Рішення № 22035106, 15.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.12 р. Справа № 7/382

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сгара Е.В., суддів Курило Г.Є., Лейби М.О.

при секретарі судового засідання О.В. Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Азов” м.Маріуполь

До відповідача: Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” м.Донецьк

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 12754, 67 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довір.;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: ОСОБА_1 особисто.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія Азов”, м. Маріуполь звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Донецькміськводоканал”, м. Донецьк за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення 12754,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав копії наступних документів: довідка №3166 від 10.09.2010р.; постанова Ворошиловьского районного суду м.Донецька №3-3822/10 від 24.09.2010р.; договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (окрім залізничного) №20431/а від 04.12.2009р.; повідомлення про настання страхового випадку від 06.09.2010р.; звіт про оцінку вартості матеріального збитку власнику наземного транспортного засобу №15/9 від 20.09.2010р.; акт огляду транспортного засобу від 16.09.2010р.; роздруківки з сайту avtobazar.ua; заява про отримання страхового відшкодування від 29.11.2010р.; страховий акт №ИС-10-104; платіжні доручення №54 від 14.01.2011р., №2046 від 01.10.2010р.; лист №03/1154 від 02.08.2011р.; претензія №СКА-1714-11 від 26.09.2011р.; лист №09/6962 від 07.10.2011р.

Позивач в ході розгляду спору вимоги підтримав.

Відповідач в письмових та усних поясненнях проти позову заперечив посилаючись на той факт, з матеріалів справи не вбачається де саме сталася ДТП, що скоєно наїзд на люк, який належить саме відповідачу, вважає, що ОСОБА_1 пошкодив автомобіль Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_1 внаслідок того, що він не врахував дорожньої обстановки та не вибрав безпечну швидкість, посилається на постанову Ворошиловьского районного суду м.Донецька №3-3822/10 від 24.09.2010р. Вважає, що страхова виплата позивачем здійснена безпідставно, без врахування порушень ОСОБА_1 умов договору №20431/а від 04.12.2009р. Зазначив, що на вказаній на схемі ДТП ділянці та у визначену місці каналізаційних колодязів та, відповідно, люків, які б належали КП „Донецькміськводоканал” не має.

Третя особа в судовому засіданні підтримав позицію позивача.

В ході розгляду спору судом були досліджені матеріали адміністративної справи №3-3822/10 про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст. 124 КУпАП України ОСОБА_1

На виконання ухвали суду від 16.01.2012р., в судове засідання 13.02.2012р. прибув представник ДАІ Донецького ГУ МВС України в Донецькій області Ободан М.Я., який здійснював виїзд на спірне ДТП та повідомив, що люк знаходився на вул. Комуністична на відстані 13,3м до перехрестя вул. Гастрономічна та вул. Робеспьєра.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядженням від 05.03.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Сгара Е.В., суддів Курило Г.Є., ЛейбиМ.О.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд ВСТАНОВИВ:

03.09.2010р. біля 16:20 год. у м.Донецьку на вул. Комуністична (на відстані 13,3м до перехрестя вул. Гастрономічна та вул. Робеспєра) сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема автомобіль Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Mitsubishi), під керуванням третьої особи ОСОБА_1, здійснив наїзд на перешкоду (люк), що знаходився на проїзній частині дороги.

Внаслідок вказаної ДТП, автомобіль Mitsubishi зазнав технічних пошкоджень.

Згідно ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

04.12.2009р. між позивачем та третьою особою було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (окрім залізничного) №20431/а від 04.12.2009р. (далі Договір), за умовами якого страховик (позивач) бере на себе зобовязання в разі настання страхового випадку, передбаченого умовами цього Договору, здійснити страхову виплату страхувальнику (третій особі) або іншій третій особі, визначеній в договорі страхування, на користь якого укладений даний Договір, а страхувальник зобовязаний оплачувати страхові платежі в установлені в Договорі строки та виконувати інші умови цього Договору.

Договір діє на підставі Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №6 АОЗТ «СК «АЗОВ» від 07.05.2009р.

З огляду на умови Договору, пояснення учасників судового процесу та дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що в момент спірної ДТП пошкоджений автомобіль Mitsubishi був застрахованим.

Застрахованим транспортним засобом, за Договором, є автомобіль Mitsubishi.

За умовами п.3.1.1 Договору, страховим ризиком є дорожньо-транспортна пригода (в тому числі наїзд застрахованим транспортним засобом на нерухомі предмети).

Дії страхувальника при настанні страхового випадку, умови виплати страхового відшкодування визначені сторонами в розділах 6 та 7 Договору.

З огляду на вищевикладене, внаслідок спірної ДТП, згідно умов Договору, на підставі повідомлення про настання страхового випадку від 06.09.2010р., звіту про оцінку вартості матеріального збитку власнику наземного транспортного засобу №15/9 від 20.09.2010р., акта огляду транспортного засобу від 16.09.2010р., заяви про отримання страхового відшкодування від 29.11.2010р. та згідно із страховим актом №ИС-10-104 від 24.12.2010р. позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 12754, 67 грн.

Факт здійснення такої виплати підтверджено наявними у справі платіжними дорученнями №54 від 14.01.2011р.

Таким чином, позивач по справі, внаслідок вищевказаного наїзду на перешкоду - люк застрахованого автомобілю Mitsubishi, відповідно зазнав витрат в сумі 12754, 67 грн.

На підставі наведеного, посилаючись на той факт, що відповідач по справі є особою, відповідальною за стан спірного люку, позивач звернувся до суду та просить стягнути в примусовому порядку з відповідача 12754, 67 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

При розгляді таких вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже, для стягнення суми з будь-якої особи в порядку регресу (здійснення страхового відшкодування), господарському суду під час розгляду відповідного спору по суті необхідно встановити наявність вини відповідача по справі, визначеного позивачем в позові.

Позивач вважає, що особою, яка повинна нести відповідальність за пошкодження автомобіля Mitsubishi внаслідок спірної ДТП, є саме відповідач по справі Комунальне підприємство „Донецькміськводоканал”.

Згідно матеріалів справи, в тому числі відповідно до довідки відділу з обслуговування адміністративної території м.Донецька та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області №3166 від 10.09.2010р., наїзд пошкодженого автомобіля Mitsubishi здійснено на перешкоду - люк.

Згідно додатку схеми наслідків ДТП від 03.09.2010р. (додаток до протоколу про адміністративне правопорушення серії АН №112907, відповідно до пояснень представника ДАІ Донецького ГУ МВС України в Донецькій області Ободан М.Я. (який здійснював огляд місця ДТП та зробив схему ДТП), люк, на який скоєно наїзд, знаходиться на проїзній частині дороги на вул. Комуністичній на відстані 13,3м після перехрестя вул.Гастрономічна та вул. Робеспєра, в напрямку до вул. В.Магістральної.

Відповідно до листа Головного управління благоустрою та комунального обслуговування №03/1154 від 02.08.2011р., копія якого міститься у справі, на ділянці автомобільної дороги по вул. Комуністичній (в районі житлового будинку №24 по вул.Гастрономічна) знаходиться каналізаційний колодязь на каналізаційній мережі Д=200мм, балансовою належністю КП «Донецькміськводоканал».

За клопотанням позивача від 05.03.2012р. до матеріалів справи долучено акт від 27.02.2012р., сумісно складений представниками позивача, відповідача, водієм третьою особою та представником ДАІ Донецького ГУ МВС України в Донецькій області Ободан М.Я., відповідно до змісту якого:

-на схемі ДТП від 03.09.2010р. зображено обєкт під номером 2 люк, згідно розмірів, відображених на такій схемі;

-на дату огляду місця ДТП 27.02.2012р., на тому ж самому місці знаходиться люк, який належить КП «Донецькміськводоканал».

Вказаний акт підписано всіма учасниками огляду без жодних зауважень до нього.

Таким чином, відповідач фактично є особою, яка здійснює експлуатацію та обслуговування спірного каналізаційного колодязю та люку і іншого відповідачем не доведено.

Посилання відповідача на той факт, що винною у скоєнні ДТП особою є ОСОБА_1 також не прийняті судом, оскільки документами наявними у справі, в тому числі документами адміністративної справи не тільки не спростовано, а й підтверджено факт неналежного стану люку, який фактично виявився перешкодою на дорожній ділянці і судом встановлено, що спірний автомобіль Mitsubishi пошкоджено саме через наїзд на таку перешкоду (спірний люк).

Тобто, існує прямий причинно-наслідковий звязок між отриманими механічними пошкодженнями автомобіля та неналежним станом люку наявної на дорозі перешкоди.

Відповідно до Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року N 30 (далі Правила), завданнями технічної експлуатації каналізаційної мережі є: нагляд за станом і збереженням мережі, пристроїв та обладнання на ній; технічне утримання мережі, ліквідація засмічень, затоплень; поточний і капітальний ремонти, ліквідація аварій; контроль і нагляд за експлуатацією каналізаційних мереж і споруд абонентів; нагляд за будівництвом та приймання в експлуатацію нових ліній мережі, споруд на ній і абонентських приєднань; ведення технічної документації та звітності; вивчення мережі, складання перспективних планів реконструкції та розвитку мережі (п.12.1.2 Правил).

Пунктом 12.2.1 Правил визначено, що технічне обслуговування мережі передбачає зовнішній і внутрішній (технічний) огляди мережі і споруд на ній: дюкерних і з'єднувальних камер, колодязів, напірних і самоплинних трубопроводів (колекторів), аварійних випусків, естакад і водопропускних труб під каналізаційними трубопроводами тощо.

Пунктами 12.2.2 та 12.2.3 Правил передбачено, що зовнішній огляд мереж виконують не рідше одного разу на місяць шляхом обходу трас ліній мережі і огляду зовнішнього стану пристроїв і споруд мережі. При зовнішньому огляді опускання людей в колодязі не дозволяється. Під час обходів і оглядів трас ліній мережі перевіряють: стан координатних табличок; зовнішній стан колодязів, наявність кришок, цілісність люків, кришок, горловин, скоб і драбин шляхом відчинення кришок колодязів з їх очищенням; ступінь наповнення труб, наявність підпору (затоплень), засмічень та інших порушень, які видно з поверхні землі; присутність газів у колодязях (за показаннями приладів або за запахом); наявність просідання грунту на трасі ліній або поблизу колодязів; наявність завалів на трасі мережі і на колодязях, розриття по трасі, а також недозволених робіт з улаштування приєднань до мережі; наявність скиду поверхневих або інших вод до каналізаційної мережі.

При цьому, на ці Правила посилаються обидві сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

За приписами п.1.3 цих Правил, виробники та інші організації, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, несуть відповідальність за невиконання вимог цих Правил і чинного законодавства України.

Приписи п. 1.3 Правил, в даному випадку, мають безпосереднє відношення саме до КП «Донецькміськводоканал», як до особи, що здійснює експлуатацію та є балансоутримувачем спірного каналізаційного колодязю та люку на ньому.

Додатково суд звертає увагу учасників судового процесу на той факт, що в обґрунтування своїх заперечень, відповідач в передбаченому порядку ст.33 ГПК України, а також в порушення приписів ст.115 ГПК України (не виконавши всі вимоги ухвал суду), не надав суду жодного документального доказу (статут підприємства; договори, рішення, інші документи згідно яких КП «Донецькміськводоканал» передає повноваження або взагалі не наділений повноваженнями із здійснення експлуатації та технічного обслуговування спірного люку спірної ділянки каналізаційної мережі; схему каналізаційної мережі на спірній ділянці або інші документи), які б свідчили про той факт, що за експлуатацію та технічний стан спірної ділянки (спірного люку, а не ділянки дороги) повинна нести інша особа.

Навпроти, як вже вказано вище, факт належності (знаходження на балансі) спірної частини каналізаційної мережі (люку на каналізаційному колодязі) саме відповідачу по справі доведено та підтверджено матеріалами справи.

Отже, незабезпечення належного технічного стану люку, який в даному випадку виявився перешкодою для дорожнього руху, фактично є порушенням КП «Донецькміськводоканал» вищевказаних приписів Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України.

Таким чином, спричинена страхувальнику позивача ОСОБА_1 шкода є наслідком протиправної бездіяльності відповідача по справі, яка виражається в неналежній реалізації підприємством своєї цивільної дієздатності та порушення обовязків, покладених на нього Правилами щодо виконання зовнішнього огляду мереж, перевірки їх зовнішнього стану та усунення виявлених недоліків (технічних несправностей тощо).

Допущені порушення в умовах конкретної дорожньої обстановки призвели до пошкодження застрахованого автомобіля Mitsubishi, тобто призвели до понесення позивачем по справі витрат з матеріального відшкодування заподіяної такому автомобілю шкоди в загальному розмірі 12754, 67 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарським судом зроблено висновок, що матеріалами справи підтверджено та позивачем доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 526, 527, 993, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 67 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року N 30, керуючись ст.ст.1, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 27, 30, 31, 33, 38, 43, 44, 49, 69, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Азов” м.Маріуполь до Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” м.Донецьк за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення 12754, 67 грн. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 110, р/р 26005000111162 в ПАТ «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 03361477, МФО 300023) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Азов” (87510, Донецька обл.., м.Маіруполь, пр.Адмірала Луніна, 18, офіс 3, АТ «Дельта Банк», МФО 380236, р/р 26506002000063, ЗКПО 24646706) 12754, 67 грн. страхового відшкодування, державне мито в сумі 127, 55 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 20.03.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Лейба М.О.