Ухвала суду № 22033688, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-3883/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю наукове-виробниче підприємство " Вітактум" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі№2а-3883/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю наукове-виробниче підприємство " Вітактум" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ НВП "Вітактум", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати незаконними дії відповідача з визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 77500,01 грн. та з податку на прибуток підприємств на суму 27600,00 грн. та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000540070/0 та №0000550070/0 від 03.11.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2010 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000540070/0 та №0000550070/0 на підставі акту №4267/23-206/14063412 від 24.09.2010 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ НВП "Вітактум" код ЄДРПОУ 14063412 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, а тому підлягають скасуванню. При цьому позивач зазначив наступні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень. По відносинам з підприємством ТОВ “ЕЛЕКТРОЩИТ-СЕРВІС”за договором №26/03-10 від 26.03.2010 року позивач вказує на те, що акти виконаних робіт є лише документом, що підтверджує проведення господарських операцій і не є підставою для виникнення правовідносин, а тому в актах виконаних робіт може бути відсутній конкретний зміст здійсненої операції, оскільки в них є посилання на договір та специфікації. Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів по відносинам з ФОП ОСОБА_1, позивач вказує на те, що таке посилання є безпідставним, оскільки у позивача є в наявності всі договори, специфікації та акти виконаних робіт з ФОП ОСОБА_1 По відносинам з ТОВ “Нотон”позивач вказує на те, що ТОВ “Нотон”зареєстровано як платник податку, має індивідуальний податковий номер та свідоцтво платника ПДВ, а тому має право складати податкові накладні, а отже суми по податковим накладним позивачем були включені до складу податкового кредиту на законних підставах. На підставі зазначеного, позивач вважає, що висновки акту перевірки №4267/23-206/14063412 від 24.09.2010 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є незаконним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.2.3 п.7.2, п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ НВП "Вітактум" є діючою юридичною особою, зареєстрованою з 25.04.1995 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №426174, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЕ №763206 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (арк. справи 57, 59, 61)

ТОВ НВП "Вітактум" взято на облік платника податку 19.09.1997 року за №597, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.12.2010 року №2535 та зареєстровано платником податку на додану вартість 04.01.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100314958 серії НБ №428214. (арк. справи 58, 60)

В період з 25.08.2010 року по 21.09.2010 року фахівцями Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ НВП "Вітактум" код ЄДРПОУ 14063412 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, на підставі якої було складено акт №4267/23-206/14063412 від 24.09.2010 року. (арк. справи 7-35)

На підставі зазначеного акту перевірки 03.11.2010 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000540070/0, яким визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на додану вартість на суму 77500,01 грн. (у тому числі за основним платежем 51666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25833,34 грн.) та №0000550070/0, яким визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на прибуток підприємств на суму 27600,00 грн. (у тому числі за основним платежем 23000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4600,00 грн.). (арк. справи 5-6)

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№283/97-ВР від 22.05.1997 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року на загальну суму 23000,00 грн.; пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.2.6, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції 03.04.1997 року, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у загальній сумі 51666,67 грн., у тому числі за лютий 2009 року у сумі 13070,00 грн., березень 2009 року у сумі 28596,67 грн., квітень 2010 року у сумі 10000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії посадових осіб ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зазначеної перевірки, складання акту та прийняття податкового повідомлення-рішення є правомірними, вчинені в межах, в обсязі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, а твердження позивача про їх незаконність необґрунтовані, безпідставні та такі, що не відповідають дійсності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року на загальну суму 23000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у 2 кварталі 2010 року до складу валових витрат віднесено вартість послуг невиробничого характеру, отриманих від ТОВ “ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС” на загальну суму 50000,00 грн. та вартість послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 42000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 пункту 5 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88,в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зазначені норми свідчать про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату консультаційних послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ “ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС”(Виконавець) 26.03.2010 року було укладено договір № 26/03-10, відповідно до якого Виконавець приймав на себе обовязок надавати позивачу консультаційні послуги з питань зовнішньоекономічної діяльності Замовника, за результатами яких сторони домовились складати акти здачі-прийняття наданих послуг. (арк. справи 93-94)

Також, між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) 01.06.2009 року було укладено договір № 1, відповідно до якого Виконавець приймав на себе обовязок надавати позивачу інформаційно - консультаційні послуги (абонентське інформаційне-консультаційне обслуговування), за результатами яких сторони домовились складати акти здачі-прийняття наданих послуг. (арк. справи 76)

Як вбачається з актів здачі-прийняття наданих послуг за вищезазначеними договорами (арк. справи 77-89, 95-96) не можливо встановити, які саме послуги були надані (зміст цих послуг), в якому обсязі, яким чином визначено вартість наданих послуг, не визначено одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості. Письмових звітів по вказаним послугам не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доказів використання у власній господарській діяльності результатів таких послуг матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем безпідставно віднесено у 2 кварталі 2010 року до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ “ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС”на загальну суму 50000,00 грн. та вартість послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 42000,00 грн.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у загальній сумі 51666,67 грн., у тому числі за лютий 2009 року у сумі 13070,00 грн., березень 2009 року у сумі 28596,67 грн., квітень 2010 року у сумі 10000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, які оформлені з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” від 30.05.1997 року за №165, по послугах отриманих від ТОВ “Нотон”, внаслідок чого встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту на загальну суму 41666,67 грн.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ “Нотон”(Виконавець) 05.01.2009 року було укладено договір №05/01-09, відповідно до умов якого Виконавець приймав на себе обовязок надавати позивачу консультаційні послуги з питань зовнішньоекономічної діяльності Замовника. (арк. справи 104-105)

За результатами виконання умов зазначеного договору ТОВ “Нотон” були виписані позивачу податкові накладні. (арк. справи 106, 109-111, 114-115, 118-133, 149)

Зі змісту податкових накладних вбачається, що в них не зазначено на які саме послуги були виписані податкові накладні, також не конкретизовано в якому обсязі (об'ємі) надавалися послуги.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.2.6 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у загальній сумі 51666,67 грн.

Щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем до складу податкового кредиту віднесено витрати не повязані з господарською діяльністю товариства, а саме, послуги отримані від ТОВ “ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС”згідно податкової накладної №46.09 від 01.04.2010 року на загальну суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 5000,00 грн., згідно податкової накладної №53.11 від 30.04.2010 року на загальну суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 5000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки судовим розглядом встановлено, що позивач неправомірно відніс до валових витрат вартість придбаних від ТОВ “ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС”консультаційних послуг за договором № 26/03-10 від 26.03.20010 року, а тому позивач неправомірно включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ “ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС”.

Таким чином, колегія суддів зазначає, про правомірність дій відповідача з визначення сум податкового зобов'язання з ПДВ на суму 77500,01 грн. та з податку на прибуток підприємств на суму 27600,00 грн. та обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000540070/0 та №0000550070/0 від 03.11.2010 року, а отже, про їх відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, через що позовні вимоги про визнання незаконними дії відповідача з визначення сум податкового зобов'язання з ПДВ на суму 77500,01 грн. та з податку на прибуток підприємств на суму 27600,00 грн.; скасування податкових повідомлень - рішень №0000540070/0 та №0000550070/0 від 03.11.2010 року не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Отже, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі№2-а-3883/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю наукове-виробниче підприємство " Вітактум" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі№2а-3883/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >