних обєктів, відносно яких відповідачу встановлено сервітут.

Відповідно до Правил технічної експлуатації річкових портів гідротехнічних споруд, затверджені наказом Міністерства транспорту та звязку України від 29.03.2004р. № 251 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27.07.2004р. за № 932/9531 мета передачі понтонів у фрахт швартування пасажирських суден вказує на те, що у даному випадку понтон виконує функцію причальної споруди.

Таким чином, відповідач фактично передав право користування причалами №№7, 11, 12, 13, 14 пасажирської набережної, інв. №1587 третій особі, фактично позбавивши власника та інших осіб повноцінно використовувати державне майно, що підтверджується листуванням між сторонами (наявні в матеріалах справи). Крім того, передача у фрахт Товариству з обмеженою відповідальністю “Річкове пасажирське екскурсійне агентство” вищезазначених суден підтверджує зміну обставин, що послужили підставою встановленню Публічному акціонерному товариству “Київський річковий порт” сервітуту.

Так, 05.05.2011р. позивач звертався до відповідача та третьої особи відповідача з листом про фактичне захоплення одного з причалів та створення аварійної ситуації.

Згідно з рішенням №6/451 від 10.03.2009р. відповідач може використовувати спірне майно, однак, право володіти, користуватись та розпоряджатись належить власнику такого майна, а саме державі. Так, відповідач передаючи право використовувати причальні споруди третім особам, перевищив свої повноваження.

Суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що передане відповідачу за сервітутом не вбачається, так як відповідач ним користується відповідно до статуту та з метою досягнення економічних, соціальних результатів, одержання прибутку, оскільки відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом,, а не для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 13 Цивільного кодексу України Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

З огляду на викладене та відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України сервітут відповідача, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. у справі №6/451, підлягає припиненню.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає як належне твердження апелянта, що на час розгляду справи плата за користування майном, щодо якого встановлено сервітут відповідачем не здійснюється, що не заперечується останнім.

Отже, відповідач, використовуючи безоплатно державне нерухоме майно, щодо якого судом встановлено платний сервітут та передаючи за плату право користування причальними спорудами третім особам, порушило право держави щодо користування та розпорядження своїм майном.

Також, Київський апеляційний господарський суд врахував, що Вищий адміністративний суд України 14.12.2011р. у справі К-1642/09 скасував судові рішення (постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2088р. у справі №8/50 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008р. у справі №22а-22668/08), які лягли в основу мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. №6/451 яким Публічному акціонерному товариству “Київський річковий порт” встановлено сервітут, що підтверджує наявність підстав для припинення сервітуту.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року у справі №25/202 було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити у повному обсязі.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” задовольнити повністю.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі №25/202 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Припинити Публічному акціонерному товариству “Київський річковий порт” сервітут щодо обєкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14).

Зобовязати Публічне акціонерне товариство “Київський річковий порт” виключити право сервітуту щодо обєкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14) зі складу його майнового комплексу.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство “Київський річковий порт” звільнити державне майно - пасажирську набережну, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14) від будь-яких належних йому плавзасобів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Київський річковий порт” (04070, м. Київ, вул. Верхній вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) на користь Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 40, код. ЄДРПОУ 33404067) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1882,00 грн. (тисячу вісімсот вісімдесят дві гривні 00 копійок) судового збору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Київський річковий порт” (04070, м. Київ, вул. Верхній вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) на користь Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 40, код. ЄДРПОУ 33404067) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 941,00грн. (девятсот сорок одну гривну 00 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСулім В.В.

СуддіЖук Г.А.

Корсакова Г.В.