Рішення № 22037639, 07.03.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2012 р.Справа № 14/2/5022-43/2012

(15/19/5022-428/2011)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О. В.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд", вул. Озерянівська, 2, с. Горлівка, Донецька область, 84601 в особі Бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд", вул. Промислова, 20/332, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення 17858.76 грн. - основного богу, 397.62 грн. - пені, 518.74 грн. - 20% річних, 1250.11 грн. - штрафу.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, довіреність від 31.12.2011р.

відповідача: ОСОБА_5, довіреність №6193 від 11.09.2009р.

Суть справи:

ТОВ "Авант Трейд" в особі Бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 17858.76 грн. основного богу, 397.62 грн. пені, 518.74 грн. - 20% річних та 1250.11 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого ним на підставі договору №100 від 09.02.2010р. згідно видаткових накладних №16086/16208 від 14.09.2010р. та №25155/25319, №25156/25320 від 17.12.2010р. товару, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість, яка і є предметом судового розгляду.

Згідно відзиву на позов та пояснень в судових засіданнях повноважного представника, відповідач позовні вимоги в частині замовлення та отримання товару на підставі видаткових-накладних від 17.12.2010р. заперечує, вказує на те, що такий товар приватний підприємець не одержував. Наведені доводи представник обґрунтовує відомостями податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2011р. та реєстром податкових накладних.

Крім того, підприємець зазначає, що підписи на спірних видаткових накладних не належить особам, які відповідають за приймання та зберігання товару у відповідача. Щодо печатки, яка міститься на даних бухгалтерських документах, то підприємець пояснив, що остання на час вчинення спірних дій знаходилася у бухгалтера, який зловживаючи своїм посадовим становищем, вчинив її відтиск на незаповнених бланках.

В процесі вирішення спору оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у формулярі (протоколі) судового засідання та відповідних ухвалах.

В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

09 лютого 2010р. між ТОВ "Авант Трейд" (Постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір поставки №100 (далі - Договір).

За умовами даної угоди, Постачальник зобовязується передати у власність Покупця алкогольні напої (надалі - Товар) на умовах DDP, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000р.), а Покупець взяв на себе обов'язок прийняти і оплатити Товар протягом 28 календарних днів з дня його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку (п.1.1, 3.2, 6.1 Договору).

Строк дії правочину складає 2 роки з дати його укладення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити його за один місяць до його закінчення, останній вважається автоматично продовжений на той же термін на тих же умовах (п. 9.6).

Додатком до Договору №2 від 09.02.2010р. контрагенти обумовили, що Покупець та його головний бухгалтер повідомляють Постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній, ордері, тощо) свій підпис про одержання цінностей.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Із матеріалів справи випливає, що позивач на виконання умов Договору поставив своєму контрагенту на підставі видаткових накладних: №16086/16208 від 14.09.2010р. та №25155/25319, №251256/25320 від 17.12.2010р. Товар на суму 24115.92 грн.

Вартість отриманих матеріальних цінностей, зокрема по накладній від 14.09.2010р., яка підписана ОСОБА_6, як матеріально відповідальною особою у відповідності до Додатку №2 та п. 3.7 Договору, оплачено частково, що відповідачем в судовому засіданні 04.05.2011р. та в подальшому не заперечується, а відтак залишок неоплаченої суми по даній накладній становить 3458,76 грн.

Водночас, приватний підприємець заперечує отримання Товару по накладних від 17.12.2010р. на суму 14400.00 грн., посилаючись на те, що дані первинні документи не підписувались ні СПД ОСОБА_3, ні відповідальними особами суб'єкта господарювання, прізвища яких наведені у Додатку №2 до Договору.

Окрім того відповідач зазначає, що отримання ним спірного товару стало б підставою включення результатів даної господарської операції до декларації з податку на додану вартість за грудень 2010р. та відображення отриманих податкових накладних у відповідному реєстрі за даний період, що підприємцем виконано не було, оскільки про їх існування він не знав.

Оцінюючи наведені доводи господарюючого суб'єкта суд констатує, що відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведені процесуальні приписи, з метою перевірки тверджень відповідача та встановлення фактичних обставин, зокрема справжності підписів та відтисків печатки на первинних документах, у яких зафіксовані наслідки спірної фінансово-господарської операції, ухвалою від 18.05.2011р. судом у справі була призначена географічно - технічна експертиза, .

При цьому слід зазначити, що на виконання вимог суду позивачем оплачено 50 відсотків вартості експертизи та надано оригінали документів, які підлягали дослідженню. Натомість, з вини відповідача судова експертиза проведена не була. Зокрема, всупереч вимог суду та клопотання судового експерта №22/5-777/934 від 21.07.2011р. приватним підприємцем не проведено оплату вартості експертизи, не надані ним взірці відтисків печатки та вільні зразки підпису і почерку ОСОБА_3 у будь-яких документах виконаних у 2010р., паспорти - громадянський та для виїзду за кордон.

З наведених підстав, експертною установою матеріали справи повернуті до суду без виконання судової експертизи.

Для з'ясування причин неподання перелічених вище документів експерту, судом було призначено на 08.02.2012 року засідання, на якому відповідач не навів жодних мотивованих пояснень, з приводу не надання витребуваних у нього документів та не проведення оплати за судову експертизу. Більше того, представник відповідача пояснив, що після винесення судом ухвали про призначення експертизи ним була знищена печатка приватного підприємця.

З огляду на викладене в сукупності, судом критично оцінюються доводи суб'єкта підприємницької діяльності, що Договору № 100 ОСОБА_3 не підписувався, а про його існування їй стало відомо тільки в судовому засіданні, оскільки дане твердження жодним доказом не підтверджується.

Слід при цьому зазначити, що заперечуючи підписання спірного правочину, відповідач водночас в своїх поясненнях посилається на узгоджені контрагентами умови, які викладені у Додатках до нього.

Крім того, всупереч вимог ст. 32-34 ГПК України, жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на те, що як спірний правочин так і первинні документи, які оформлені за наслідками його виконання підроблені, відповідач до матеріалів справи не надав, а відтак його нічим необґрунтовані припущення з даного приводу судом до уваги не приймаються.

Не знайшли свого підтвердження в ході слухання справи належними та допустимими доказами і посилання відповідача на те, що видаткові накладні підписані від імені Покупця, не його відповідальними особами, а представниками Постачальника.

Так, на накладних №25155/25319, №25156/25320 від 17.12.2010р., крім підписів відповідальних за здійснення господарських операцій осіб містяться відтиски печаток учасників договірних відносин.

В свою чергу, у пункті 3.7 Договору його контрагенти передбачили , що наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано Покупцем є належним доказом того, що товар прийнято уповноваженою особою Покупця, навіть якщо зразок підпису особи, зазначений у Додатку, не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечує, що на спірних документах є відтиск печатки яка належала підприємцю ОСОБА_3, а відтак його пояснення про неотримання Товару, з посиланням на те, що накладні підписані не тими особами, які перелічені в Додатках до Договору, із врахуванням п. 3.7 цього правочину, не заслуговують на увагу.

Не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами і посилання підприємця на те, що його колишній бухгалтер зловживав довірою та поставив печатки на чистих бланках документів для їх подальшого використання у своїх цілях.

На переконання суду, наведені дії є кримінально - карними, а відтак підлягають доведенню в порядку кримінального судочинства, що у даному випадку місця немає.

Критично оцінюються судом і покликання приватного підприємця на відсутність довіреностей на отримання матеріальних цінностей. Так, поза увагою відповідача залишена та обставина, що з точки зору законодавця (п.1 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за № 293/1318) даний первинний документ суворої звітності, оформляється лише покупцями - юридичними особами, до яких відповідач не відноситься.

Позивачем до матеріалів справи долучено належним чином оформлені за наслідками спірної господарської операції податкові накладні виписані 17.12.2010 року. В силу вимог податкового законодавства, саме відповідач мав би відобразити дані документи в своїй податковій звітності, а відтак їхня відсутність у відповідних реєстрах в жодному разі не може свідчити про те що господарська операція не відбулась.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд констатує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини на які він посилається у своїх запереченнях.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач у встановлений договором строк грошові зобовязання по оплаті вартості отриманого ним товару в повному обсязі не виконав, станом на день розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 17858.76 грн., а тому позов в цій частині вимог підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та належним чином доведений..

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач існування спірного боргу за накладними від 17.12.2010 року підтвердив своїми підписами та відтиском печатки і на акті звірки розрахунків за період з 01.11.10 р. по 31.12.2010 року (копія у справі).

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, підприємець зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день порушення строків оплати, а також у разі порушення контрагентом строків оплати вартості одержаного у товариства товару більш ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок пені за період з 12.10.2010р. по 17.02.2011р. на суму 397.62 грн. та штраф в розмірі 1250.11 грн., суд вважає, що останній проведений з дотриманням приписів законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, а відтак дані нарахування є обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника товару, підприємець зобовязаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

При вирішенні зазначеного питання судом врахована практика Вищого господарського суду України у постановах від 13.10.2010р. у справі № 12/10 та від 17.03.2011р. у справі № 02/1737.

Зважаючи на викладене, заявлений до стягнення розмір 20 відсотків річних за період з 12.10.2010р. по 17.02.2011р. в сумі 518.74 грн. відповідає переліченим вище законодавчим нормам та умовам Договору, з огляду на що позов в цій частині судом задовольняється в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (вул. Озерянівська, 2, с. Горлівка, Донецька область, ідентифікаційний код 36899012) в особі Бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (вул. Промислова, 20/332, м. Тернопіль) 17858 (сімнадцять тисяч вісімсот пятдесят вісім) грн. 76 коп. - основного богу, 397 (триста девяносто сім) грн. 62 коп. - пені, 518 (пятсот вісімнадцять) грн. 74 коп. - 20% річних, 1250 (одна тисяча двісті пятдесят) грн. 11 коп. штрафу, 200 (двісті) грн. 25 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

СуддяО.В. Руденко

Повне рішення складено

"21" березня 2012р.