Рішення № 22036390, 20.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.12 р. Справа № 38/267пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., судді Сгари Е.В., судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Зікеєвій Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про: розірвання договору купівлі продажу №1293 від 30 червня 2009р., нежитлової будівлі туалету літ. А-1, приміщення 1, кімната 1, приміщення 2, кімната 1, загальною площею 9,3 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1; зобовязання відповідача повернути до комунальної власності м.Маріуполя у натурі зазначене майно; стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.

за участю уповноважених представників:

Прокурор Лисенко С.І. за посвідч.

від Позивача ОСОБА_2 за довіреністю

від Відповідача ОСОБА_3 за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Маріуполя в інтересах держави (надалі Заявник позову) в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь (далі Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполі (далі Відповідач) про розірвання договору купівлі продажу №1293 від 30 червня 2009р., нежитлової будівлі туалету літ. А-1, приміщення 1, кімната 1, приміщення 2, кімната 1, загальною площею 9,3 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1; зобовязання відповідача повернути до комунальної власності м. Маріуполя у натурі зазначене майно; стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем приватизаційних зобовязань за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення №1293 від 30.06.2009р. щодо додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних закладів і утримання у належному порядку прилеглу територію і зовнішній вигляд приміщення, та перешкоджання у проведенні перевірки їх дотримання, внаслідок чого виникли підстави для розірвання договору, повернення обєкту приватизації та стягненні штрафних санкцій.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.ст. 216, 227, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 7, 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ст.ст. 2,12, 29 Закону України „Про прокуратуру”.

Протягом розгляду справи позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

Відповідач через канцелярію суду 13.12.2011р. надав відзив на позов, яким проти позову заперечив, вказуючи на: недотримання порядку розірвання договору, визначеного ст. 188 Господарського кодексу України, доказову неналежність акту перевірки дотримання санітарного законодавства з огляду на недоведеність Позивачем притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності та безпідставне застосування штрафу; безпідставність розірвання договору через ненадання документів для проведення перевірки.

Розпорядження голови господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. призначено колегіальний розгляд справи 38/267пд у складі: головуючий суддя Лейба М.О., суддя Сич Ю.В., суддя Сгара Е.В.

Протягом розгляду справи склад колегії суддів змінювався.

13.02.2012р. відповідач надав суду клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 20.03.2012р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2009р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №1293, згідно п.1.1 якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю окремо-стоячу нежитлову будівлю туалету літ. А-1, приміщення 1 (один), кімната 1, приміщення 2 (два), кімната 1, загальною площею 9,3 кв.м., розташованого за адресою: 87521, АДРЕСА_1, на земельній ділянці Маріупольської міської ради, а Покупець зобовязується прийняти нежитлове приміщення і сплатити за нього ціну відповідно до умов, які визначено в цьому договорі, та провести реєстрацію права власності у бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 5 вказаного договору серед обовязків Покупця встановлені і такі:

- зберігати використання за цільовим призначенням, яким, в свою чергу, визначено використання обєкту під громадський туалет;

- надання Продавцю необхідних матеріалів, відомостей і документів тощо про виконання цього договору.

- додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних заходів;

- утримання в належному порядку прилеглої території і зовнішнього вигляду приміщення.

При цьому за змістом пункту 5 тривалість дії означених обовязків визначається проміжком часу в 3 роки з моменту переходу до Покупця права власності, що узгоджується із обовязками Продавця відносно здійснення контролю впродовж означеного строку за виконанням умов цього договору і застосування до покупця визначених діючим законодавством санкцій у разі його (договору) невиконання за змістом п. 6. договору.

Пунктом 7.4. договору встановлена відповідальність Покупця за недотримання зобовязання щодо використання обєкту не за цільовим призначенням у вигляді штрафу у розмірі 10% вартості придбаного обєкту, а п. 7.5. за недопущення працівників органів приватизації, протидію чи перешкоджання проведенню ними перевірки встановлено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний встановлений факт.

Положеннями п. 11.3. спірного договору купівлі-продажу встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

04.07.2011р. був складений акт поточної позапланової перевірки виконання умов спірного договору, про проведення якої Позивач попередив Відповідача листом №08-4/1600 від 22.06.2011р., з якого (акту) вбачається проведення перевірки обєкту приватизації співробітниками Продавця із залученням представника СЕС Приморського району санітарного лікаря, за результатами якої з посиланням на складений в цей же день Акт перевірки дотримання санітарного законодавства, зазначено , що громадська вбиральня експлуатується з порушенням п.16, 18, 19 “Санітарних правил утримання громадських вбиралень”№983-72 від 19.06.72р.

В означеному акті міститься висновок про невиконання договору купівлі-продажу станом на момент проведення перевірки.

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимоги якого підтримані Позивачем у повному обсягу.

Протягом розгляду справи 20.12.2011р. обєкт приватизації перевірявся головним спеціалістом відділу реформування за комунальною власністю управління міського майна Храми Т.А., зам. начальником головного управління містобудування та архітектури за адміністративним районом Ширяевою Т.М., пом. Санітарного лікаря Приморської районної СЕС Колядою Л.Г., начальником відділу комунального господарства приморської районної адміністрації Панченко Н.В., помічником прокурора м.Маріуполя Кундою Л.І. За результатами означеної перевірки був складений акт, підписаний лише перевіряючими (Відповідач не зявився), з якого вбачається невиконання умов договору купівлі-продажу від 30.06.2009р. №1293 та порушення санітарно-гігієнічних норм законодавства.

Стосовно заявлених Прокурором вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушенням умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №1291 від 30 червня 2009р.), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора і Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні заходів відповідальності за невиконання приватизаційних зобовязань за договором купівлі-продажу комунального майна у формі розірвання зазначеного договору, повернення обєкту продажу до комунальної власності та стягненні штрафних санкцій за ненадання документів органу приватизації для проведення перевірки.

Враховуючи характер правовідносин між учасниками договору (приватизаційні), останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законами України „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, та умовами договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №1061 від 27.07.2007р.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобовязань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Позивач як орган приватизації управнений у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору у разі невиконання його умов покупцем.

За змістом ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спірний договір може бути розірвано:

-за будь-яких обставин у разі наявності істотного порушення його умов;

-незалежно від істотності порушення якщо це передбаченого договором або законом.

Виходячи з підстав позовних вимог про розірвання спірного договору, у розумінні їх визначення в абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р., Прокурор з Позивачнм наполягає на розірванні договору саме як на наслідку порушення його умов з боку Відповідача у вигляді невиконання вимог п.5 спірного договору зокрема щодо додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних заходів та утримання в належному порядку прилеглої території і зовнішнього вигляду приміщення.

Приймаючи до уваги наведені вище положення спеціального законодавства у сфері приватизації, що у якості підстави для розірвання договору визнають будь-яке порушення його умов (незалежно від істотності), та аналогічні домовленості сторін, викладені в п.11.3. спірного договору, суд досліджує питання обґрунтованості заявлених вимог виключно в контексті встановлення та правової оцінки факту невиконання зобовязання за п. 5 договору незалежно від істотності такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання визначених п. 5 спірного договору обовязків із додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних заходів та утримання в належному порядку прилеглої території і зовнішнього вигляду приміщення.

Між тим, представлені суду докази (акти перевірки) дозволяють констатувати невиконання Відповідачем означених обовязків та не усунення цієї обставини навіть після порушення провадження у справі. Заперечення Відповідача щодо доказового значення акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 04.07.2011р. через відсутність доказів застосування заходів адміністративної відповідальності судом відхиляються, оскільки незастосування таких заходів не впливає на сутність зафіксованого актом факту, що розцінюється судом саме в контексті приватизаційних правовідносин сторін, а не адміністративних. Більш того, Позивач як орган приватизації комунального майна за змістом п.п.2.4., 2.5., 3.7., 3.10. Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради та ч.8 ст.23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” цілком управлений здійснювати контроль за дотриманнями приватизаційних зобовязань, в контексті чого акти перевірки за результатами такого контролю є належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України підставою для відповідальності за порушення зобовязання є вина, яка презюмується, оскільки саме на відповідача покладений обовязок спростування її наявності через доведення факту вжиття всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобовязання.

Таким чином, викладені обставини зумовлюють висновок суду про порушення Відповідачем у вигляді невиконання обовязків, встановлених п. 5. спірного договору, що у світлі попередніх висновків суду та приписів ст. 611 Цивільного кодексу України має наслідком розірвання цього договору.

Як зазначено в ч. 9 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у звязку із невиконанням покупцем договірних зобовязань, приватизований обєкт підлягає поверненню у комунальну, в даному випадку, власність.

Відтак, позовні вимоги щодо повернення обєкту у комунальну власність також підлягають задоволенню. За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт приватизації) суд має вказати строк вчинення відповідної дії, який в даному випадку визначається тривалістю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.5. ст. 29 Закону України “Про приватизацію державного майна” та п. 7.5. Договору за перешкоджання у проведення перевірки дотримання умов договору на покупця накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. В розглядуваному випадку перешкода з боку Відповідача полягала у ненаданні на вимоги Позивача, викладену у листі №08-4/1602 від 22.06.2011р. документів про виконання приватизаційних зобовязань, хоча обовязок з такого надання безпосередньо закріплений п. 5 спірного договору.

Відсутність доказів надання Позивачеві будь-яких документів відносно виконання взятих на себе Продавцем зобовязань, у тому числі і в перебігу розгляду справи в суді, вказує на порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України відносно належного виконання обовязків.

За таких обставин суд задовольняє вимоги Позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Прокурор у встановленому порядку звільнений від судових витрат (які мали бути сплачені на момент подання позову відносно майнових і немайнових вимог), такі витрати стягуються з Відповідача в доход державного бюджету.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо призначення по справі будівельно-технічної експертизи, оскільки наявних в матеріалах справи доказів цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин та розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити у повному обсягу позовні вимоги Прокурора м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору купівлі продажу №1293 від 30 червня 2009р., нежитлової будівлі туалету літ. А-1, приміщення 1, кімната 1, приміщення 2, кімната 1, загальною площею 9,3 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1; зобовязання відповідача повернути до комунальної власності м.Маріуполя у натурі зазначене майно; стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.

Розірвати договір купівлі-продажу №1293 від 30 червня 2009р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040).

Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути обєкт приватизації державного майна нежитлової будівлі туалету літ. А-1, приміщення 1, кімната 1, приміщення 2, кімната 1, загальною площею 9,3 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, в комунальну власність Регіональному відділенню Управлінню міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету 187,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.03.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2012р.

Головуючий суддя Лейба М.О.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Курило Г.Є.