Ухвала суду № 22033800, 19.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"19" березня 2012 р. Справа № 5020-5/192-4/185-4/235

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е.,

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

розглянув касаційну скаргуФізичної особи підприємця

ОСОБА_4

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2011 р.

у справі№5020-5/192-4/185-4/235 господарського міста Севастополя

за позовомФізичної особи підприємця

ОСОБА_4

доФонду комунального майна Севастопольської міської ради

треті особи:Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради

Севастопольська міська рада

за участюПрокурора міста Севастополя

провизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтовуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.

В касаційній скарзі від 06.12.2011 р. скаржник вважає, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник доводить, що судом розглянуто справу за його відсутності, неповідомлення його про час та місце розгляду справи у зв'язку із зміною його юридичної адреси місцезнаходження, порушення судом при вирішенні спору вказівок Вищого господарського суду України щодо необхідності залучення до участі у справі Севастопольської міської ради в якості відповідача, тоді як міська рада була долучена в якості третьої особи, що є порушенням вимог ст.ст. 16, 17 ГПК України, наводить обставини переходу права власності на спірне майно іноземцю.

Разом з тим, скаржник не зазначає, які норми процесуального права регулюють відповідні дії суду щодо повідомлення учасників судового процесу та в чому суть таких порушень, зокрема, з вказівкою на відповідні дати вчинення процесуальних дій, про які учасник судового процесу не був належним чином повідомлений, не зазначає, які норми права порушені внаслідок не з'ясування юридичної адреси особи, які норми права регулюють місцезнаходження особи та в чому суть їх порушення судом.

Касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що доведення скаржником порушення судом вимог ст.ст. 16, 17 ГПК України не визнається таким, що відповідає вимогам ч.4 ст. 111 ГПК України, оскільки вказані норми не регулюють залучення до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, відтак, викладена суть процесуальних порушень зазначених норм не дозволяють суду касаційної інстанції здійснити перевірку правильного застосування цих норм.

Скаржник не доводить яким чином доведення ним процесуальних порушень впливає на суть застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Скаржником доводяться обставини переходу правомочностей власника щодо оспорюваної нерухомості, однак не зазначено, на застосування яких норм матеріального чи процесуального права впливають такі обставини, в чому суть порушення чи невірного застосування відповідних норм права.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть неправильного застосування чи порушення або не застосування господарськими судами норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на суть застосування яких норм права, впливають обставини, які наводить та намагається довести скаржник, що дає підстави вбачати не виконання вимог ст. 111 ГПК України.

Формальне посилання на норми права, якими керується скаржник, а так само вказівка на порушення норм з викладенням суті, яка не відповідає предмету регулювання цих норм, не визнається касаційною інстанцією як виконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту шостого частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначеної обставини скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір", чинного з 01.11.2011 р., сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Отже, сплачений заявником 794 грн. судовий збір згідно із квитанцією № QS146701 від 02.02.2012р. підлягає поверненню.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 86, 107-109, п. 6 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2011 р. у справі №5020-5/192-4/185 господарського м. Севастополя не приймати до розгляду і повернути.

Повернути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4 з Державного бюджету України рахунок № 31211254700007, банкГУ ДКСУ у м. Києві, банк ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку820019, код за ЄДРПОУ38004897, 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Головуючий, суддя В. Овечкін

суддіЄ. Чернов

В. Цвігун