Рішення № 22035389, 14.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/4/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.12 Справа № 6/5009/2847/11

Суддя Науменко А.О.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача ОСОБА_1, довіреність № 03/27 від 03.01.2012 р.; від відповідача Горський О.Б., директор, ОСОБА_2, довіреність від 10.11.2010 р.;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 6/5009/2847/11

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району, м. Запоріжжя (скорочено Концерн МТМ»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Фенікс, ЛТД», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ ТД «Фенікс, ЛТД»);

про стягнення суми

Сутність спору:

Концерном «МТМ» заявлено вимоги (в редакції заяви від 22.06.11 р., т.1 а.с. 141) про стягнення з ТОВ ТД «Фенікс, ЛТД»заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100182 від 01.11.06 р. в сумі 27454,14 грн., за період з квітня по серпень 2010 року та з жовтня 2010 р. по лютий 2011 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.07.2011 р. по справі № 6/5009/2847/11 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. по справі № 6/5009/2847/11 рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2012 р. скасовано постанову від 09.11.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 15.07.2011 р. господарського суду Запорізької області, справу № 6/5009/2847/11 направлено на новий розгляд до господарському суду Запорізької області. При цьому, Вищим господарським судом України вказано, що господарськими судами не зясована правова природа спірного договору, оскільки з тексту самого договору вбачається, що це договір про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді, що в договорі йдеться про відпуск теплової енергії в гарячій воді і відсутні посилання на постачання теплової енергії в гарячій воді, що відповідно до п. 1.2 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватись Законом України «Про теплопостачання». Крім того, в тексті самого договору відсутні будь-які посилання на надання житлово-комунальних послуг та на Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій застосовано положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги»без зясування правової природи цього договору та не вирішено питання є спірний договір договором про надання житлово-комунальних послуг чи договором про купівлю-продаж, а відтак висновки про неукладеність спірного договору з мотиву відсутності в ньому істотних умов, притаманних угоді про надання житлово-комунальних послуг, передбачених ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є передчасними. Також Вищий господарський суд України зазначив, що вказані обставини не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, належна правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу № 6/5009/2847/11 передано на новий розгляд судді Науменко А.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, присвоєно номер провадження 34/4/12 у справі № 6/5009/2847/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 29.02.2012 р., в судовому засіданні оголошено перерву до 14.03.12 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в повному обсязі не виконав прийняті на себе зобовязання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100182 від 01.11.06 р. в частині оплати отриманої теплової енергії в сумі 27454,14 грн., за період з квітня по серпень 2010 року та з жовтня 2010 р. по лютий 2011 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерн «МТМ» посилається на ст. ст. 1, 2 ГПК України, ст. ст. 193, 276 ГК, ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 ЦК України та умови договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100182 від 01.11.06 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити. В письмових поясненнях від 29.02.12 р. вказує, що Концерн «МТМ»не є виконавцем житлово-комунальних послуг, а є продавцем товарної продукції, істотні умови договору купівлі-продажу теплової енергії сторонами погоджено, зокрема щодо предмету договору визначено теплове навантаження. В додаткових поясненнях від 13.03.12 р. позивач вказує на прийняття ТОВ ТД «Фенікс, ЛТД»виконання Концерном «МТМ»зобовязань щодо постачання теплової енергії, про що свідчить відсутність заперечень щодо надісланих актів приймання-передачі теплової енергії, крім того зазначає, що відповідачем не повідомлялося про продаж приміщень, розірвання договорів оренди приміщень, в які поставлялась теплова енергія.

Клопотання позивача про забезпечення позову, викладене в поясненнях від 29.02.12 р. суд залишає без розгляду, оскільки позивачем не сплачено судовий збір згідно п/п. 3 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 02/163-48.

ТОВ ТД «Фенікс, ЛТД», відповідач по справі, у наданих письмових поясненнях від 29.02.12 р. та 14.03.12 р. вказує, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100182 від 01.11.06 р. є неукладеним з огляду на відсутність підписаної дислокації, сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме переліку обєктів для постачання теплової енергії, вважає, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100182 від 01.11.06 р. є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, просили у його задоволенні відмовити.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. між Концерном «МТМ»(теплопостачальна організація, позивач по справі) та ТОВ ТД «Фенікс, ЛТД»(споживач, відповідач у справі) був оформлений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100182 (далі договір № 100182).

В пункті 1.1 договору № 100182 зазначено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання», Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 договору № 100182).

Пунктом 6.2. договору № 100182 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є акт приймання-передачі та рахунок (п. 6.3 договору № 100182).

Згідно п. 6.4 договору № 100182 споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Позивач щомісячно надсилав на адресу відповідача рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії та податкові накладні, що підтверджується відповідними реєстрами.

Концерн «МТМ»у період з квітня 2010 року по серпень 2010 року та з жовтня 2010 року по лютий 2011 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 28 609,02 грн. За вказаний період відповідач оплатив частково вартість відпущеної теплової енергії у сумі 1 154,88 грн.

Таким чином, за період з квітня по серпень 2010 року та з жовтня 2010 р. по лютий 2011 року у відповідача утворилась заборгованість перед Концерном «МТМ»в сумі 27454,14 грн.

Розділом 10 Договору № 100182 встановлено термін дії договору:

«Цей договір набуває чинності з 01 листопада 2006 року і діє до 1 листопада 2007 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору».

Доказів припинення дії договору № 100182 сторонами не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск теплової енергії без оформлення договору не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 р. № 1875-IV, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

Як вже зазначалося, згідно п. 1.1 договору № 100182, позивач взяв на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Дійсно, постачання теплової енергії в гарячій воді (опалення) відноситься до комунальних послуг, але з урахуванням того, що законодавцем параграфом 3 ГК України окремо врегульовано питання енергопостачання, до спірних відносин підлягають застосуванню спеціальні норми ст. ст. 275 277 ГК України.

Переліченими статтями Господарського кодексу України не визначено окремого переліку істотних умов договору енергопостачання, у звязку з цим слід керуватися загальними правилами укладення господарських договорів.

Згідно ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом договору № 100182 є купівля-продаж теплової енергії. Пунктом 2.1 договору № 100182 визначено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком № 1 до цього договору в гарячій воді.

Теплове навантаження заявлено особисто відповідачем у «Звертанні Дорученні»до договору № 100182 (додаток № 1 а).

В додатку № 1 до договору № 100182, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, визначено обсяг Гкал, який споживач замовив на рік 172,72 Гкал для потреб опалення та підігріву води.

Отже, сторонами погоджено предмет договору.

В п. 2 додатку № 1 до договору № 100182 зазначено, що орієнтовна вартість теплової енергії, що відпускається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить, усього 32 932,52 грн. з урахуванням ПДВ. На момент укладання договору № 100182 від 01.11.2006 року, сторони зазначили, що розрахунки за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Запорізької міської ради від 29.08.2006 року № 309 із розрахунку за кожну відпущену Гкал: на опалення 190,67 грн.; на підігрів води 190,67 грн.; на вентиляцію 190,67 грн. (п. 1 додатку № 5 до договору). При цьому в п. 3 додатку № 5 до договору зазначено, що можлива зміна ціноутворення тарифів в період дії договору. Про зміну тарифів теплопостачальна організація повідомляє споживача у письмовій формі або засобами інформації (п. 4.2.2. договору № 100182). Додатковою угодою № 1 від 01.08.08 р. до договору № 100182 змінено додаток № 5 до договору № 100182 та визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2008 року № 327: плата за одиницю приєднаного теплового навантаження за місяць протягом року в одиниці виміру Гкал/годину 10225,032 грн.; плата за спожиту теплову енергію в одиниці виміру Гкал 300,192 грн.

З огляду на викладене, крім заявлення обсягів теплової енергії, сторонами погоджено ціну одиниці виміру вказаної енергії, а також порядок зміни її ціни.

Строк договору регламентовано розділом 10 договору № 100182.

Таким чином, підстави стверджувати, що договір № 100182 є неукладеним відсутні.

Про це свідчать також дії відповідача по виконанню договору № 100182, зокрема щодо проведення часткової оплати за поставлену теплову енергію (банківські виписки - т. 1 а.с. 134-138) та факт підписання відповідачем додаткової угоди № 1 від 01.08.08 р. до договору № 100182.

Посилання відповідача на відсутність підписання між сторонами Додатків: 2, 4, 6 (додаток № 2 до договору № 100182 «Схема межі поділу теплової мережі»; додаток № 4 до договору № 100182 «Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; додаток № 6 до договору № 100182 «Акт готовності до опалювального періоду (ЗРАЗОК)»до договору № 100182) та неналежне оформлення додатку № 1 та № 1а, як підстав вважати спірний договір неукладеним, суд відхиляє.

Не підписання зазначених додатків жодним чином не виключає виконання сторонами своїх обов'язків по договору № 100182 в частині відпуску теплопостачальною організацією замовленого обсягу теплової енергії та в частині своєчасної та повної оплати споживачем вартості отриманої теплової енергії.

Крім того, за посиланнями позивача у відповідача відсутні прилади обліку теплової енергії, отже відповідно до норм чинного законодавства та умов договору № 100182, нарахування за відпущену теплову енергію здійснювалися позивачем розрахунковим способом згідно договірних навантажень, які були замовлені ТОВ ТД «Фенікс, ЛТД»(п. 5.1. договору № 100182 та пункти 1 і 4 додатку № 1а до договору № 100182).

Щодо чіткого переліку приміщень, в якій мала бути поставлена теплова енергія слід зазначити, що відсутність у договорі № 100182 такого переліку об'єктів, на які відпускалася теплова енергія, не є підставою для визнання неукладеним договору, оскільки, як вже зазначалася вище нарахування відповідачу здійснювалися розрахунковим способом, для якого необхідний лише обсяг заявленої теплової енергії (договірне теплове навантаження), що вказане у зазначених додатках № № 1 та 1а до договору № 100182.

Відповідно до ч. 1-4 ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

ТОВ ТД «Фенікс, ЛТД»не надано доказів надіслання на адресу Концерну «МТМ»належним чином оформленої пропозиції щодо внесення змін до договору № 100182 в частині зміни загального теплового навантаження. Лист № 106 від 18.12.06 р. (т. 2, а.с. 25) такою пропозицією не є.

ТОВ ТД «Фенікс, ЛТД»не було позбавлено права звернутись із вказаною вище пропозицією і в разі незгоди позивача подати позов щодо внесення змін в договір № 100182 стосовно обсягу теплової енергії предмету договору купівлі-продажу.

Доводи з приводу того, що у додатку № 1 до договору № 100182 від 01.11.2006 року не всі графи заповнені та не всі дані вказані є безпідставним. У додатку № 1 не заповнені наступні графи: графа (б) підпункту 1.1. п. 1 - вентиляція; графа (в) підпункту 1.1. п. 1 - кондиціювання; графа (д) підпункту 1.1. п. 1 - інші технологічні потреби. Зазначені графи не заповнені у зв'язку з тим, що у відповідача відсутні такі потреби.

Також, суд звертає увагу, що згідно умов договору № 100182 отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (п. 6.6.1. договору № 100182).

Пунктом 6.6.2. договору № 100182 визначено, що у разі неотримання акту приймання -передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідач жодних заперечень щодо надісланих йому актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу Концерну «МТМ»не надсилав, отже, фактично визнав кількість та вартість відпущеної теплової енергії.

Таким чином, заборгованість відповідача за відпущену теплову енергію у період з квітня 2010 року по серпень 2010 року та з жовтня 2010 року по лютий 2011 року складає 27 454,14 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Фенікс, ЛТД»(69005, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 9, код ЄДР 13618049) на користь Концерну «Міські теплові мережі»(69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951, Філія - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДР 32121458) 27454 (двадцять сім тисяч чотириста пятдесят чотири) грн. 14 коп. основного боргу, 510 (пятсот десять) грн. 54 коп. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяА.О. Науменко

Повний текст рішення складено 19.03.12 р.