Постанова № 2203339, 17.07.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2008 № 12/360

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Капацин Н.В.

при секретарі: Хвостик І.О.

За участю представників:

від позивача - у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від відповідача - Пилипчук О.С. – представник (дов. №11-01/3-Д від 11.01.2008);

від третьої особи 1- у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від третьої особи 2 - у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від третьої особи 3 - у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від третьої особи 4 - у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від третьої особи 5 - у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2008

у справі № 12/360 (Прокопенко Л.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"

до Державного підприємства "Вугілля України"

третя особа 1. Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія"

2. Державне підприємство "Шахтоуправління "Південно-Донбаське №1";

3. Державне підприємство “Селидіввугілля”

4. Державне підприємство “Добропіллявугілля”;

5. Державне підприємство “Макіїввугілля”;

про стягнення 9965,1 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від23.06.2008 №01-23/1/1 у зв’язку із виробничою необхідністю було змінено склад колегії суддів, на розгляді якої знаходиться дана справа; призначено головуючим у справі №12/360 Буравльова С.І., судді: Калатай Н.Ф., Капацин Н.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 та 08.07.2008 розгляд справи № 12/360 відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2008 позов Відкритогоакціонерного товариства “Західенерго” (надалі позивач) до Державного підприємства „Вугілля України” (надалі відповідач), треті особи: Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія”, Державне підприємство “Шахтоуправління “Південно-Донбаське № 1”, Державне підприємство “Селидіввугілля”, Державне підприємство “Добропіллявугілля”, Державне підприємство “Макіїввугілля” задоволено повністю; за рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 9 965,10 грн. збитків, 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Державне підприємство „Вугілля України”, не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Відповідач (вантажовідправник), завантаживши вагони вугіллям та склавши перевізні документи, передав їх ДАЗТ “Укрзалізниця” до перевезення, яка прийняла їх без жодних зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції відправлення на квитанціях про приймання вантажу; порушення щодо нерівномірного розміщення вантажу залізницею зафіксовано не було, а були виявлені лише на станції Миронівка, що свідчить про те, що відповідач не порушував умов розміщення вантажу. Крім того, у актах загальної форми від 06.06.2006 № 1215 та № 10022 про виправлення комерційного браку у вагоні № 60465978, номери залізничних накладних, за якими прибув даний вагон, суперечать один одному. Позивач не доводить, що з нього було стягнуто залізницею 1182,00 грн. по накопичувальній картці від 02.11.2006 № 02.110746, перелік ТЕХПД № 4 не містить номеру накопичувальної картки. До того ж, представники третіх осіб, залучених до участі у справі за клопотанням відповідача, підтримують позицію останнього щодо його непричетності до порушення вимог щодо завантаження вугілля, однак це судом першої інстанції враховано не було. Господарський суд м. Києва при розгляді даної справи неповно і не всебічно дослідив обставини справи, докази оцінені ним в порушення ст. 43 ГПК, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу від 20.06.2008 №119-109, в якому вказує на те, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, обставини, встановлені судом, є доведеними та обґрунтованими, вимоги ж апеляційної скарги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Треті особи 1, 5 надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначають про те, що вони підтримують вимоги апеляційної скарги відповідача, просять рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2008 у справі №12/360 скасувати, в позові позивачу відмовити.

Представники позивача та третіх осіб 2-5 у судові засідання, які мале місце 24.06.2008, 08.07.2008, 17.07.2008, не з’являлися, незважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчать відповідні штампи господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблені на зворотах у лівому нижньому куті ухвал Київського апеляційного господарського суду: про прийняття апеляційної скарги до провадження від 28.05.2008 та про відкладення розгляду справи від 24.06.2008, 08.07.2008 згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Крім того, наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №№ 764944, 764960, 764979, 764987, 764995, 765002 про вручення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 про порушення апеляційного провадження у даній справі також свідчать про те, що позивачу та третім особам 2-5, відповідно, було відомо про час та місце розгляду апеляційної скарги 24.06.2008, однак вони не скористалися своїм правом направити у судові засідання своїх представників.

Стосовно участі у судових засідання представника третьої особи 1, то він був присутнім в одному судовому засіданні, яке мало місце 24.06.2008, незважаючи на те, що також був належним чином повідомлений, в розумінні наведених приписів вищевказаної Інструкції з діловодства в господарських судах, про час та місце проведення судових засідань, які мали місце 08.07.2008, 17.07.2008.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При розгляді апеляційної скарги, апеляційним господарським судом були досліджені матеріали справи, враховані доводи відзивів на апеляційну скаргу, заслухані пояснення представника відповідача, обговорені усі обставини справи і встановлено наступне.

28.01.2004 між позивачем, за договором покупець, та відповідачем, за договором постачальник, укладено договір поставки № 4-01/1-П (надалі – договір), згідно з пп. 1.1. якого, постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне українського походження; відвантаження вугілля повинно супроводжуватись комплектом перевізних документів відповідно до вимог Статуту залізниць України (пп. 2.1.2.).

Відповідно до розділу 4 договору постачальник зобов’язаний поставити вугілля на умовах цього договору; скласти, підписати з свого боку і передати покупцю для підписання акт прийняття-передачі вугілля та розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля.

Вугілля приймається покупцем по вазі, визначеній при зважуванні на тензометричних терезах ТЕС вантажоотримувача (пп. 5.2. договору).

Згідно з додатковою угодою №2-10/05 від 25.10.2005 до договору поставки №4-01/1-П орієнтовна ціна даного договору на весь період його дії становить 3 498 995 000 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, яким внесені зміни до п. 9.10. договору, договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2006, втрачає силу після виконання сторонами взаємних обов’язків і розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, дослідивши які апеляційний господарський суд встановив, що вони є фактично ідентичними (аналогічними), а саме:

- претензія №119-139 від 24.07.2006 на суму 630,36 грн., які позивач був змушений сплатити залізниці у зв’язку із нерівномірним навантаженням відповідачем вугілля (вантажу) у вагон №65223000, що є порушенням вимог п. 4.3. збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України і про що складено акт загальної форми від 07.05.2006 № 9487;

- претензія №119-170 від 05.10.2006 на суму 2 398,08 грн. у зв’язку із нерівномірним навантаженням відповідачем вугілля (вантажу) у вагони №№ 68746825, 67671859, 65245912; акти загальної форми № 10174 від 24.06.2006, №1401 від 05.07.2006, 1222 від 23.07.2006;

- претензія № 119-184 від 01.11.2006 на суму 1939,50 грн. у звязку із нерівномірним навантаженням відповідачем вугілля (вантажу) у вагони №№ 63439558, 68823731; акти загальної форми № 1892 від 14.09.2006, № 11204 від 03.10.2006;

- претензія №119-214 від 29.11.2006 на суму 1 419,30 грн. у звязку із нерівномірним навантаженням відповідачем вугілля (вантажу) у вагони №№ 68700269, 67902437; акти загальної форми № 12423 від 24.10.2006, № 12448 від 26.10.2006;

- претензія №119-136 від 20.07.2006 на суму 2 787,71 грн. у звязку із нерівномірним навантаженням відповідачем вугілля (вантажу) у вагони №№ 63647598, 68683523, 64999758, 67860353; акти загальної форми № 9504 від 09.05.2006, № 9990 від 03.06.2006, №10042 від 08.06.2006 та комерційний акт № АК 317337 від 10.05.2006;

- претензія б/н б/д на суму 1437,42 грн. у звязку із нерівномірним навантаженням відповідачем вугілля (вантажу) у вагони №№ 63854426, 60465978; акти загальної форми № 1215 від 06.06.2006, № 10091 від 15.06.2006.

Із матеріалів справи не вбачається, а представник відповідача у судових засіданнях не підтвердив, що на вказані претензії позивача відповідачем було надані відповіді.

Позивач, по спливу більше ніж 8 місяців після направлення відповідачу останньої із вказаних претензій від 29.11.2006, звернувся із позовом до відповідача про стягнення з нього на свою користь 9 965,10 грн. збитків, завданих позивачу порушенням відповідачем вимог (умов) поставки (завантаження) вугілля.

Господарським судом м. Києва 22.04.2008 прийнято рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені повністю. Рішення мотивовано тим, що витрати, понесені позивачем у сумі 9 965,10 грн. через неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 4-01/1-П – порушенням умов розміщення вантажу у вагонах, підтверджується матеріалами справи і частково визнається самим відповідачем. У частині невизнання відповідачем збитків у сумі 1 192,75 грн. по накопичувальній картці № 02.110746, 734,28 грн. по вагону № 60465978 та 1 419,30 грн. по вагонах №№ 68700269, 67902437, суд зазначає, що збитки і в указаних розмірах також підтверджуються матеріалами справи.

Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 22.0.2008 у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі Статут залізниць), основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту та Правил, яка надається залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що протягом 2006 року, позивачу, в рамках договору поставки №4-01/1-П, було поставлено вугілля, про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні, а саме: № 48237586 від 06.05.2006, № 48436929 від 22.06.2006, № 32051993 від 05.07.2006, № 48773419 від 04.07.2006, № 48444157 від 20.07.2006, № 32578449 від 23.07.2006, № 32739299 від 03.10.2006, № 48751938 від 01.10.2006, № 32739057 від 14.09.2006, № 48775208 від 12.09.2006, № 35128341 від 16.09.2006, № 32739604 від 26.10.2006, № 48759415 від 24.10.2006, № 32739579 від 24.10.2006, № 48752098 від 22.10.2006, № 32739540 від 21.10.2006, № 48752082 від 19.10.2006, № 52722583 від 07.05.2006, № 40759886 без дати, № 32051551 від 10.05.2006, № 52722772 від 08.05.2006, № 48239948 від 01.06.2006, № 48239996 від 05.06.2006, № 48270074 від 12.06.2008, № 48271801 від 04.06.2006, № 48365116 від 12.09.2006, № 48365013 від 06.09.2006, № 48344618 від 07.09.2006, № 48593716 від 15.10.2006, № 48583830 від 12.11.2006, № 49167156 від 08.02.2007.

Відповідно до ч. 1 ст. 918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється, зокрема, відправником у порядку встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 4.8. договору поставки № 4-01/1-П закріплений обов’язок відповідача, постачальника за договором, зокрема, робити завантаження вугілля відповідно до вантажопідйомності поданих вагонів.

Згідно з п. 6 Загальних положень Статуту залізниць України, правила перевезення вантажів (Правила) – нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів; технічні умови навантаження і кріплення вантажів є обов'язковими для дотримання всіма учасниками перевезення вимоги щодо розміщення, закріплення, способу навантаження, розвантаження вагонів, забезпечення безпеки руху, збереження залізничного рухомого складу та вантажів.

Пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 встановлено, що відправник зобов’язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення.

Згідно з приписами пп. 4.3. п. 4 (Розміщення вантажу у вагонах) збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, загальний центр ваги вантажів розміщується (припадає) на лінії перетину продольної та поперечної плоскостей симетрії вагону; у разі необхідності розмістити вантаж у вагоні несиметрично, різниця в завантаженні візків не повинна перевищувати граничних меж, встановлених даним підпунктом.

Відповідно до ст. 129 Статуту Залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; дана норма кореспондується із п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Згідно з ч. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акта загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно зі Статутом залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Як вбачається з матеріалів справи, під час постачання відповідачем позивачу вугілля, працівниками Станції Миронівка Південно-Західної залізниці було складено наступні акти загальної форми: № 9487 від 07.05.2006 (накладна № 48237586 від 06.05.2006), №№ 10174, 1313 від 24.06.2006 (накладна № 48436929 від 22.06.2006), № 1401 від 05.07.2006 (накладна № 48773419 від 04.07.2006), №№ 10443, 1222 від 23.07.2006 (накладна № 48444157 від 20.07.2006), № 11204 від 03.10.2006 (накладна № 48751938 від 01.10.2006), №№ 11023, 1892 від 14.09.2006 (накладна № 48775208 від 12.09.2006), № 12448 від 26.10.2006 (накладна № 48759415 від 24.10.2006), № 12423 від 24.10.2006 (накладна № 48752098 від 22.10.2006), № 12392 від 21.10.2006 (накладна № 48752082 від 19.10.2006), № 9504 від 09.05.2006 (накладна № 52722583 від 07.05.2006), № 9990 від 03.06.2006 (накладна № 48239948 від 01.06.2006), № 10042 від 08.06.2006 (накладна № 48239996 від 05.06.2006), № 10091 від 15.06.2006 (накладна № 48270074 від 12.06.2006), №1215 від 06.06.2006 (накладна № 48252801 від 04.06.2006), № 10022 від 06.06.2006 (накладна № 482152800 ), із яких випливає, що при зважуванні станцією на тензометричних вагах вантажу, який прибув згідно з вказаними накладними, виявлено нерівномірне розповсюдження маси вантажу по візкам, що становить загрозу руху на залізній дорозі та є порушенням технічних умов, встановлених підпунктом 4.3. пункту 4 збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, у зв’язку із чим вагони, в яких це виявлено, відчіпляються для усунення вказаних недоліків. Крім того, в матеріалах справи міститься доданий позивачем до позовної заяви також на підтвердження позовних вимог комерційний акт №АК 317337 від 10.05.2006, складений залізницею на проміжній станції Миронівка, із якого випливає, що фактична вага вантажу, встановлена при його переважуванні станцією становить на 2000 кг більше, ніж вказана у перевізному документі та вантажопідйомності самого вагону, що свідчить про порушення відповідачем п. 4.8. договору поставки № 4-01/1-П щодо завантаження вугілля відповідно до вантажопідйомності поданих вагонів.

Таким, чином, колегія суддів вважає посилання позивача щодо порушення відповідачем при завантаженні вантажу (вугілля) вимог щодо його завантаження, встановлених Правилами перевезень і тарифів залізничного транспорту України та умовами договору (рівномірності розповсюдження по вагону, завантаження вантажу у відповідності до вантажопідйомності вагону), обґрунтованими та документально підтвердженими.

Відповідно до ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Пунктом 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 № 644, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Пунктом 2.6. вказаних Правил встановлено, що отримані гроші ТехПД (технологічні центри з оброблення перевізних документів, п. 2.1. Правил ) заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги; списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами; усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість; ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника; всі примірники накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) надсилаються станцією до ТехПД для проведення розрахунків; після їх обробки в ТехПД два примірники повертаються на станцію, один з яких видається платнику.

Як вбачається з матеріалів справи, при отриманні позивачем як одержувачем вантажу (вугілля), останній, крім коштів за перевезення самого вантажу, був змушений сплатити кошти за додаткові послуги з усунення тих недоліків, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми та комерційний акт, що підтверджується переліками Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” та накопичувальними картками, що містяться в матеріалах справи, а саме: переліки – № 34 від 22.06.2006 (а.с. 23), № 43 за 14.07.2006 (а.с. 40), № 46 за 02.07.2006 (а.с. 41), № 49 за 28.07.2006 (а.с. 42), № 37 за 15.10.2006 (а.с. 57), (№ 42 за 24.09.2006 (а.с. 58), № 47 за 04.11.2006 (а.с. 73); накопичувальні картки – № 20.06.0377 (а.с. 22), б/н за період з 11.07.2006 (а.с. 38), № 26070482 (а.с. 39), № 12.10.0695 (а.с. 55), № 22.09.0652 (а.с. 56), № 02.ХІ 0746 (а.с. 74), № б/н (а.с. 75), № 20.06.0375 (а.с. 96) та документом до комерційного акту (а.с. 109). Крім того, в матеріалах справи наявний документ, який свідчить про фактичне списання з позивача грошових коштів у сумі 9 965,10 грн. – довідка станції Бурштин Львівської залізниці від 26.11.2007 № 70, із якої випливає, що на підставі пп. 3.2., 3.3. договору № 66-05 від 30.03.3005, укладеного між позивачем (вантажовласник) та ДТГО Львівської залізниці, останнє списало суму в розмірі 9 965,10 грн. з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів – накопичувальних карток.

Виходячи із наведеного, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач не доводить позовних вимог, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне, а невідповідність номерів накладних, за якими прибув вагон № 60465978, на що посилається відповідач як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог є нічим іншим ніж опискою і жодним чином не спростовує висновків господарського суду щодо доведеності вимог позивача, які знайшли своє підтвердження у господарському суді апеляційної інстанції.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Підпунктом 7.1. договору поставки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставини, які мають значення для справи.

Керуючись наведеними нормами, враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини, проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія приходить до висновку, що поставкою вугілля без додержання відповідачем вимог щодо завантаження вантажу, з порушенням умов договору, позивачу було завдано відповідачем збитків на загальну суму 9 965,10 грн., що підлягають стягненню на користь позивача.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що залізницею було перевірено і прийнято без зауважень від відповідача вагони із вантажем, про що свідчить відбиток печатки станції відправлення на квитанціях про приймання вантажу, а тому, вини відповідача у порушенні вимог при завантаженні вантажу немає, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п. 1.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, начальником станції або уповноваженим ним працівником станції перевіряються і візуються оформлені відправником перевізні документи. Перевіркою встановлюються виключно: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів), а не дотримання відправником вантажу, в нашому випадку відповідачем, вимог завантаження вантажу у вагони.

Не приймаються до уваги посилання відповідача про те, що треті особи, які беруть участь у даній справі, підтримують позицію відповідача, оскільки як встановлено ч. 3 ст. 43 ГПК України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства „Вугілля України”, адже доводи, викладені в ній не спростовують висновків місцевого господарського суду, а відтак не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2008 у справі № 12/360 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 12/360 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Калатай Н.Ф.

Капацин Н.В.