Рішення № 22037836, 05.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2012 р. Справа № 5023/364/12

вх. № 364/12

Суддя господарського суду Інте Т.В.

при секретарі судовогозасідання Федорова К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Краматорський шифер", м. Краматорськ

до ФОП ОСОБА_1, м. Чугуїв

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський шифер" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) 8955,00 грн. заборгованості, пеню у сумі 308,03 грн. та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов"язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 151-11 від 06.09.11 р.

Представник позивача у судове засідання 05.03.12 р. не з"явився, але через канцелярію суду надав витребувані судом документи та просив розгляд справи провести за його відсутністю.

Оскільки позивач надав всі витребувані документи, суд вважає за необхідне клопотання позивача задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 05.03.12 р. не з"явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки № 151-11 від 06.09.11 р. (а.с. 6-7), відповідно до умов якого продавець (позивач) бере на себе зобов'язання поставити, а покупець (відповідач) оплатити та прийняти шифер (товар) в кількості, асортименті та по цінам вказаних в специфікаціях (а.с. 8).

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та 18.10.11 р., поставив відповідачу товар на загальну суму 9000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № СН-000004749 від 18.10.11 р. на суму 9000,00, яка була скріплена печатками та підписана сторонами.

Потім, за возвратною накладною від 20.10.11 р. відповідач повернув, а позивач прийняв надлишково поставлену продукцію на суму 45,00 грн. Таким чином, фактично відповідачу було поставлено продукцію на суму 8955,00 грн., що підтверджується відповідним актом звірки (а.с. 12).

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору, відповідач оплачує продукцію у порядку 100% передплати або у продовж 10 календарних днів з моменту її отгрузки.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого заборгованість перед позивачем склала 8955,00 грн.

Позивачем 22.12.11 р. на адресу відповідача була направлена вимога № 10/797 про сплату заборгованості, але відповідач ніяким чином на цю вимогу не відреагував, борг не сплатив.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 8955,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 29.10.11 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки № 151-11 від 06.09.11 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8955,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 5.2 договору поставки № 151-11 від 06.09.11 р. за порушення покупцем (відповідачем) строків оплати, поставленої йому продукції, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення платежу від суми простроченого платежу.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 308,03 грн. пені законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч.1 ст. 612, 624, ч.1 ст. 625, ст. 629, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю задовольнити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 63505, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський шифер" (вул. Привокзальна, буд. 2А, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 32879254, р/р 26000060528654 у Краматорській філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 335548) 8955,00 грн. заборгованості, 308,03 грн. пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Інте Т.В.

Повне рішення складено 12 березня 2012 року.