Ухвала суду № 22033701, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-5974/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник відповідача - Заєць С.І.

Представник позивача - Риль В.Є. < Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. по справі№2а-5974/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекція у Полтавській області, в якому просив суд: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001742301/0/842 від 12.04.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 157 305,00 грн., у тому числі за основним платежем - 112 025,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 280,00 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2010 року рішення попередніх судових інстанцій були скасованi, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

11.11.2010 року дана справа була направлена Вищим адміністративним судом України до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 19.11.2010 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року справу прийнято до провадження суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незгоду із висновками податкового органу, зафіксованих в акті перевірки від 02.04.2007 р. № 189/23-120/21074215, про завищення суми валових витрат, яке обґрунтоване реалізацією позивачем будівельно-монтажних робіт нижче їх собівартості, а також безпідставним включенням до складу валових витрат вартості юридичних послуг та вартості послуг за технічне обслуговування та ремонт комп'ютерної техніки без підтверджуючих ці послуги первинних документів. Зазначав, що договори на виконання будівельно-монтажних робіт недійсними не визнавалися, а ціни на будівельно-монтажні роботи визначалися за домовленістю сторін відповідно рівню справедливих ринкових цін, що не суперечить Закону. Стосовно юридичних послуг та послуг за технічне обслуговування та ремонт комп'ютерної техніки посилався на наявність актів-прийому передачі зазначених послуг та актів виконаних робіт.

Також зазначав, що незаконними є висновки акту перевірки від 02.04.2007 р. № 189/23-120/21074215 про заниження позивачем суми валового доходу на суму непогашеної кредиторської заборгованості, оскільки, відповідно до пп.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", обов'язком платника податку є збільшення валових доходів лише на ту суму непогашеної заборгованості, яка визнана у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Представник відповідача заперечувала проти вимог позовної заяви та просила відмовити у її задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилалася на правомірність висновків Кременчуцької ОДПІ в ході планової виїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 02.04.2007 р. № 189/23-120/21074215, де зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" задоволено частково, а саме: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001742301/0/842 від 12.04.2007 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 86726 грн. 00 коп. (вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять шість гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 28739 грн. 50 коп. (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень п'ятдесят копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 79 ГК України, ст.ст. 9, 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови в частині задоволення позову, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду, відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, в межах апеляційної скарги, та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 21074215) зареєстровано юридичною особою Розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 288/9 від 24.04.1992 року. Перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 22.05.1992 р. за № 22 та є, зокрема, платником податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, земельного податку.

Згідно довідки АБ № 273901, виданої 16.03.2010 р. Управлінням статистики у м. Кременчуці, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 45.21.1 будівництво будівель, 51.51.0 оптова торгівля паливом, 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 23.20.0 виробництво продуктів нафтоперероблення, 50.20.0 технічне обслуговування та ремонт автомобілів, 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

В період з 12.02.2007 р. по 26.03.2007 р. (термін перевірки продовжувався на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 13.03.2007 р. № 376) посадовими особами Кременчуцької ОДПІ згідно направлення від 12.02.2007 р. № 190/000190 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 0110.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт від 02.04.2007 р. № 189/23-120/21074215.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 5.9, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2006 року на суму 723 696 грн. та занижено податок на прибуток за 2005 рік на загальну суму 38 906 грн., у тому числі за 4 квартал 2005 року - 38 906 грн., за 3 квартали 2006 року на суму 73 119 грн., у тому числі за 3 квартал - 73 119 грн.

Так, зокрема, актом зафіксовано, що за перевіряємий період ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" основний дохід отримувало від виконання будівельно-монтажних робіт.

Перевіркою встановлено, що основним замовником позивача на виконання будівельно-монтажних робіт було ЗАТ "Укртатнафта". Так, у перевіряємий період (а саме, з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року) ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" виконувало будівельно-монтажні роботи на підставі укладених із ЗАТ "Укртатнафта" договорів від 15.12.2004 року № 470/2 (терміном дії до кінця 2005 року) та від 19.11.2005 року № 226/2 (терміном дії до кінця 2006 року).

Актом зафіксовано, що перевіркою журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку № 361 "Розрахунки із замовниками", а також первинних документів позивача встановлено, що підприємство здійснює реалізацію будівельно-монтажних робіт нижче собівартості реалізованих будівельно-монтажних робіт за півріччя 2006 року на 1 009 364 грн., у тому числі: за 1 квартал - 914 299 грн., за 2 квартал - 95 065 грн. Так, загальна собівартість реалізованих будівельно-монтажних робіт, виконаних власними силами, за півріччя 2006 року складає 4 568 796 грн., у тому числі 1 квартал - 2 189 972 грн., 2 квартал - 2 378 824 грн. Тоді як дохід від реалізації будівельно-монтажних робіт, виконаних власними силами, згідно рахунку 703 складає за півріччя 2006 року 3 559 432 грн., у тому числі 1 квартал - 1 275 673 грн., 2 квартал - 2 283 759 грн. У зв'язку із зазначеним перевіряючими було зроблено висновок, що позивач має збиток від реалізації будівельно-монтажних робіт, виконаних власними силами, за півріччя 2006 року в сумі 1 009 364 грн., у тому числі у 1 кварталі - 914 299 грн., у 2 кварталі - 95 065 грн. Відомості про результати фінансово-господарської діяльності від будівельно-монтажних робіт позивача викладено в додатку до акту № 3.

Перевіряючими зроблено висновок, що причиною отриманих збитків від наданих будівельно-монтажних робіт для ЗАТ "Укртатнафта" був занижений рівень тарифів та показників від встановлених та затверджених Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Внаслідок викладеного перевіркою встановлено завищення позивачем суми валових витрат за півріччя 2006 року на 1 009 364 грн., у тому числі у 1 кварталі - 914 299 грн., у 2 кварталі - 95 065 грн.

Також при перевірці складу валового доходу та первинних документів перевіряючими встановлено, що ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" станом на 30.09.2009 року має непогашену кредиторську заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у розмірі 61 233 грн., по якій минув 90-й календарний день з дня граничного терміну погашення такої заборгованості. Перелік кредиторів викладено в додатку № 2 до акту.

Перевіркою встановлено, що, враховуючи умови розрахунків за отримані матеріали (товари, роботи, послуги), які зазначено у договорах, що були укладені з постачальниками, наведеними у додатку № 2 акту, ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" було зобов'язано по закінченню 90-го календарного дня з дня граничного терміну погашення заборгованості за такі матеріали (товари, роботи, послуги) збільшити валові доходи на всю суму непогашеної кредиторської заборгованості. Однак, позивачем вищезазначена кредиторська заборгованість до складу валових доходів у відповідних періодах необґрунтовано включена не була, внаслідок чого перевіряючі дійшли висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" занижено суму валових доходів за 2005 рік на суму 54 426 грн., у тому числі у 4 кварталі 2005 року - 54 426 грн., за 3 квартали 2006 року на суму 6 807 грн., у тому числі у 2 кварталі 2006 року - 6 807 грн.

Також перевіркою встановлено, що у перевіряємий період позивачем було отримано від ТОВ Торгово-промислова компанія "Сокос" юридичні послуги на загальну суму 13 863 грн., що було оформлено актами приймання-передачі наданих послуг № 591 від 29.11.2005 року, № 592 від 29.11.2005 року, № 593 від 29.11.2005 року, № 594 від 29.11.2005 року та оплачено платіжним дорученням № 5676 згідно рахунків № 591, 593, 594 від 02.12.2005 року.

Дані операції проводились на підставі укладеного між зазначеними контрагентами договору № 18 від 03.10.2005 року, умовами якого передбачено, що виконавець (ТОВ Торгово-промислова компанія "Сокос") бере на себе зобов'язання надавати замовнику (ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД") юридичні послуги, а саме: аналіз документів, юридичні консультації, підготовка, супроводження договорів про паєву участь у будівництві житлових будинків як фізичних, так і юридичних осіб.

Оплата юридичних послуг за даним Договором складає 110 000 грн., у т.ч. ПДВ, замовник сплачує виконавцю надані послуги на підставі акту виконаних робіт.

У ході аналізу первинних документів про проведені господарські операції позивача із ТОВ Торгово-промислова компанія "Сокос" перевіркою було встановлено, що акти приймання-передачі наданих послуг не містять такого обовязкового реквізиту, як зміст і обсяг господарської операції із зазначенням дати виконання та конкретної вартості кожної із них, тобто не конкретизований вид послуг.

Таким чином, ревізори дійшли висновку, що даними документами не підтверджується звязок із господарською діяльністю позивача.

Списання вартості юридичних послуг в бухгалтерському обліку відображені проводкою в грудні 2005 року: ДТ 92 "адміністративні витрати" Кт 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 13 863,33 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що у перевіряємий період позивачем було отримано від ТОВ Торгово-промислова компанія "Порто-Франко" послуги за технічне обслуговування та ремонт комп'ютерної техніки та локальних комп'ютерних сіток на загальну суму 87 333 грн., у тому числі по рядку 04.1 декларації в сумі 46 208 грн., по рядку 04.10 декларації в сумі 41 125 грн., що було оформлено актами приймання-передачі наданих послуг № 28 від 29.11.2005 року, № 29 від 29.11.2005 року, № 30 від 29.11.2005 року, № 31 від 29.11.2005 року, № 32 від 29.11.2005 року та оплачено платіжним дорученням № 5675 згідно рахунків № 51, 52, 53 від 02.12.2005 року.

Дані операції проводились на підставі укладеного між зазначеними контрагентами договору від 01.06.2005 року, умовами якого передбачено, що виконавець (ТОВ Торгово-промислова компанія "Порто-Франко") бере на себе зобов'язання надавати замовнику (ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД") технічне обслуговування та ремонт комп'ютерної техніки та локальних комп'ютерних сіток, а саме: профілактика комп'ютерної техніки, обслуговування комп'ютерних сіток, капітальний ремонт ПК та сіток.

Оплата послуг за даним Договором складає 104 800 грн., у т.ч. ПДВ, замовник сплачує виконавцю надані послуги на підставі акту виконаних робіт.

У ході аналізу первинних документів про проведені господарські операції позивача із ТОВ Торгово-промислова компанія "Порто-Франко" перевіркою було встановлено, що акти приймання-передачі наданих послуг не містять такого обовязкового реквізиту, як зміст і обсяг господарської операції із зазначенням дати виконання та конкретної вартості кожної із них, тобто не конкретизований вид послуг.

Таким чином, ревізори дійшли висновку, що даними документами не підтверджується звязок із господарською діяльністю позивача.

Крім того, згідно отриманої інформації з довідково-пошукової системи, а також інформаційної довідки, отриманої від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо ТОВ Торгово-промислова компанія "Порто-Франко", визначено, що за ЗКГНГ: даних по видам діяльності не знайдено, за КВЕД: 51.90.0 "інші види оптової торгівлі", чисельність працюючих (у тому числі за сумісництвом) згідно довідки за формою 1 ДФ значиться 1 працівник - ОСОБА_3, який є засновником, директором та бухгалтером цього підприємства.

Списання вартості послуг по ремонту та обслуговуванню комп'ютерної техніки в бухгалтерському обліку відображені проводками в грудні 2005 року: ДТ 92 "адміністративні витрати" Кт 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 46 208,33 грн.; ДТ 152 р. "витрати по ремонту основних засобів" Кт 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 41 125,00 грн.

На підставі вищевказаних висновків та акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення рішення від 12.04.2007 року № 0001742301/0/842, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 157 305 грн., в т.ч. за основним платежем 120 025 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 45 280 грн.

Позивач не погодився із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001742301/0/842 від 12.04.2007 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 86726 грн. 00 коп. (вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять шість гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 28739 грн. 50 коп. (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень п'ятдесят копійок), виходив з того, що висновки перевірки щодо завищення позивачем суми валових витрат внаслідок реалізації ним будівельно-монтажних робіт ЗАТ "Укртатнафта" нижче їх собівартості є необґрунтованими, а тому донарахування в цій частині позивачу податку на прибуток згідно наявного у справі розрахунку в сумі 73 119 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21 936 грн. є безпідставним.

Висновки перевірки щодо заниження позивачем суми валового доходу на суму непогашеної кредиторської заборгованості є необґрунтованими, а тому донарахування в цій частині позивачу податку на прибуток згідно наявного у справі розрахунку в сумі 13607 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6803,50 грн. є безпідставним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 12.04.2007 року № 0001742301/0/842, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 157 305 грн., в т.ч. за основним платежем 120 025 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 45 280 грн., є протиправним та підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем - 86726,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28739,50 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в даному випадку в частині задоволення позову.

Стосовно встановлених перевіркою порушень при виконанні позивачем будівельно-монтажних робіт, колегія суддів зазначає наступне.

В ході судового розгляду з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що протягом перевіряємого періоду основним видом діяльності ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" було виконання будівельно-монтажних робіт.

Як зазначалося раніше, перевіркою було встановлено завищення позивачем суми валових витрат внаслідок реалізації ним будівельно-монтажних робіт ЗАТ "Укртатнафта" нижче їх собівартості за договорами від 15.12.2004 року № 470/2 (терміном дії до кінця 2005 року) та від 19.11.2005 року № 226/2 (терміном дії до кінця 2006 року).

Реальність, товарність та оплата вищевказаних господарських операцій сторонами не заперечується та підтверджується копіями зазначених договорів, актів прийманняпередачі виконаних послуг, рахунків, приєднаних до матеріалів справи.

Вищий адмiнiстративний суд, скасовуючи рiшення попереднiх судових iнстанцiй, звертав увагу суду на те, що обовязок доведення того, що цiна договору не вiдповiдає рiвню звичайної цiни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку пiдприємств», покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом, однак, судами попереднiх iнстанцiй не перевiрено дотримання вiдповiдачем вимог при формуваннi висновкiв про заниження позивачем рiвня звичайних цiн на роботи за договорами на виконання будiвельно-монтажних робiт.

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 1.20.8 вказаного Закону, обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області не здійснювався аналіз укладених на момент виконання будівельно-монтажних послуг договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах; не перевірено та не враховано для визначення звичайної ціни умови договорів, укладених із ЗАТ "Укрататнафта" та інших суб'єктів ринку; не проаналізовано та не надана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів (послуг) та могли вплинути на ціну.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у даних договорах, не відповідає рівню звичайних цін. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Також колегія суддів зазначає, що вимогами чинного законодавства України встановлюється свобода договору. Тобто умови договору не повинні суперечити чинному законодавству (ст.179 ГК України, ст.627 ЦК України). Однією з суттєвих умов будь-якого господарського договору є його ціна (ч.2 ст. 189 ГК України). Чинним законодавством визначено, що ціна договору визначається за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК України). Крім того, діюче законодавство визначає, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у своїй діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни (ч.1 ст. 190 ГК України). Таким чином, чинне законодавство не встановлює ніяких обмежень для сторін договору щодо визначення ціни договору.

Враховуючи те, що ціни на будівельно-монтажні роботи, що виконувались товариством на користь ЗАТ "Укртатнафта", не є державно встановленими (регульованими), таким чином, ціна цих робіт визначалась на основі домовленості сторін договору, що не суперечить чинному законодавству.

Крім того, в п.3.1 Договору від 09.11.2005 року між позивачем та ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" щодо ціноутворення за вказаним договором, йдуть посилання на норми ДБН Д.1.1-1-2000 (державні будівельні норми), що введені в дію наказом №174 від 27.08.2000 року Держкомітету з будівництва, архітектури та житлової політики України, які є нормативним документом.

Як пояснив представник позивача, саме згідно цих норм і визначалась ціна будівельно-монтажних робіт за вказаним договором. При цьому слід звернути увагу, що будівельні норми містять в собі закладені показники прибутку.

Слід також врахувати, що ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" є частково державним стратегічним підприємством і згідно п. 1.2.2 згаданих вище ДБН він підлягав обов'язковому застосуванню при визначенні ціни робіт.

Таким чином, з урахуванням того, що договори на виконання будівельно-монтажних робіт укладені на той час недійсними не визнавались, сторони цих договорів домовились щодо ціни договору, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін, то і база оподаткування має визначатись виходячи із ціни встановленої саме в цьому договорі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки перевірки щодо завищення позивачем суми валових витрат внаслідок реалізації ним будівельно-монтажних робіт ЗАТ "Укртатнафта" нижче їх собівартості є необґрунтованими, а тому донарахування в цій частині позивачу податку на прибуток згідно наявного у справі розрахунку в сумі 73 119 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21 936 грн. є безпідставним.

Стосовно висновків перевірки щодо заниження позивачем суми валового доходу на суму непогашеної кредиторської заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою було встановлено, що ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" має непогашену кредиторську заборгованість по постачальникам ТОВ "Симо", Держдор НДІ, ПП "Мегамет", ТОВ "Нитон", ТОВ "Виларис", ТОВ "Центр -Союз" у загальному розмірі 61 233 грн., по якій минув 90-й календарний день з дня граничного терміну погашення такої заборгованості.

Згідно з підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР, платник податку покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Положеннями зазначеної статті Закону № 334/94-ВР визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобовязання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме: підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса); настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах “а”, “б” підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 зазначеного Закону.

Разом з тим, судом встановлено, що перевіряючими ревізорами під час проведення перевірки інформація щодо визнання позивачем претензій кредиторів, наявності відповідних судових рішень або виконавчих написів нотаріуса не досліджувалася, так само як і під час судового розгляду справи відповідних доказів (інформації щодо отримання позивачем претензій кредиторів або несвоєчасного направлення відповідей на претензії; копій судових рішень або виконавчих написів нотаріуса) відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем п.п. 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, згідно наданої суду позивачем довідки № 3 від 10.01.2011 року сума кредиторської заборгованості була включена до валового доходу позивача за 2006 рік як заборгованість, за якою сплив строк позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки перевірки щодо заниження позивачем суми валового доходу на суму непогашеної кредиторської заборгованості є необґрунтованими, а тому донарахування в цій частині позивачу податку на прибуток згідно наявного у справі розрахунку в сумі 13607 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6803,50 грн. є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 12.04.2007 року № 0001742301/0/842, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 157 305 грн., в т.ч. за основним платежем 120 025 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 45 280 грн., є протиправним та підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем - 86726,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28739,50 грн.

Зважаючи на те, що податкове повідомленнярішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд першої інстанції, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, правомірно вийшов за межі позовних вимог про визнання нечинним вищевказаного податкового повідомлення-рішення та визнав його протиправним і скасував у вищевизначеній частині.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в межах апеляційної скарги вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 року по справі№2а-5974/10/1670 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. по справі №2а-5974/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.