Рішення № 22037637, 29.02.2012, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2012 р.

Справа № 12/120/5022-1764/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Астарта Груп", вул. Г. Родімцева, 89, м. Кіровоград, 25011

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС", вул. С. Бандери, 102, м. Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області, 48600

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача : не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Астарта Груп" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС" про стягнення 96036,46 грн. заборгованості, в тому числі 33.000,00 грн. сума основного боргу, 61.824,00 грн. пеня, 1.017,66 грн. три відсотки річних, 94,80 грн. індекс інфляції.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 11.01.2012р..

Представники сторін в судове засідання 11.11.2010р. без поважних причин не з'явилися, витребуваних матеріалів не подали, причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв’язку з чим судом відкладено розгляд справи на 01.02.2012р..

У судове засідання 01.02.2012р. представники сторін не з’явилися, витребуваних ухвалою про порушення провадження по справі від 26.12.2011р. та ухвалою про відкладення розгляду справи від 11.01.2012р. матеріалів не надали, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

01.01.2012р. позивачем подано заяву про затвердження мирової угоди (факсограмою (вх. № 8930 від 01.02.2012р.), у якій просить суд припинити провадження по справі у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди, а також надіслано факсограмою текст мирової угоди (вх. № 8929 від 01.02.2012р.).

Судом зазначене клопотання відхилено, так як долучена до клопотання мирова угода подана суду не в оригіналі та з не чітким текстом, що суперечить нормам ст. 36 ГПК України, у відповідності до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2012р. розгляд справи відкладено на 15.02.2012р..

Представники сторін судове засідання 15.02.2012р. не з’явилися, витребуваних ухвалою про порушення провадження по справі від 26.12.2011р. та ухвалами про відкладення розгляду справи від 11.01.2012р. та 01.02.2012р. матеріалів, а саме: копії довідок про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на час розгляду справи, обґрунтованого розрахунку суми пені із зазначенням періоду нарахування та з врахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оригіналу укладеної між сторонами мирової угоди, документально обґрунтованого відзиву на позов, акту звірки розрахунків не подали, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали про відкладення розгляду справи знаходиться в матеріалах справи), у зв’язку з чим судом ухвалою від 15.02.2012р. відкладено розгляд справи на 29.02.2012р..

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, однак клопотанням № 23 від 10.02.2012р. (вх. № 8618 від 21.02.2012р.) надав суду копії довідок про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на час розгляду справи, також повідомив суд, що між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 19-2011 від 24.06.2011р. відповідно до якої сторони дійшли згоди зменшити ціну на товар, що постачається за договором поставки № 19-2011 від 24.06.2011р. на 5.500 грн.,у зв’язку з чим, з урахуванням зменшення ціна на товар становить 330.500 грн. з ПДВ. Також зазначеним клопотанням повідомив суд, що відповідачем повністю оплачено суму основної заборгованості, на підтвердження чого надав копії банківських виписок. Також, згідно поданого клопотання позивач надав суду розрахунок суми пені аналогічний розрахунку, що долучений до позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача 61.824,00 грн. пені, 1.117,66 грн. 3 % річних та 94,80 грн. інфляційних нарахувань.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні 29.02.2012р. не забезпечив, однак подав клопотання № 15 від 20.02.2012р. (вх. № 9800 від 28.02.2012р.) про залишення позовної заяви без розгляду. При цьому позивач керується положеннями ГПК України, не конкретизуючи якими саме.

Суд, розглянувши подане клопотання, відхиляє його, оскільки перелік підстав для залишення позову без розгляду визначений статтею 81 ГПК України, який є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає, і останній не містить такої підстави для залишення позову без розгляду як заява позивача..

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом матеріалів не подав.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Астарта Груп", вул. Г. Родімцева, 89, м. Кіровоград, є юридичною особою, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 261086, а тому наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Астарта Груп", вул. Г. Родімцева, 89, м. Кіровоград, (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВАС", вул. С. Бандери, 102, м. Заліщики, (Покупець), 24.06.2011 року укладено договір поставки № 19-2011, за яким постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Предметом поставки за договором є сільськогосподарська техніка та/або сільськогосподарське обладнання, зазначене у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Кожна постачаєма партія товару визначається накладною, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару та вартість товару (п. 1.4. договору).

Сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору. Закінчення терміну дії договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, які виникли в період дії договору та від відповідальності за порушення цих зобов’язань (п. 13.10. договору).

Позивач на виконання взятих зобов’язань поставив відповідачеві товар (зерносушарку GT модель XL-345 на пропані) на загальну суму 336.000 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 30.08.2011р., товарно-транспортною накладною від 30.08.2011р., а також здійснив її монтаж, налагодження, що підтверджується актом введення в експлуатацію від 25.09.2011р..

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно п. 4.1 договору, сторони визначили, що загальна вартість Договору на день його підписання встановлюється в розмірі 336.000 грн. в тому числі ПДВ 56.000 грн.. Вартість товару включає монтаж, налагодження та введення в експлуатацію.

У відповідності до п. 4.2. договору сторони домовилися, що оплата товару повинна здійснюватися в наступному порядку:

- перший платіж у розмірі 33.600 грн., що становить 10 % від загальної вартості договору здійснюється покупцем в строк до 07.07.2011р.;

- другий платіж у розмірі 134.000 грн., що становить 40 % від загальної вартості договору здійснюється покупцем в строк до 18.07.2011р.;

- третій платіж у розмірі 134.000 грн., що становить 40 % від загальної вартості договору здійснюється покупцем до дня відвантаження товару Покупцю, але не пізніше 23.07.2011р.;

- четвертий платіж у розмірі 33.600 грн., що становить 10 % від загальної вартості договору здійснюється покупцем до 10.08.2011р..

Однак, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач свої зобов’язання по договору поставки № 19-2011 від 24.06.2011р. належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення, зокрема: 13.07.2011р. сплачено 33.600 грн., 22.07.2011р. сплачено 60.000 грн., 22.08.2011р. сплачено 100.000 грн., 29.08.2011р. сплачено 95.000 грн. та 28.11.2011р. сплачено 15.000 грн., а всього на суму 303.600 грн..

Таким чином, заборгованість позивача станом на день подання позову становила 32.400,00грн., а не 33.000,00 грн., як зазначено позивачем.

Разом з тим, в ході судового розгляду з’ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Астарта Груп", вул. Г. Родімцева, 89, м. Кіровоград, (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВАС", вул. С. Бандери, 102, м. Заліщики, (Покупець), 24.01.2012 року укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 19-2011 від 24.06.2011р., у відповідності до п. 1 якої сторони дійшли згоди зменшити ціну на товар, що постачається за договором поставки № 19-2011 від 24.06.2011р. на 5.500 грн., у зв’язку з чим, з урахуванням зменшення ціна на товар становить 330.500 грн. з ПДВ.

У зв’язку з укладенням сторонами 24.01.2012р. додаткової угоди № 1 до договору поставки № 19-2011 від 24.06.2011р., яким зменшено суму основної заборгованості на 5.500,00 грн., заборгованість відповідача становить 26.900,00 грн..

Як слідує з матеріалів справи, які долучені позивачем, після звернення з позовом до суду відповідач основний борг погасив повністю, що підтверджується копіями банківських виписок, а тому провадження у справі в частині стягнення 26900,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 6.100 грн. основного боргу (33.000 - 26.900), то враховуючи відсутність заяви позивача про зменшення позовних вимог, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за безпідставністю.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 8.3 договору, сторони передбачили, що за порушення термінів оплати, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1 % від суми Договору за кожен день прострочення.

У зв’язку з наведеним, за несвоєчасне проведення оплати відповідачу нарахована пеня за період липень 2011р. –грудень 2011р. в сумі 61.824 грн..

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, з урахуванням приписів частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що передбачена у пункті 8.3 договору відповідальність покупця є пенею, оскільки її розмір обчислюється у відсотках та підлягає стягненню за кожен день прострочення оплати.

Разом з тим, оскільки встановлений договором вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, яка обліковується від суми договору за кожен день прострочення, а не від невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, не відповідає змісту поняття та його правовій природі як грошової суми, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, господарський суд дійшов висновку про невідповідність цієї умови договору вимогам закону та про безпідставність позовних вимог щодо стягнення пені.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що погашення заявленої до стягнення суми основного боргу здійснювалося відповідачем після порушення провадження у справі, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 94,80 грн. інфляційних нарахувань та 1.117,66 грн. 3% річних, нарахованих за період з 18.07.2011р. по 25.12.2011р. правомірними.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, несвоєчасність проведення відповідачем повної оплати в строки передбачені договором поставки № 19-2011 від 24.06.2011р., що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних (доказів протилежного відповідач суду не представив), суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Астарта Груп", вул. Г. Родімцева, 89, м. Кіровоград, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС", вул. С. Бандери, 102, м. Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області –94,80 грн. інфляційних витрат, 1.117,66 трьох відсотків річних обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 49, 69, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС", вул. С. Бандери, 102, м. Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області, код 31668211, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Астарта Груп", вул. Г. Родімцева, 89, м. Кіровоград, код 37427067 –96,80 грн. інфляційних нарахувань, 1.117,66 грн. 3% річних, 672,29 грн. сплаченого судового збору.

3.В частині стягнення 6.100,00 грн. основного боргу в позові відмовити.

4.В частині стягнення 27.500,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5.В частині стягнення 61.824,00 грн. пені в позові відмовити.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

7.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

8.На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Н.А. Френдій

Повний текст рішення підписано 05.03.2012р.