Рішення № 22037430, 06.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року справа № 5020-125/2012

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм”,

ідентифікаційний код 32265916

(99041, м. Севастополь, вул. Гранатна, 1)

до:Публічного акціонерного товариства „Фармація”,

ідентифікаційний код 16515077

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52-А)

про стягнення 14448,39 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Система Єкофарм”) ОСОБА_1. представник, довіреність від 25.01.2012;

відповідач (ПАТ „Фармація”) ОСОБА_2. представник, довіреність № 10 від 15.01.2012.

Обставини справи:

02.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм” (далі ТОВ „Система Єкофарм”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Публічного акціонерного товариства „Фармація” (далі ПАТ „Фармація”) про стягнення 19388,17грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №67/11-42п від 08.10.2011 в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 07.02.2012 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 21.02.2012 /арк. с. 1-2/.

Через неявку сторін у судове засідання та невиконання ними вимог суду, розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України був відкладений на 06.03.2012.

До початку судового засідання від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у звязку з частковим погашенням відповідачем наявної заборгованості /арк. с. 65-66/.

У засіданні суду 06.03.2012 представник позивача підтримала зазначену заяву про зменшення розміру позовних вимог та остаточно просить стягнути з відповідача на користь позивача 14448,39 грн, з яких: 13183,97 грн основний борг; 1264,42 грн пеня. Також позивач просить стягнути на свою користь понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке може бути ним використано до прийняття рішення у справі. За викладених обставин, суд прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог до 14448,39 грн.

06.03.2012 у засіданні суду представник позивача підтримала зменшені позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /арк. с. 68/, відповідно до якого основний борг у сумі 13183,97 грн визнає, але у звязку із важким фінансовим становищем просить розстрочити виконання рішення суду на 2 місяці: березень-квітень 2012 року рівними частками.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм” (Продавець) та Публічним акціонерним товариством „Фармація” (Покупець) укладено Договір №67/11-42п (далі Договір) /арк. с. 12/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує лікарняні засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (далі Товар) в асортименті, за цінами та у кількості в якості згідно із витратними накладними, які є невідємними частинами цього Договору.

Сторони дійшли згоди, що Продавець зобовязаний поставити Товар Покупцю, згідно із накладною, із відповідним пакетом супровідних документів та сертифікатів якості в установлені строки (п. 3.1 Договору), а Покупець зобовязаний забезпечити умови для передачі Товару, присутність матеріально-відповідальної особи, наявність довіреності (п. 3.3 Договору).

Із матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на підставі наступних документів:

видаткових накладних:

-№ СЭ-0000902 від 06.06.2011 на суму 1900,80 грн /арк. с. 17/;

-№ СЭ-0000903 від 06.06.2011 на суму 3612,00 грн /арк. с. 18/;

-№ СЭ-0000967 від 15.06.2011 на суму 2573,76 грн /арк. с. 20/;

-№ СЭ-0000982 від 16.06.2011 на суму 3168,00 грн /арк. с. 22/;

-№ СЭ-0001068 від 29.06.2011 на суму 2114,40 грн /арк. с. 24/;

-№ СЭ-0001069 від 29.06.2011 на суму 1450,96 грн /арк. с. 25/;

-№ СЭ-0001097 від 04.07.2011 на суму 3250,50 грн /арк. с. 27/;

-№ СЭ-0001099 від 04.07.2011 на суму 412,62 грн /арк. с. 28/;

довіреностей:

-б/н від 06.06.2011 /арк. с. 19/;

-№ 443 від 15.06.2011 /арк. с. 21/;

-№ 445 від 21.06.2011 /арк. с. 23/;

-№ 448 від 29.06.2011 /арк. с. 26/;

-б/н від 04.07.2011 /арк. с. 29/.

Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Договору Покупець зобовязаний оплатити отриманий Товар протягом тридцяти календарних днів з дати виписки витратної накладної. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Сторони дійшли згоди, що Договір діє з моменту підписання до 31.12.2011. Закінчення строку Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобовязань (п. 7.3 Договору).

Таким чином, позивач свої зобовязання за Договором виконав у повному обсязі, а саме поставив відповідачеві Товар на загальну суму 18483,04 грн.

Натомість, відповідач умови Договору в частині оплати отриманого Товару виконав частково у сумі 299,07 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3902 від 12.09.2011 /арк. с. 75/, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 18183,97 грн (18483,04 299,07).

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість /арк. с. 13/. Претензія була отримана повноважною особою відповідача 16.12.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /арк. с. 14/. Проте, відповідач не виконав зазначену вимогу позивача, заборгованість в сумі 18183,97 грн не погасив, що і спричинило звернення останнього до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи відповідач додатково сплатив ще 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 82 від 07.02.2012 /арк. с. 72/. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення у справі становить 13183,97 грн (18183,97 5000,00).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними відносинами, що виникли з договору поставки, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 18.10.2011 між сторонами був укладений договір №67/11-42п /арк.с.12/, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 265 Господарського кодексу України, згідно із якою, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме договір №67/11-42п від 18.10.2011 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обовязку оплатити отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 4.1 Договору встановлений строк виконання Покупцем зобовязання щодо оплати отриманого товару на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів з дати виписки витратної накладної.

Отже, остання поставка товару (04.07.2011) мала бути оплачена відповідачем в строк до 03.08.2011 включно.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за Договором виконав не в повному обсязі, внаслідок чого несплаченими залишились 13183,97грн.

Доказів зворотного в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Напроти, в матеріалах справи міститься Акт звірення взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками /арк. с. 73/, яким також підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 13183,97 грн.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи те, що оплата позивачеві отриманого товару є основним обовязком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар у сумі 13183,97 грн.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 1264,42грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1ст.230 ГК України).

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобовязання.

Відповідно до пункту 4.3 Договору, в разі порушення строків оплати, оговорених в пункті 4.1 Договору, Покупець зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від своєчасно несплаченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 65/ суд зазначає, що, в основному, він є правильним. Утім, має певні недоліки у визначенні періодів нарахування.

Так, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За загальним правилом обчислення строків, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (абз. 1, 3 ч. 3 ст. 254 ЦК України).

Отже, період прострочення з 07.07.2011 має закінчуватись відповідно 06.01.2012 (6місяців), а не через 244 дні (близько 8 місяців), як зазначено позивачем. Аналогічні помилки допущені позивачем і при нарахуванні пені за інші періоди.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобовязання щодо оплати отриманого товару, що наведений нижче.

Період нарахуванняКількість днівСума заборгованостіПодвійна облікова ставка НБУСума пені

07.07.201106.01.2012184213,7315,516,70

16.07.201115.01.20121842573,7615,5201,11

19.07.201118.01.20121843168,0015,5247,54

30.07.201129.01.20121842114,4015,5165,21

30.07.201129.01.20121841450,9615,5113,37

04.08.201103.02.20121843250,515,5253,98

04.08.201103.02.2012184412,6215,532,24

РАЗОМ: 1030,16 Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір пені становить 1030,16 грн, що є меншим, ніж заявлено позивачем (1264,42 грн). За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1264,42 грн підлягають задоволенню частково у сумі 1030,16 грн. В решті (1264,42 1030,16 = 234,26) позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 14214,13 грн, з яких: 13183,97 грн основний борг; 1030,16 грн пеня. В частині стягнення пені в сумі 234,26 грн в позові слід відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення строком на 2 місяці, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

При цьому, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Зважаючи на те, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, а також під час розгляду справи частково погасив наявну заборгованість в сумі 5000,00 грн, з урахуванням матеріальних інтересів сторін та незначного строку розстрочення, про яке просить відповідач, суд визнав можливим надати розстрочку виконання рішення на два місяці приблизно рівними частками.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з тим, що спір виник з вини відповідача, а часткове погашення заборгованості відбулось вже після порушення провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі в розмірі 1609,50 грн і підлягає стягненню з нього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Фармація” (ідентифікаційний код 16515077; 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52-А; п/р2600200015733 в СФ АТ „Укрексімбанк”, м. Севастополь, МФО 384986, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм” (ідентифікаційний код 32265916; 99041, м. Севастополь, вул. Гранатна, 1; п/р26005035736600 в АТ„УкрСиббанк”, м. Харків, МФО351005) 15823,63 грн (пятнадцять тисяч вісімсот двадцять три грн 63 коп.), з яких: 13183,97 грн основний борг, 1030,16 грн пеня, 1609,50 грн (одна тисяча шістсот девять грн 50коп.) судовий збір.

Розстрочити виконання рішення суду строком на 2 місяці; стягнення здійснювати за наступним графіком:

до 30.03.2012 7911,00 грн;

до 30.04.2012 7912,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині стягнення пені в сумі 234,26 грн в позові відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

12.03.2012.