Постанова № 22038983, 20.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2012 № 37/343

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів: Дзюбка П.О.

Разіної Т.І.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників

від позивача ОСОБА_1. (дов. від 03.01.2012),

від відповідача не зявився,

від третьої особи ОСОБА_2. (дов. від 29.11.2011),

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2011

у справі № 37/343 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Моторс”

третя особа Відкрите акціонерне товариство “Автотранспортник 13066”

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 у справі № 37/343 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 28.12.2011, прийняти нове, яким позов задовольнити та застосувати наслідки недійсності правочину.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ” прийнято до провадження.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 14.02.2012 розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою від 13.03.2012 продовжено строк розгляду справи № 37/343 на пятнадцять днів та відкладено до 20.03.2012.

В судовому засіданні представник третьої особи просив залишити рішення Господарського суду міста Києва у даній справі без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, 13.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством “Міжнародний комерційний банк” (надалі за текстом - Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ПІРЕУС БАНК МКБ”, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДЕЛЬТА МОТОРС” був укладений кредитний договір № К/07-43, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 6550000, 00 доларів США терміном до 13.12.2014.

З метою забезпечення виконання відповідачем даного кредитного договору, 14.12.2007 між Банком та ТОВ “ДЕЛЬТА МОТОРС” був укладений договір застави цінних паперів № 3/07-71/К та договір про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості.

У відповідності до умов договору застави відповідачем були передані в заставу банку цінні папери прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортник 13066” в кількості 5922410 шт., вартість яких станом на дату укладення договору застави сторони оцінили в 33165496,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що зазначені договори застави та про передачу цінних паперів підлягають визнанню недійсними, оскільки вони були укладені банком під впливом помилки. При цьому, помилка полягає в тому, що згідно зі Статутом ВАТ “Автотранспортник 13066” (пунктом 4.2. статуту) в редакції, що була чинною на момент укладення оскаржуваних договорів, статутний капітал третьої особи був поділений на 7103745 простих іменних акцій. Враховуючи, що в заставу банку було передано 5922410 акцій, то Банк вважав, що відсоткове значення кількості цих акцій (5922 410) відносно загальної кількості акцій (7103745) становило 83,3703%. Тому, виходячи з такого відсоткового відношення, передані в заставу акції були оцінені сторонами на суму 33165496,00 грн.

Отже, на момент укладення спірних договорів Банк добросовісно вважав, що отримав в заставу від відповідача акції, що відповідають 83,3703% статутного капіталу третьої особи, і що в разі невиконання відповідачем кредитного договору (неповернення суми кредиту) Банк отримає у власність таку кількість акцій третьої особи (5922 410), що відповідатиме 83,3703% її статутного капіталу, що, на думку позивача, було помилкою щодо цінності предмету застави, а не помилкою щодо розрахунку одержання користі від вчинення правочину.

При цьому приводом для виникнення спору у даній справі стало рішення Загальних зборів ВАТ “Автотранспортник 13066” від 29.08.2007 про збільшення розміру статутного капіталу товариства шляхом додаткової емісії в розмірі 32000000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. на загальну суму 8000000,00 грн. Зазначені відомості підтверджуються інформацією з офіційного друкованого видання Відомостей Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 133 від 13.07.2007 р., № 154 від 13.08.2007 р., № 175 від 12.09.2007 р., № 207 (208) від 26.10.2007 р. та № 233 від 03.12.2007 р.

В результаті реєстрації додаткової емісії загальна кількість акцій, згідно з новою редакцією статуту ВАТ “Автотранспортник 13066”, зареєстрованою 29.01.2008, на яку поділений статутний капітал товариства становила 39103745 штук. Отже, кількість акцій, яка була передана в заставу банку, зменшилася з 83,3703% до 15, 1454% статутного капіталу ВАТ “Автотранспортник 13066”, що за твердженням позивача, стало йому відомо вже після укладення спірних договорів.

Протоколом № 71/2/10-К від 31.10.2008 засідання Правління Відкритого акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ”, правонаступником якого є позивач, було вирішено прийняти у власність банку прості іменні акції третьої особи у кількості 5922410 штук на загальну суму 1480602,50 грн. за їх номінальною вартістю 0,25 грн. кожна. Таким чином, був виконаний оспорюваний договір про передачу цінних паперів.

Згідно з частиною 1 статті 584 Цивільного кодексу України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобовязання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про заставу”, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства (частини 1, 3 статті 12).

Відповідно до стаття 53 Закону України “Про заставу”, застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, на ім'я якої було видано цінний папір. За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса або банку.

Виходячи з системного аналізу норм Цивільного кодексу України та Закону України “Про заставу” вартість предмета застави встановлюється сторонами договору та обумовлюється його умовами.

Пунктом 1.3 Договору застави узгоджено, що вартість предмету застави на день укладення цього договору оцінюється сторонами в 33165496,00 грн.

Таким чином, сторони на власний розсуд, відповідно до норм чинного законодавства встановили вартість предмету застави умовами спірного Договору застави.

Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2010 року у справі № 34/481 за позовом ТОВ “Дельта Моторс” до ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ” про стягнення 36 074 666,38 грн. різниці між розміром вимог відповідача як заставодержателя і вартістю предмета застави встановлено, що загальна сума майна, переданого ТОВ “Дельта Моторс” до ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ” за договором застави акцій та іпотеки в рахунок погашення заборгованості нерухомого майна становить 35 565 920,97 грн., з яких 33 165 496 грн. - вартість заставлених акцій.

Таким чином, Вищим господарським судом України було встановлено, що вартість акцій, які були передані в рахунок погашення заборгованості, становить саме 33 165 496,00 грн.

Більше того, при розгляді Вищим господарським судом України справи № 32/487 за позовом ВАТ “Автотранспортник 13066” до ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ”, третя особа - ТОВ "Дельта Моторс” про стягнення суми в розмірі 33 589 168, 34 грн. різниці між розміром вимог відповідача як заставодержателя і вартістю предмета застави, ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ” стверджувало, що на момент укладення договору застави цінних паперів вартість акцій ВАТ "Автотранспортник 13066” у кількості 5 922 410 штук була оцінена сторонами в 33 165 496, 00 грн. За твердженням ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ”, вартість була визначена виходячи з того, що пакет акцій відповідає частці у статутному капіталі ВАТ “Автотранспортник 13066” в розмірі 83,3703%. Внаслідок збільшення 30.07.2008 ВАТ “Автотранспортник 13066” розміру статутного капіталу шляхом випуску 32 000 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. на загальну суму 8 000 000,00 грн., розмір частки акцій ВАТ “Автотранспортник 13066”, що перебував у заставі ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ”, зменшився з 83,3703% до 15,1454%, а отже - була зменшена і їх справедлива вартість.

З таким твердженням ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ” колегія суддів Вищого господарського суду України у своїй постанові від 15.08.2011 року у справі № 32/487 не погодилась і встановила, що на момент укладення договору застави цінних паперів вартість акцій ВАТ "Автотранспортник 13066” у кількості 5 922 410 штук була оцінена сторонами в 33 165 496,00 грн. Отже, сторони оцінили предмет застави в сумі 33 165 496, 00 грн.

Крім того, Відкрите акціонерне товариство “ПІРЕУС БАНК МКБ” зверталось в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Автотранспортник 13066” про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів 15.11.2007 р., укладеного між ВАТ “Автотранспортник 13066” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промінвестгруп-ЛТД”, про передачу у власність ТОВ “Промінвестгруп-ЛТД" простих іменних акцій ВАТ “Автотранспортник 13066” в кількості 32000000 штук, загальною вартістю 8000000 грн.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилався на те, що між ВАТ “Міжнародний комерційний банк”, правонаступником якого є ВАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ”, та ТОВ “Дельта Моторс” укладені кредитні договори № К/07-43 та № К/07-44 від 13.12.2007 р. З метою забезпечення зобовязань за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 р. між ними був укладений договір застави цінних паперів № 3/07-71/К від 14.12.2007 р., відповідно до якого були передані в заставу цінні папери - прості іменні акції ВАТ “Автотранспортник 13066”, що на момент їх передачі в заставу складало 83,3703 % від загальної кількості акцій ВАТ “Автотранспортник 13066”. Оскільки ТОВ “Дельта Моторс” належним чином не виконало зобов'язання за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 р., позивач набув право власності на вказані цінні папери. Проте, під час оформлення права власності позивачу стало відомо, що фактично вказана кількість акцій складає не 83,3703 %, а 15,15 % від загальної кількості акцій ВАТ “Автотранспортник 13066”.

За твердженням позивача, вказане зменшення відсоткової кількості акцій сталося внаслідок укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. між ВАТ “Автотранспортник 13066” та ТОВ “Промінвестгруп-ЛТД”.

За таких обставин позивач зазначав, що оспорюваний договір є фіктивним та таким, що суперечить чинному законодавству, а тому просив суд визнати його недійсним. Поданими доповненнями до позовної заяви позивач доповнив позовні вимоги додатковими вимогами, а саме - просив скасувати реєстрацію проспекту емісії акцій від 19.10.2007 р. та звіту про результати відкpитого (публічного) розміщення акцій від 19.10.2007 р.; скасувати реєстрацію випуску акцій ВАТ “Автотранспортник 13066” та визнати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій і даного 30.07.2008 р. недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2009 р. у даній справі № 14/75 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року у справі № 14/75 апеляційну скаргу ВАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ” на рішення зазначеного рішення залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2009 року у справі № 14/75 - без змін. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року у справі № 14/75 набрала законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, сторони укладаючи договір про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості визначили ціну даного договору та вартість цінних паперів у кількості 5 922 410 штук у розмірі 33 165 496 грн. Отже, сторони оцінили вартість предмета застави у вигляді цінних паперів у розмірі 33 165 496 грн.

Також слід зазначити, що рішення про збільшення статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортник 13066” було прийнято значно раніше за дату укладення спірних договорів, про що свідчать публікації у офіційному друкованому виданні Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 133 від 13.07.2007 р., № 154 від 13.08.2007 р., № 175 від 12.09.2007 р., № 207 (208) від 26.10.2007 р. та № 233 від 03.12.2007 р. Тобто, зазначена інформація була загальновідомою, що спростовує твердження позивача про його необізнаність щодо збільшення статутного капіталу ВАТ “Автотранспортник 13066” станом на дату укладення спірних договорів, а отже і про помилку щодо визначення вартості предмету застави.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження існування помилки щодо визначення розміру частки у статутному капіталі третьої особи при укладенні спірних Договорів.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та позовній заяві.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 у справі № 37/343 - без змін.

Матеріали справи № 37/343 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяСотніков С.В.

СуддіДзюбко П.О.

Разіна Т.І.