Постанова № 22038726, 05.03.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2012 року Справа № 5013/1902/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Пруднікова В.В.,

при секретарі судового засідання: Єрьоміній К.В.,

представники сторін:

Представники сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватної фірми “Роман”, м.Кіровоград, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2011р. у справі №5013/1902/11

за позовом публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк”, в особі філії “Відділення ПАТ

Промінвестбанку в м.Кіровоград”, м.Кіровоград

до приватної фірми “Роман”, м.Кіровоград

третя особа 1: фермерське господарство “Золота бджола”, Кіровоградська область

третя особа 2: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Кіровоград

про стягнення 655 148 грн. 52 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2011р. (суддя Макаренко Т.В.) позовні вимоги ПАТ “Промінвестбанк” - задоволено частково.

Стягнуто з ПФ "Роман" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість в сумі 548 048,67 грн., у тому числі 504 199,41 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 11 169,63 грн. відсотків за прострочення заборгованості за кредитом; 32 543,76 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту; 135,87 грн. пені по відсотках; а також, 6 551,48 грн. державного мита, 1 411,50 грн. судового збору та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 140 000,00 грн. –припинено.

В обґрунтування прийнятого рішення господарським судом першої інстанції покладено відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем спірної заборгованості за кредитом. Припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 140 000,00 грн. спричинено відсутністю предмету спору, з огляду на оплату відповідачем спірної заборгованості у вищезгаданій частині.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник /ПФ “Роман”/ звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення змінити, використавши право на зменшення розміру нарахованої йому пені.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач наявність спірної заборгованості за кредитним договором повністю визнає, однак, при цьому зауважує на тому, що нараховані йому штрафні санкції у вигляді пені є надто великими в порівнянні зі збитками кредитора. У зв’язку з наведеним, апелянт просить суд врахувати ступінь виконання ним кредитного зобов’язання, майновий стан підприємства-боржника тощо та застосувати до спірних правовідносин ч.1 ст.233 ГК України, зменшивши розмір належних до сплати штрафних санкцій у вигляді пені до 1% від нарахованої позивачем суми.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач викладені в ній доводи повністю відхиляє, оскаржуване рішення вважає правомірним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Отже, як встановлено місцевим господарським судом, доведено наявними у справі первинними документами та не заперечується відповідачем, заборгованість останнього перед ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” за кредитним договором №22 від 21.07.2010р. на час прийняття оскаржуваного рішення складала 548 048,67 грн., у тому числі 504 199,41 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 11 169,63 грн. відсотків за прострочення заборгованості за кредитом, 32 543,76 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 135,87 грн. пені по відсотках.

Таким чином, задоволення позовних вимог в зазначеній вище частині колегія суддів вважає правомірним.

          Зважаючи на те, що в ході провадження у справі відповідачем спірна заборгованість була частково погашена, а саме, в сумі 140 000,00 грн., апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим також припинення провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору, відповідно до ч.1 п.1 ст.80 ГПК України.

В той же час, безпідставними колегія суддів вважає твердження відповідача з приводу того, що нараховані йому штрафні санкції у вигляді пені є надто великими в порівнянні зі збитками кредитора, а тому у суду є всі підстави для застосувати до спірних правовідносин ч.1 ст.233 ГК України щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій у вигляді пені до 1% від нарахованої позивачем суми.

Так, відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, за умовами п.5.3. кредитного договору №22 від 21.07.2010р., за несвоєчасну сплату суми кредиту (з порушенням терміну, встановленого п. 2.4 цього договору) та/або процентів за користування кредитом, та/або комісійних платежів, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної одноденної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожний день такого прострочення.

Разом з цим, дійсно, за п.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України також надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Водночас, правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

На думку судової колегії, відмовляючи відповідачеві у зменшенні розміру неустойки, місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу на наявність вини відповідача у виникненні спірної заборгованості, значність суми боргу /548 048,67 грн./ порівняно із сумою нарахованої йому неустойки /32 543,76 грн./, сплату відповідачем частини заборгованості у розмірі 140 000,00 грн. лише після порушення провадження у справі тощо.

Апеляційна інстанція погоджується також із думкою місцевого господарського суду з приводу того, що наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб та, як наслідок, його тяжкий фінансовий стан, в даному випадку не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру пені. /Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй постанові від 05.11.2009р.у справі N15/94/.

З огляду на наведене, судова колегія вважає оскаржуване рішення правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у зв’язку з чим підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження покладаються на відповідача, згідно зі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2011р. у справі №5013/1902/11 –залишити без змін, а апеляційну скаргу приватної фірми “Роман”, м.Кіровоград, –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя                                                             О.В. Голяшкін

Суддя В.В. Прудніков