Постанова № 22038993, 19.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2012                                                                                           № 12/150-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи В.І.

суддів:           Буравльова С.І.

          Кондес Л.О.

за участю секретаря: Реуцької Т.О.,

за участю представників:

від позивача                              не з'явився,

від відповідача                    не з'явився,

від третьої особи          не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.01.12 (підписане 23.01.12)

у справі №12/150-11 (суддя Дьоміна С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

про стягнення заборгованості в сумі 12634,29 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава" (далі – позивач, ТОВ "Вісава") до Приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик" (далі – відповідач, ПСП "Шляховик"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (далі – третя особа, ТОВ "Тридента Агро") про стягнення 12634,29 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1022,60 грн. пені, 1496,49 грн. 30% річних, 126,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.01.12 скасувати в частині відмови в стягненні 10115,02 грн. штрафу, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.12 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.03.12. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами від 16.03.12 №01-22/3/1 в зв’язку з перебуванням судді Ропій Л.М. на лікарняному до складу колегії суддів введено суддю Буравльова С.І.

У судове засідання 19.03.12 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

          Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.09 року між третьою особою та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №37-03-2009 СФК (далі – договір), відповідно до якого продавець зобов’язувався передати у власність відповідача насіння (далі –товар), а відповідач зобов’язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Третя особа поставила відповідачу товар на загальну суму 101152,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.04.09 №РН-СМ00068.

Факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої особи у графі «Отримав(ла)» та відтиском печатки ПСП "Шляховик".

Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата товару проводиться наступним чином: 50% від вартості товару оплачується відповідачем в строк до 03.04.09; 50% від вартості товару оплачується відповідачем в строк до 15.09.09.

Вперше оплата товару в сумі 50576,00 грн. була здійснена відповідачем 07.04.09, що підтверджується банківською випискою від 08.04.09, а вдруге - в сумі 50576,00 грн. була здійснена відповідачем 22.10.09, що підтверджується банківською випискою від 22.10.09.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач оплатив товар з порушенням строку, встановленого умовами договору.

28.01.11 між третьою особою та позивачем укладено угоду №44-01/ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) (далі – угода), відповідно до якої третя особа відступила позивачу право вимоги виконання зобов’язання до ПСП "Шляховик" згідно з умовами договору купівлі-продажу.

Пунктом 2.1 угоди передбачено, що вартість зобов’язання, яка відступається за даною угодою, становить 12634,29 грн. (загальна сума штрафних санкцій – пені, 30% річних та 20% штрафу).

31.01.11 третя особа повідомила відповідача про заміну кредитора у зобов’язанні та вказала реквізити нового кредитора – ТОВ "Вісава", якому слід сплатити 12634,29 грн. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач штрафних санкцій (пені, 30% річних, 20% штрафу) в сумі 12634,29 грн. не сплатив.

Згідно абз. 1 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).          

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.п.8,2, 8,4, 8,6 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару , сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. Згідно п.2 ст. 625 ЦК України сторони дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути 1022,60 грн. пені, 1496,49 грн. 30% річних, 10115,02 грн. 20% штрафу, нараховані на суму боргу 50576,00 грн. за період з 16.09.09 по 21.10.09.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення 1022,60 грн. пені, 1496,49 грн. 30% річних та не погоджується з відмовою у стягненні 10115,02 грн. 20% штрафу з огляду на наступне.

З рішення вбачається, що судом першої інстанції відмовлено позивачу в стягненні суми штрафу з посиланням на ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак штраф, так само як і пеня, є різновидом неустойки, обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, є самостійною мірою відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та відрізняється від пені підставою застосування.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тоді як пеня характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Аналіз ст.230 ГК України та 549 ЦК України свідчить про відсутність прямої заборони законодавцем одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф, що підтверджується також ч.2 ст.231 ГК України.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що п.8.4 договору в судовому порядку визнавався недійсним.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що одночасне стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання суперечить нормам діючого законодавства.

Перевіривши розрахунок суми штрафу, колегія суддів вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 10115,02 грн. штрафу підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає рішення Господарського суду Київської області від 20.01.12 таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права в частині відмови в стягненні 10115,02 грн. штрафу, тому в цій частині воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава» задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду Київської області від 20.01.12 скасувати в частині відмови в стягненні штрафу в сумі 10115,02 грн. та задовольнити позов в зазначеній частині вимог.

3.          В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 20.01.12 залишити без змін.

4.          Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик" (Київська обл., Фастівський р-н, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код 30786357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава" (м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код 33408742) 1022 (тисяча двадцять дві) грн. 60 коп. пені, 1496 (тисяча чотириста дев’яносто шість) грн. 49 коп. 30% річних, 10115 (десять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 02 коп. штрафу, 126 (сто двадцять шість) грн. 35 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

5.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик" (Київська обл., Фастівський р-н, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код 30786357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава" (м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код 33408742) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6.          Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області (з врахуванням вже виданого).

7.          Матеріали справи №12/150-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха В.І.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Кондес Л.О.