Рішення № 22035240, 14.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2012                                                                                 Справа № 5008/46/2012

за позовом           дочірнього підприємства „САВСЕРВІС КАРПАТИ”, м. Львів

до відповідача           фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про           стягнення суми 1008,83 грн.

                                                                                 Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача –ОСОБА_2 (дов. від 04.05.11)

від відповідача –ОСОБА_1 - підприємець

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 1008,83 грн., у т.ч. 565,87 основного боргу, 21,39 грн. пені, 169,76 грн. штрафу та 251,81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, згідно договору купівлі-продажу №UG 01/0109 від 01.09.11.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач в установлений строк не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого у нього виникла і рахується прострочена заборгованість, а тому згідно договору купівлі-продажу №01/0109 від 01.09.11 відповідач зобов’язаний сплатити пеню, штраф та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач позовні вимоги не визнав та у письмовому поясненні, поданому до суду 01.03.12, вказав, що договірних відносин купівлі-продажу товару між ним та позивачем не існувало та доводить, що жодних товарно-матеріальних цінностей від позивача не отримував, а підпис на договорі купівлі-продажу та видаткових накладних йому не належить. У підтвердження відмінності підпису відповідач подав копію паспорта та рахунок-фактуру №000004 зі справжнім підписом.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №UG 01/0109 від 01.09.11 (далі –договір купівлі-продажу), укладений між ним (продавець по договору) та відповідачем (покупець по договору), згідно п. 1 якого позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує товарна умовах, визначених договором.

У підтвердження прийому-передачі відповідачу товару позивач подав видаткові накладні №81821204 на суму 148,08 грн., №81820739 на суму 89,71 грн. та №81820740 на суму 328,08 грн. від 29.09.11 - на загальну суму 565,87 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно додатку №1Б (МІХ) до договору купівлі-продажу від 01.09.11 покупець розрахунки за товар здійснює протягом 14 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Як стверджує позивач, відповідач у встановлений строк за товар не розрахувався.

У зв’язку з прострочкою виконання відповідачем грошового зобов’язання, позивач, керуючись п. 7.4 договору купівлі-продажу нарахував відповідачу пеню у сумі 21,39 грн. та п. 7.4. - штраф у сумі 169,76 грн., а також п. 7.4.1 - відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 251,81 грн.

Відповідач заперечив факт існування між ним та позивачем договірних відносин купівлі-продажу товару та доводить, що жодних товарно-матеріальних цінностей від позивача не отримував, а підпис на договорі купівлі-продажу та видаткових накладних йому не належить. У підтвердження відмінності підпису відповідач подав копію паспорта та рахунок-фактура №000004 зі справжнім підписом.

Дослідивши та проаналізувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). У підтвердження виникнення договірних відносин позивачем надано письмові докази. Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст.4-3 ГПК).

Позивачем не спростовано заперечення відповідача та не доведено той факт, що підпис на договорі купівлі-продажу та видаткових накладних належить саме відповідачу. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, особистий підпис ОСОБА_1 повністю відрізняється від того, який проставлений на документах, поданих позивачем.

Отже, поданий позивачем доказ у підтвердження виникнення зобов’язання у відповідача, є неналежним доказом волевиявлення відповідача, оскільки підпис на договорі купівлі-продажу та видаткових накладних відповідачу не належить. Такий правочин не може бути підставою виникнення у відповідача обов’язків, а відтак свідчить про відсутність факту порушення відповідачем прав позивача.

                    З огляду на викладене, а також обраний позивачем спосіб захисту, у позові слід відмовити повністю.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

у позові відмовити повністю.

          Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.03.12.