Рішення № 22035067, 20.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.12 р. Справа № 29/259

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтова компанія Технол»,

ЄДРПОУ 37296451, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аси-Ойл»,

ЄДРПОУ 30500737, м.Донецьк

про стягнення 2650 грн. 08 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Лейба М.О.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтова компанія Технол», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аси-Ойл», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 2650,08 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки від 04.01.2011р. №401АО, видаткову накладну №РН-3077 від 29.09.2011р., рахунок-фактуру №СФ-3745 від 27.09.2011р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 28.11.2011р. №434/4 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наявність недоліків у поставленому позивачем товарі та, як наслідок, наявність у відповідача права відмовитися від виконання зобовязання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 04.01.2011р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір поставки №401АО.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами договору поставки №401АО від 04.01.2011р. позивач постачає, а відповідач набуває технічні масла та мастила, іншу продукцію. Ціна, кількість, найменування та асортимент товару протягом всього строку дії договору визначаються: в специфікаціях або рахунками, накладними, додатками, додатковими угоди до договору або іншою документацією, яка підтверджує узгодження ціни, кількості, найменування та асортименту товару (п.1.1 договору).

Згідно п.3.1 договору позивач здійснює постачання товару на узгоджених з відповідачем умовах. Постачання товару здійснюється узгодженими партіями згідно замовлення відповідача протягом строку дії договору.

Датою постачання товару вважається дата, визначена у видатковій накладній (п.3.4 договору).

Як встановлено судом, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №РН-3077 від 29.09.2011р. позивачем за договором №401АО від 04.01.2011р. було поставлено, а відповідачем прийнято оливу И-40А на суму 2650,08 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору поставки від 04.01.2011р. №401АО розрахунки за цим договором здійснюються в насціональній валюті України шляхом прямого банківського перерахування на поточний рахунок позивача з відстрочкою платежу 5 банківських днів з моменту постачання товару.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманої за накладною №РН-3077 від 29.09.2011р. олії в строк до 06.10.2011р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 2650,08 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позов від 28.11.2011р. №434/4 проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на виявлення ним під час приймання товару наявності води в мастилі.

Як вказує відповідач, про цей факт ним було повідомлено представника позивача та запропоновано останньому розпорядитися поставленим недоброякісним товаром. Для розслідування поставки недоброякісного товару відповідачем було створено відповідну комісію, якою 06.10.2011р. в присутності представника позивача було складено акт про наявність недоліків у поставленому товарі.

За таких обставин, за твердженням відповідача, він набув право відмовитися від прийняття та оплати вартості поставленого позивачем товару.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення відповідача до уваги не приймає та вважає позовні вимоги правомірними, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, заперечуючи позовні вимоги відповідач має довести наявність обставин, викладених у своїх запереченнях, зокрема, факт постачання позивачем товару неналежної якості.

Як встановлено судом, відповідно до п.5.1 договору від 04.01.2011р. №401АО приймання товару здійснюється згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та звязку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 (далі по тексту «Інструкція»). При прийманні товару сторони керуються також Інструкціями про порядок приймання продукції виробничого призначення та товарів народного споживання, затвердженими поставновами Держарбітражу СРСР №П-6 від 15.06.1965р. та П-7 від 25.04.1966р.

Згідно п.7.2 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

В п.3.3 договору від 04.01.2011р. №401АО сторонами було узгоджено, що поставка здійснюється транспортом постачальника або самовивозом. Перехід права власності від постачальника до покупця на товар відбувається після передачі товару за товарними накладними з фіксуванням дати в цих накладних (п.3.5 договору).

За письмовими поясненнями позивача, викладеними у листі від 20.12.2011р. №2012/213-1, олива за накладною №РН-3077 від 29.09.2011р. була відпущена відповідачу в наливну тару, без індивідуальних ознак діжку покупця.

Відповідач як на доказ неналежної якості отриманої від позивача оливи посилається на доповідну від 29.09.2011р. Проте, за висновками суду, вказаний документ, складений одноособово працівником відповідача, не може бути належним доказом постачання позивачем товару неналежної якості.

Надані до матеріалів справи телеграми відповідача про виклик представника позивача для участі в комісії з приймання неякісного товару також не є свідченням неналежної якості товару. Крім цього, вказані телеграми датовані 03.10.2011р., тобто, через декілька днів після фактичного отримання товару.

Одночасно, акт від 06.10.2011р., складений представниками ТОВ «АСИ-ОЙЛ» також не може бути прийнятий судом до уваги в якості доказу постачання неякісного товару, враховуючи, що зі змісту цього акту неможливо встановити факт дослідження саме тієї оливи, яка була поставлена позивачем відповідачу за накладною №РН-3077 від 29.09.2011р.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України будь-яких доказів дослідження саме того товару, що був поставлений позивачем, належної якості тари під час наливу мастила, належних умов транспортування та зберігання відповідачем товару з моменту його прийняття до моменту складання акту від 06.10.2011р. відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову не доведені належними засобами доказування, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2650,08 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтова компанія Технол», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аси-Ойл», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 2650 грн. 08 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аси-Ойл», м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтова компанія Технол», м.Донецьк заборгованість в сумі 2650 грн. 08 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 20.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.03.2012р.

Суддя Левшина Г.В.

Лейба М.О.

Лейба М.О.