Рішення № 22035052, 19.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.12 р. Справа № 5006/4/44/2012

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. довіреність від 29.02.2012р.,

від відповідача ОСОБА_2. довіреність від 27.12.2011р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех» м. Донецьк

до відповідача - Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк

про стягнення 85895,69грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних витрат.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 85895,69грн., з яких: 69962,00грн. заборгованість, 5785,79грн. 3%річних, які нараховані за період з 03.01.2011р. по 31.01.2012р., 10147,90грн. інфляційні витрати, які нараховані за період з грудня 2010р. по січень 2012р.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір №26-10-356т від 05.07.2010р. з специфікацією, видаткову накладну №РН-0000011 від 04.10.2010р. на суму 199962,00грн. (посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000011 від 04.10.10р.), по якій на підставі довіреності серії ААВ № 589566/517 від 01.10.2010р. відповідач отримав товар, виписки з банківського рахунку, які підтверджують факт часткової оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач після оголошеної перерви господарським судом на 12.03.2012р. на підставі ст.77 ГПК України для звіряння поставки та оплати, визнав позовні вимоги в повному обсязі.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору №26-10-356т від 05.07.2010р. товар, а також 3%річних, та інфляційних витрат які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №26-10-356т від 05.07.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за цим договором постачальник (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) приймає і сплачує продукцію (комплектуючі до диференціального манометру ДМ-3583М) по найменуванню, цінам і в кількості, вказаним в специфікації до договору.

2

В специфікації сторони погодили найменування продукції, що поставляється перетворювач ДМ-3583М в кількості 210 шт за ціною 952,20 з ПДВ за одиницю, на загальну суму 199962,00грн.

Обсяг поставки визначається за заявкою покупця, яку він надає в письмовій формі за пять діб до поставки товару (п.п. 1.2., 2.2. договору).

Загальна сума договору відповідно до п. 1.4 договору складає 199962,00грн. з ПДВ.

Товар вказаний у специфікації постачається покупцю на умовах DDP, згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.4. договору датою поставки вважається дата отримання товару, вказана в накладній продавця.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що покупець зобовязується оплатити товар протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили строк його дії з моменту підписання сторонами до 31.12.2010р., а в частині фінансових розрахунків до повного виконання зобовязань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобовязань, які виникли під час дії договору.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №РН-0000011 від 04.10.2010р. позивач передав, а представник відповідача на підставі довіреності №589566 від 01.10.2010р. отримав обумовлений в договорі та специфікації товар на загальну суму 199962,00грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно п. 3.1. договору встановлено, що покупець зобовязується оплатити товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином відповідач повинен був оплати отриманий по видатковій накладній №РН-0000011 від 04.10.2010р. товар до 04.12.2010р. включно.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений частково на суму 160000,00грн. (позивач вказує 130000,00грн.), що підтверджується виписками з банківського рахунку, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 39962,00грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факт передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості частково в розмірі 39962,00грн., оскільки позивач при здійсненні розрахунку основного боргу не врахував часткову оплату боргу відповідачем на суму 30000,00грн., яка здійснена 24.01.2012р. та підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 24.01.2012р.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 5785,79грн. 3% річних, які нараховані за період з 03.01.2011р. по 31.01.2012р. та 10147,90грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з грудня 2010р. по січень 2012р.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

3

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування

майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений не в повному обсязі, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційних витрат.

Господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 5785,79грн. 3%річних частково в сумі 5285,74грн., оскільки позивач при здійсненні розрахунку не врахував часткову оплату відповідачем, у зв'язку з чим борг зменшився ще на 30000,00грн., а також невірно визначив періоди нарахування річних.

Що стосується стягнення 10147,90грн. інфляційних витрат, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги в цій частині в повному обсязі, оскільки сума інфляційних розрахована позивачем не перевищує розміру інфляційних, розрахованого судом.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 1107,91грн., оскільки позов задоволено частково.

На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех» м. Донецьк до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк стягнення 85895,69грн., з яких: 69962,00грн. заборгованість, 5785,79грн. 3%річних, 10147,90грн. інфляційні витрати частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк - 83001, вул. Артема, буд. 85, ЄДРПОУ 00191678 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех» м. Донецьк - 83121, просп. Київський, 5-в/41, ЄДРПОУ 36695281 заборгованість в сумі 39962,00грн., 5285,74грн. 3%річних, 10147,90грн. інфляційні витрати, 1107,91грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 19.03.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.