Постанова № 22038941, 19.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2012 № 38/12-5/181

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Доманської М.Л.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №2-45д від 26.12.2011

від відповідача: не зявились

розглянувши

апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної

компанії „Нафтогаз України” в особі філії Газопромислового

управління „Полтавагазвидобування”

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.12.2011

у справі №38/12-5/181 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної

компанії „Нафтогаз України” в особі філії Газопромислового

управління „Полтавагазвидобування”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гейзер”

про стягнення 15491142,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Дочірньої компанії „Укргазвидобування” в особі філії Газопромислового управління „Полтавагазвидобування” (надалі позивач, ДК „Укргазвидобування” в особі ГУ „Полтавагазвидобування”) про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Гейзер” (далі відповідач, ТОВ „Гейзер”) витрат, понесених позивачем в інтересах спільної діяльності по капітальному ремонту свердловин № 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 105 Абазівського родовища, № 160 Більського родовища в загальній сумі 15491142,14 грн. на підставі ст. 1159, 1160 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі №38/12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 у позові було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2011 у справі №38/12 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 у справі № 38/12 та рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі №38/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на те, що під час розгляду справи, всупереч положенням частини другої статті 35 ГПК України судами попередніх інстанцій не було з'ясовано питання щодо преюдиційності встановлених господарськими судами фактів у справі № 19/302-16/46, враховуючи тотожний суб'єктний склад спору у даній справі та справі №19/302-16/46, на яку посилався позивач в обґрунтування своїх вимог суди під час розгляду справи.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі №38/12-5/181 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ДК „Укргазвидобування” в особі ГУ „Полтавагазвидобування” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі №38/12-5/181 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, судом неповно та не обєктивно розглянуті у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також тим, що суд вийшов за межі позовних вимог. Зокрема позивач зазначає, що між ним та відповідачем існували взаємні договірні зобовязання, повязані із провадженням спільної діяльності, проте не було договірних відносин з приводу проведення ремонту свердловин, а вказані ремонтні роботи були проведенні позивачем в інтересах спільної діяльності, хоча і без доручення відповідача.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

10.09.2004 між позивачем та відповідачем укладено Договір №910 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність (далі договір), відповідно до якого сторони зобовязались обєднати свої вклади для ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльності.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору метою спільної діяльності є: опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах; капітальний ремонт, облаштування та подальша експлуатація свердловин; підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин; видобування та реалізація видобутих вуглеводів; отримання прибутку в інтересах сторін.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що виконання даного договору здійснюється сторонами на підставі програми та бюджету спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк і є невідємними частинами цього договору. Проекти програми та бюджету спільної діяльності готуються відповідачем та надаються для розгляду позивачу.

На виконання програми спільної діяльності сторони затверджують бюджет спільної діяльності, укладають відповідні договори, а також розробляють проекти, плани, техніко-економічне обґрунтування робіт (п. 2.3. договору).

Пунктом 2.4. договору визначено, що організація та ведення справ по виконанню програми спільної діяльності є обовязком відповідача.

Відповідно до пункту 3.1. договору вкладом позивача у спільну діяльність є право користування свердловинами №№ 30, 33, 35 Байрацького родовища, №160 Більського родовища, №105 Абазівського родовища. Вартість вкладу позивача визначається на підставі незалежної експертної оцінки та становить 2 409 960, 00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору вкладом відповідача у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для повного фінансування капітальних витрат, що передбачаються програмою спільної діяльності. Загальний розмір вкладу відповідача становить (з ПДВ) 4900000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору майно, створене та придбане в процесі спільної діяльності, є спільною частковою власністю сторін із наступним визначенням часток: частка позивача становить 50%; частка відповідача становить 50%.

Відповідно до п. 5.3. договору ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює відповідач (оператор). З питань, пов'язаних зі спільною діяльністю оператор є представником позивача в особі газопромислового управління „Полтавагазвидобування” та діє від його імені в межах, обумовлених договором, програмами спільної діяльності, бюджетом спільної діяльності та рішенням комітету управління спільною діяльністю. Оператор здійснює ведення спільних справ на підставі довіреності, що видається позивачем в особі газопромислового управління „Полтавагазвидобування” на весь термін дії договору, у строк не пізніше 10 днів з моменту підписання договору.

До обов'язків оператора спільної діяльності належить: представляти інтереси сторін, пов'язаних зі спільною діяльністю у взаємовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами; організація та поточний контроль виконання програм спільної діяльності; укладення договорів (угод) в межах завдань та повноважень, передбачених договором, а також інших дій необхідних для досягнення цілей згідно з договором, програмами спільної діяльності, та довіреністю; виконання інших необхідних дій щодо здійснення фінансово-господарської діяльності в межах цього договору (пункт 5.11 Договору).

Згідно з п. 5.12. Договору всі фінансові операції спільної діяльності здійснюються відповідачем з окремого поточного рахунку, який відкривається ним для здійснення спільної діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 7.4 договору визначено, що капітальні витрати, що передбачаються програмами спільної діяльності, фінансуються за рахунок грошових коштів, що вкладаються у спільну діяльність відповідачем. Сплата ресурсних податків та поточні витрати спільної діяльності здійснюються за рахунок доходів спільної діяльності в межах, передбачених відповідним бюджетом спільної діяльності. Рішення про порядок відшкодування витрат, що не передбачені програмами та бюджетами спільної діяльності, приймає комітет управління спільною діяльністю.

Як встановлено судом першої інстанції, сторонами була затверджена програма робіт на обєктах спільної діяльності, відповідно до якої відповідач фінансує такі види робіт: проведення капітального ремонту по переведенню на вищезалягаючий горизонт свердловини №30 Байрацького родовища в сумі 1100000,00 грн.; проведення капітального ремонту по переведенню на вищезалягаючий горизонт свердловини №33 Байрацького родовища в сумі 1200000,00 грн.; проведення капітального ремонту по переведенню на вищезалягаючий горизонт свердловини №35 Байрацького родовища в сумі 800000,00 грн.; проведення капітального ремонту з метою вилучення обірваних НКТ свердловини №105 Абазівського родовища в сумі 800000,00 грн.; проведення капітального ремонту з метою ізоляції поступлення пластової води на свердловині №160 Більського родовища в сумі 1000000,00 грн.

Крім того, сторонами був затверджений бюджет спільної діяльності по Договору про спільну діяльність інвестиційну та виробничу діяльність №910 від 10.09.2004 по свердловинах №30, 33, 35 Байрацького родовища, №105 Абазівського родовища, №160 Більського родовища, відповідно до якої грошовий внесок у спільну діяльність від відповідача, у тому числі на проведення ремонтів вказаних свердловин, складає 4900000,00 грн.

Як стверджує позивач, оскільки в період 2005-2009 між сторонами існували суперечки щодо взаємних господарських відносин, а відповідно спільна діяльність в розумінні укладеного між сторонами договору не проводилась, що загрожувало безаварійній роботі свердловин, екологічній безпеці та стабільному виходу вуглеводневої сировини, - позивач, за рахунок власних коштів та із залученням підрядних організацій, проводив видобування вуглеводнів, а також по мірі необхідності капітальний та поточний ремонт свердловин на загальну суму 15491142,14 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2009 відбулись збори геолого-технічної наради позивача, на яких були присутні позивач та відповідач, та які оформлені відповідним протоколом, підписаним лише представниками позивача, згідно якого відповідач не проводив передбачені програмою роботи по свердловинам №№ 30, 33, 35 Байрацького родовища, №105 Абазівського родовища, №160 Більського родовища. Позивачем проведені певні роботи на вказаних свердловинах без зазначення у вказаному протоколі вартості цих робіт.

Вважаючи, що виконання ремонтних робіт свердловин без доручення відповідача було вчинено позивачем не лише в майнових інтересах спільної діяльності, але й у тому числі в інтересах відповідача, оскільки своєчасне невжиття заходів з проведення ремонту свердловин та їх постійної експлуатації унеможливлювало підтримання безаварійної роботи, загрожувало безпеці та як результат, настання тяжких майнових наслідків для сторін, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування понесених витрат на підставі приписів ст. ст. 1158, 1160 ЦК України.

При цьому, він вказував на те, що у період 20092010 ним було передано відповідачу відповідні обєми видобутих вуглеводнів згідно з актами приймання-передачі природного газу від 16.12.2009 у кількості 45518,901 тис. м. куб., від 09.07.2010 у кількості 2630 тонн, від 28.09.2010 у кількості 112357, 08 тис. м. куб., від 08.10.2010 у кількості 7475 тонн.

Відповідно до ч.1 ст. 1158 ЦК України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Згідно із частиною 3 ст. 1158 ЦК України, якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.

При цьому, відповідно до ст. 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 29.09.2011 у справі №38/12, судом першої інстанції під час нового розгляду справи досліджено питання щодо преюдиційності встановлених господарськими судами фактів у справі №19/302-16/46, враховуючи тотожний суб'єктний склад спору у даній справі та справі №19/302-16/46.

Так, під час розгляду справи №19/302-16/46 за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гейзер” за участю прокуратури Полтавської області про розірвання договору №910 від 10.09.2004 про спільну інвестиційну діяльність Київським міжобласним апеляційним господарським судом в постанові від 07.10.2009, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2010, та якою прийнято нове рішення про відмову в позові, встановлено, що згідно з п. п. 5.11, 5.12 договору на відповідача покладені функції уповноваженої особи щодо здійснення спільної діяльності, у зв'язку з чим 22.09.2004 відповідачу як оператору спільної діяльності з укладання договорів (угод), передбачених програмою спільної діяльності позивачем видана довіреність №2-112-д на ім'я директора відповідача ОСОБА_2. на представництво інтересів в межах спільної діяльності, термін дії довіреності встановлено до 31.12.2009.

28.09.2004 відповідач уклав Договір доручення №28/09-04-ДР з Товариством з обмеженою відповідальністю „Київ-Нафта 2000”. Відповідно до умов договору №28/09-04-ДР, повірений (ТОВ „Київ-Нафта2000”) зобов'язувався від імені та за рахунок довірителя (відповідача) укласти договори підряду на капітальний ремонт п'яти свердловин та договори на придбання обладнання, необхідного для капітального ремонту свердловин: № № 30, 33, 35 Байракського родовища, № 160 Нільського родовища, № 105 Абазівського родовища.

У ході розгляду справи №19/302-16/46 судами також встановлено, що за рахунок коштів спільної діяльності відповідач перерахував за договором доручення ТОВ „Київ Нафта 2000” 6700000,00 грн.

В свою чергу, на виконання Договору доручення ТОВ „Київ-Нафта 2000” укладені договори на ремонт свердловин з підрядниками Товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс-Нафтогаз” (договір №20/10-04 від 20.10.2004), з Дочірнім підприємством ДХК „Спецшахтобуріння” Державного відкритого акціонерного товариства „Торезьке шахтопрохідне управління із буріння шахтних стволів та свердловин” (договір №03-11-04СД від 8.11.2004), з Товариством з обмеженою відповідальністю „Монтажтрансгаз” (договір б/н від 05.11.2004, договір б/н від 08.11.2004). Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами прийняття виконаних підрядних робіт, статистичною звітністю, що досліджувались в ході розгляду справи №19/302-16/46.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом в постанові від 07.10.2009 у справі №19/302-16/46 встановлено, що наказом дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі газопромислового управління „Полтавагазвидобування” №660 від 21.12.2004 встановлено порядок організації робіт з капітального ремонту та інтенсифікації видобутку свердловин, що знаходяться у спільній діяльності.

При цьому, у пункті 11 вказаного наказу зазначено, що до проведення робіт із капітального ремонту та інтенсифікації видобутку по свердловинах, переданих у спільну діяльність відповідно до вимог наказу, роботи по цих свердловинах призупинити.

Як встановлено під час розгляду справи №19/302-16/46, у звязку з вказаним вище, ТОВ „Гейзер” повідомив, що на виконання зазначеного наказу, товариством роботи по капітальному ремонту свердловин були призупиненні та приведенні у відповідність до Наказу.

Листом від 29.12.2004 №2-02-10253 позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність та відкликання довіреності № 2-112д від 22.04.2004.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме у звязку з діями позивача (видачею відповідного наказу та розірванням договору) були призупинені відповідачем дії по проведенню капітальному ремонту свердловин.

При цьому, із вищевикладених обставин вбачається, що відносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором, який передбачає проведення сторонами спільної діяльності з ремонту та експлуатації свердловин для отримання вуглеводів та їх реалізації. Крім того, сторонами визначені вклади кожної сторони, встановлена програма діяльності, яка передбачає проведення ремонту свердловин та визначає вартість такого ремонту.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги стосовного того, що між позивачем та відповідачем не було договірних відносин з приводу проведення ремонту свердловин. Більше того, сам позивач в доповненнях до апеляційної скарги від 10.02.2012, що надійшли до апеляційного суду 13.02.2012, вказує, що на момент проведення ремонтних робіт на свердловинах договір про спільну діяльність розірвано не було, а отже обовязок щодо проведення робіт з ремонту свердловин був закріплений саме за відповідачем, як представником спільної діяльності. Таким чином, норми ст.1158, 1159, 1160 Цивільного кодексу України, які регулюють позадоговірні цивільні відносини, до спірних відносин між позивачем та відповідачем не підлягають застосуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження позивача відносно вчинення ним дій в майнових інтересах відповідача не підтверджуються матеріалами справи, з яких вбачається факт створення позивачем протягом періоду 2005 2009 років перешкод у виконанні відповідачем відповідних зобовязань з проведення ремонтних робіт свердловин, як то відізвання довіреності, видача наказу про припинення ремонтних робіт, вилучення свердловин у відповідача, ініціювання судових спорів з метою розірвати укладений між сторонами договір.

За таких обставин дії по самостійному ремонту свердловин позивачем станом на момент їх вчинення не могли вважатися такими, що вчиняються в майнових інтересах відповідача, оскільки саме позивач шляхом вчинення вищенаведених дій по усуненню відповідача від спільної діяльності створював умови призупинення експлуатації та ремонту таких свердловин, а відповідно й настання певних несприятливих наслідків.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що як стверджує сам позивач у своїй позовній заяві, капітальний та поточний ремонт свердловин по мірі необхідності він здійснював у 2005 2009 роках.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1158 ЦК України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Згідно із ч.2 ст. 1160 ЦК України, якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

Таким чином, особа, в інтересах якої вчинені певні дії без її доручення, звільняється від обовязку відшкодувати особі, яка вчиняє такі дії, понесені витрати, якщо остання при першій нагоді не повідомила її про свої дії.

Жодних доказів повідомлення при першій нагоді позивачем відповідача про вчинення дій в його майнових інтересах, або неможливості повідомлення відповідача про вчинення таких дій у період, коли вони вчинялися, позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, зокрема, які б підтверджували вчинення відповідних дій, щодо яких поставлено питання про компенсацію, саме в інтересах відповідача, виходячи не з штучно створених, а обєктивних обставин виникнення загрози майновим інтересам відповідача.

З приводу доводів апелянта стосовного того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, вказавши, що за своєю правовою природою компенсаційні виплати, передбачені ст. 1160 ЦК України не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом даний спір розглянуто з підстав заявлених у позовній заяві та у межах позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції лише врахував, посилаючись на правову позицію, якої дотримувався Верховний Суд України у постанові від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492, що виплати, передбачені ст. 1160 ЦК України не є збитками.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії Газопромислового управління „Полтавагазвидобування” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2011 у справі №38/12-5/181 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії Газопромислового управління „Полтавагазвидобування” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2011 у справі №38/12-5/181 залишити без змін.

Матеріали справи №38/12-5/181 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіМартюк А.І.

Доманська М.Л.