Постанова № 2203319, 23.06.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2008 № 33/146

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Дзюбі О.В.

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача1 не з’явився

від відповідача 2 Головко С. М. – представник за довіреністю № 199 від 22.11.2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.04.2008

у справі № 33/146 (Мудрий С.М.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія з наданням екстреної медичної допомоги іноземним громадянам"

до 1. Відкритого акціонерного товариства Автотранспортне підприємство № 1"

2. Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонернастрахова компанія "Авіоніка"

про стягнення 2485,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

05.03.2008 р. ЗАТ „Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ВАТ „Автотранспортне підприємство № 1” та ЗАТ „Українсько – російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” витрат, понесених на виплату страхового відшкодування застрахованій особі, що зазнала збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 2485,30 грн., які складаються з страхового відшкодування в сумі 2305,30 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 180 грн.

Вказані суми позивач просить розподілити наступним чином: франшизу в сумі 500 грн. стягнути з відповідача 1, а решту, в сумі 1985,30 грн., – з відповідача 2 як особи, що застрахувала відповідальність відповідача 1

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2008 року у справі № 33/146 провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 франшизи припинено, в частині стягнення з відповідача 2 страхової виплати задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ “Українсько–російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2008 року у справі № 33/146, позовні вимоги задовольнити за рахунок відповідача 1.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оспорюване рішення господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до невірного визначення особи відповідача, за рахунок якого мають бути задоволені позовні вимоги.

Ухвалою від 29.05.2008 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя –Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. відновлено строк для подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.06.2008 року.

У судове засідання 11.06.2008 року відповідач 1 представників не направив, про причини неявки представників суду не повідомив.

Ухвалою суду від 11.06.2008 року для надання відповідачу 1 можливості взяти участь в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 23.06.2008 року.

У судове засідання 23.06.2008 року позивач та відповідач 1 представників не направили, про причини неявки представників суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача 1.

В судовому засіданні 23.06.2008 року представник відповідача 2 надав усні пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив Київський апеляційний господарський суд змінити рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2008 року у справі № 33/146, позовні вимоги задовольнити за рахунок відповідача 1.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі користуючись правами, наданими суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

21.04.2006 позивач як страховик та п. Карасевич О. В. як страхувальник уклали договір добровільного страхування транспортних засобів № 000188 серія АТО (далі Договір 1), предметом якого є страхування легкового автомобілю ВАЗ 21070 2005 року випуску, державний номер АІ 5173 АК, номер кузова ХТА 21070062292119 (далі Автомобіль 1).

Договір 1 набуває чинності з 00:00 годин 22.04.2006 року по 24:00 годин 22.04.2011.

Відповідач 2 як страховик та відповідач 1 як страхувальник уклали договір у вигляді полісу обов’язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/8993607 (далі Договір 2), предметом якого є страхування автомобілю ЗІЛ - 4502 1991 року випуску, державний номер 22226КА, номер кузова 3080604 (далі Автомобіль 2).

Договір 2 набуває чинності з 00:00 годин 17.11.2005 року по 16.11.2006 року включно.

26.09.2006 р о 12 год. 50 хв. на перехресті вулиць Вишгородська–Западинська сталося ДТП –зіткнення автомобілів за участю Автомобілю 1, яким керував гр. Карасевич Г. А., та Автомобілю 2, яким керував гр. Гайдук М. І., якого було визнано винним у ДТП.

Вказані факти підтверджуються довідкою Подільського районного управління ГУ МВС України у м. Києві № 37690 від 30.09.2006 року та Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.10.2006 року у справі № 3 –27980/06 р.

За замовленням позивача ТОВ „Респект” було проведено автотоварознавче дослідження з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові Автомобілю 1, внаслідок спірного ДТП, за результатам якого 02.10.2006 року ТОВ „Респект” складено Акт товарознавчого дослідження № 1405 (далі Акт № 1405).

Згідно р. 6 Акту № 1405 вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобілю 1, складає 2439,29 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору вигодонабувачем за ним є ВАТ „Державний ощадний банк України”.

Листом № 956 від 03.10.2006 року ВАТ „Державний ощадний банк України” повідомив позивачу про те, що не заперечує проти виплати страхового відшкодування згідно Договору 1 гр. Карасевичу О. В.

Згідно складеного позивачем Страхового акту № 3496/АТ від 20.10.2006 року з урахуванням розрахунку страхового відшкодування № 3679 від 12.10.2006 року, розмір страхового відшкодування дорівнює 2305,30 грн.

Позивач вказану суму гр. Карасевичу О. В. виплатив, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією видаткового касового ордеру від 24.10.2006 року і згідно позовної заяви вимагає стягнення цієї суми.

Крім того, у позовній заяві позивач вимагає стягнути вартість проведення ТОВ „Респект” автотоварознавчого дослідження в сумі 180 грн., які він перерахував останньому платіжним дорученням № 9775 від 09.11.2006 року від 24.02.2006 р.

Загальна сума майнових вимог позивача, заявлених у позовній заяві, дорівнює 2485,30 грн. (2305,30 грн. + 180 грн.).

Вказану суму позивач прости стягнути наступними чином:

- з відповідача 2 як особи, в якої за умовами Договору 2 застрахована відповідальність відповідача 1 – 1985,30 грн.;

- з відповідача 1 – 500 грн. франшизи за Договором 2.

Під час розгляду справи відповідач 1 перерахував позивачу 510 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 1453 від 07.04.2008 року, внаслідок чого провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 суми франшизи судом першої інстанції припинено з підстав п. 1–1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Решту заявлених позовних вимог суд першої інстанції задовольнив за рахунок відповідача 2 та присудив до стягнення з нього на користь позивача страхову виплату в сумі 1975,30 грн.

З такою думкою суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України (ЦК України) та Законом України „Про страхування”(ЗУ „Про страхуваня”), або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та ЗУ „Про страхування відповідальності”.

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежений.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно –Автомобіль 1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ „Про страхування”.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як слідує з матеріалів справи, власником автомобіля, яким керував визнаний винним у дорожньо–транспортній пригоді гр. Гайдук М. І., є відповідач 1, а тому саме він зобов’язаний відшкодувати в порядку регресу позивачу сплачену ним страхову суму та витрати.

ЗУ „Про страхування відповідальності”, виходячи з норм якого суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права звернутися з регресними вимогами до відповідача 2, і, відповідно, наявність в останнього зобов’язання за певних умов такі вимоги задовольнити, не регулюються правовідносини учасників спору про стягнення в порядку регресу з винної особи суми страхового відшкодування, вже виплаченої страховою організацією на підставі договору страхування майна своєму страхувальнику.

Зазначений Закон не містить посилань на умови, з настанням яких у страховика, що застрахував відповідальність, виникає зобов’язання відшкодовувати в порядку регресу страховій організації, що застрахувала майно, її витрати на виплату страхового відшкодування потерпілій застрахованій особі.

Отже, судом першої інстанції безпідставно застосовано до правовідносин сторін у спорі, що є предметом розгляду у цій справі, правові норми ЗУ „Про страхування відповідальності” і помилково з огляду на норми цього Закону визначено відповідача 2 особою, за рахунок якої мають бути задоволені регресні вимоги позивача.

В той же час, позивач як страхова організація, що виплатила суму страхового відшкодування, має законне право на одержання відшкодування за рахунок винної особи, і з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, до яких згідно ст. 3 ЦК України відносяться справедливість, добросовісність та розумність, буде несправедливим відмовити позивачу у задоволенні його законних майнових вимог з тих підстав, що потерпіла особа мала можливість відшкодувати завдані збитки у порядку, встановленому ЗУ „Про страхування відповідальності”, за рахунок іншого страховика.

Згідно ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, тобто саме на суд покладено обов’язок на підставі правових норм та наявних у справі документальних доказів встановити наявність чи відсутність вини особи і визначити обсяги відповідальності такої особи.

За обставин, що склалися, з урахуванням того, що позивачем невірно визначено особу відповідача, за рахунок якого мають бути задоволені його регресні вимоги, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1975,30 грн. з відповідача 2 підлягають зміні –вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню за рахунок відповідача 1, судові витрати позивача по справі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача 1.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оспореного рішення мале місце неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2008 року у справі № 33/146 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українсько–російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2008 року у справі № 33/146 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 1404.2008 р. у справі № 33/146 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2008 р. у справі № 34/470 в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство № 1” (01013, м. Київ, вул.. Промислова, 1, ідентифікаційний код 03746384, р/р 26003000054301 в АКБ „Київ”, МФО 322498, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” (юридична адреса: 01601, МСП м. Київ, вул. О. Гончара, 65, фактична адреса: 04050, м. Київ, вул.. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673, р/р 2650278 в „Райффайзен банк Аваль”, м. Києва, МФО 300335) 1975 (одну тисячу дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 30 грн. витрат на виплату страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство № 1” 500 грн. франшизи припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство № 1” (01013, м. Київ, вул.. Промислова, 1, ідентифікаційний код 03746384, р/р 26003000054301 в АКБ „Київ”, МФО 322498, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” (юридична адреса: 01601, МСП м. Київ, вул. О. Гончара, 65, фактична адреса: 04050, м. Київ, вул.. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673, р/р 2650278 в „Райффайзен банк Аваль”, м. Києва, МФО 300335) 51 (п’ятдесят одну) грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва справу № 33/146.

Головуючий суддя Капацин Н.В.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

25.06.08 (відправлено)