Постанова № 22033805, 20.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"20" березня 2012 р. Справа № 5021/1956/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

суддів:Плюшка І.А.,

Кочерової Н.О.,

Саранюка В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 16.01.2012 року

у справі№ 5021/1956/2011 господарського суду Сумської області

за позовомСумської обласної організації "Совеаф" (Спілка ветеранів Афганістану)

до1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго",

2.          Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради,

3.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми",

4.          Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради

про стягнення 81 495,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пилипенко С.І. –голова правління

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

від відповідача 3: не з'явилися

від відповідача 4: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Сумська обласна організація "Совеаф" (Спілка ветеранів Афганістану) звернулась до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про стягнення 61 495,64 грн. матеріальних збитків та 20 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.06.2011 року під час проведення гідравлічних випробувань теплових мереж підвищеним тиском мав місце порив трубопроводів теплопостачання, розташованих в цоколі житлового будинку № 2 по вул. Антонова в м. Суми. Під час витоку теплоносія було залито водою офісне приміщення позивача, внаслідок чого йому були нанесені матеріальні збитки в сумі 61 495,64 грн. та завдано моральну шкоду, оскільки в результаті затоплення стали непридатними статутні, бухгалтерські та інші документи організації.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.09.2011 року (суддя: Соп’яненко О.Ю.) залучено до участі у справі в якості другого відповідача –Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.10.2011 року (суддя: Соп’яненко О.Ю.) залучено до участі у справі в якості третього відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", та залучено до участі у справі в якості четвертого відповідача –Комунальне підприємство "Сумижитло".

У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з додатковими обґрунтуваннями, в яких просив провадження у справі в частині позовних вимог до Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.11.2011 року (судді: О.Ю.Соп’яненко –головуючий, В.М.Моїсеєнко, М.С.Лущик) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 61492,64 грн. матеріальної шкоди та судові витрати.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині вимог до Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради –припинено провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості вимог позивача.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, суд послався на недоведеність даних позовних вимог.

Припиняючи провадження в частині вимог до Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", КП "Сумижитло" Сумської міської ради, господарський суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність предмету спору в цій частині.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року (судді: Могилєвкін Ю.О. –головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 21.08.1997 року між Сумською обласною організацією "СОВЕАФ" (орендар) та Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради (орендодавець) було укладено договір № ФМ-441, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах, визначених договором, в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Антонова, 2 для розміщення службових приміщень.

Як свідчать матеріали справи, 15.06.2011 року під час проведення гідравлічних випробувань теплових мереж стався порив трубопроводів теплопостачання, розташованих в цоколі житлового приміщення площею 94,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Антонова, 2, що призвело до витоку теплоносія, внаслідок чого було залито офісне приміщення позивача та пошкоджено його майно. Зазначені факти зафіксовані в акті обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту від 23.06.2011 року, складеним представниками позивача та відповідача -1.

Судами зазначено, що через затікання у приміщення гарячої води позивачу завдана наступна шкода:

- пошкоджено оздоблення стін та підлога: деформовані пластикові панелі на рівень залиття водою, деформовані лінолеум, плінтуси, дерев’яні дошки облицювання, відбулося відставання шпалер від основи, деформовані та розшарувалися дверні полотна;

- пошкоджені офісні меблі, оргтехніка, побутова техніка.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 27, складеного 11.07.2011 року судовим експертом Меніним А.І., розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Антонова, 2, становить 37 426,00 грн. За виконання робіт із складення висновку позивачем сплачено 1 000 грн.

Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження № 3917, складеного Сумським відділенням при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса 11.08.2011 року, розмір збитків, завданих майну позивача, складає 22 335, 00 грн. Разом з тим, за виконання робіт із складання висновку позивачем було сплачено 734, 64 грн.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема ст.1 визначено, що виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Пунктом 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема:

- проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта;

- узгодити із споживачем не пізніше ніж за три робочих дні до проведення планових робіт всередині житлового приміщення час доступу до такого приміщення з наданням йому відповідного письмового повідомлення;

- утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

Як встановлено судами, за результатами проведеного виконавчим комітетом Сумської міської ради конкурсу по визначенню суб’єктів господарювання –виконавців послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, рішенням від 25.09.2008 року № 478 переможцем конкурсу визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" з наступним

укладанням договору на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.09.2009 року № 484 товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" було визначено виконавцем/виробником послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води в межах території обслуговування, з транспортування та передачі теплової енергії в м.Суми. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" зобов’язано утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт. Відповідно до п.6 вказаного рішення товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" зобов’язано також укласти тимчасові угоди на відшкодування витрат з утримання, технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у житловому фонді міста Суми з підприємствами –надавачами послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій у термін до 01.11.2009 року. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року у справі № 7976/10/1810 рішення Сумської міської ради № 484 визнано нечинним.

Проте, як правильно зауважено попередніми судовими інстанціями, відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Судами встановлено, що 01.03.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" (підприємство –надавач послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (виконавець) було укладено договір № 94, відповідно до умов якого виконавець зобов’язався здійснювати утримання, технічне обслуговування та поточний ремонт саме внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення будівель і споруд, що перебувають на обслуговуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", а товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" зобов’язалось відшкодувати виконавцю витрати, понесені ним на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем в межах затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу (п. 1.1 договору).

Умовами даного договору також передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" зобов’язане підтримувати в належному технічному стані теплове обладнання і внутрішньобудинкові системи опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення будинків та споруд; виконувати поточний ремонт та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення будинків та споруд в разі виявлення фактів їх технічної несправності здійснити поточний ремонт або заміну; своєчасно вживати заходів щодо усунення аварійних ситуацій на внутрішньобудинкових мережах централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення тощо (п. 2.1 Договору).

Додатковими угодами № 4 від 01.06.2010 р., № 5 від 30.06.2010 р., № 6 від 30.07.2010 р., № 7 від 31.08.2010 р., № 8 від 30.09.2010 р., № 9 від 31.10.2010 р., № 10 від 30.11.2010 р., № 11 від 31.12.2010 р., № 12 від 31.01.2011 р., № 15 від 30.04.2011 р. та № 16 від 31.05.2011 р. строк дії договору № 94 від 01.03.2010 р. було продовжено до 30 червня 2011 року.

В пункті 4.4. договору сторони узгодили, що виконавець (відповідач -1) несе повну відповідальність за утримання, технічне обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, а також за своєчасне усунення аварійних ситуацій на цих мережах.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, згідно зі ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до обов'язків виконавця віднесено, зокрема, здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, утримувати в належному технічному стані, своєчасно здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій.

За таких обставин колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно визнали, що належним відповідачем по справі є товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", та припинили провадження у справі відносно інших відповідачів –Управління житлової політики комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" та комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради на підставі заяви про відмову від позову до зазначених відповідачів.

Як зазначено судами, відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір нанесених збитків; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.

Наявність збитків, заподіяних позивачу підтверджено актом обстеження системи централізованого теплопостачання об’єкту від 23.06.2011 року, складеним представниками товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" та Сумської обласної організації "Совеаф", висновками експертного будівельно –технічного дослідження № 27 від 11.07.2011 року та експертного товарознавчого дослідження № 3917 від 11.08.2011 року, у яких, крім визначення розміру заподіяних збитків, наведений опис пошкоджень майна та приміщення.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суди попередніх інстанцій правомірно погодились з розміром шкоди, визначеної позивачем на підставі замовлених ним досліджень, зокрема, за пошкодження приміщення –37 426,00 грн., за пошкодження майна (меблі, комп’ютерна техніка, холодильник) –22 335,00 грн. Також, до шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд правильно включив і витрати позивача, понесені на оплату виконання експертних досліджень, оскільки вони є додатковими витратами в розумінні приписів ст. 225 ГК України.

Крім того, судами попередніх інстанції встановлено, що прорив трубопроводів теплопостачання, розташованих в цоколі житлового будинку № 2 по вул. Антонова в м. Суми, що призвів до витоку теплоносія та залиття приміщення, яке орендується позивачем, стався з вини відповідача –ТОВ "Сумитеплоенерго".

Таким чином, між протиправними діями товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" та їх наслідками, що є предметом даного спору, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" матеріальної шкоди у розмірі 64 492,64 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 20 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності згаданих ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння моральної шкоди, причинний зв'язок між протиправним діянням і моральною шкодою, вина заподіювача шкоди). Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Оскільки позивач не довів суду факту заподіяння товариством з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" моральної шкоди Сумській обласній організації "СОВЕАФ", то суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні даних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального права при винесенні постанови апеляційною інстанцією не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року у справі № 5021/1956/2011 без змін.

Головуючий                     І. Плюшко

Судді                     Н. Кочерова

                    В. Саранюк