Ухвала суду № 22033144, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-2528/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник відповідача - Служавий Є.І.

Представник позивача - Бєлєвцова О.С. < Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі№2а-2528/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" <Список ><Текст >

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Торгівельний Будинок Аркада", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківській області №№ 0000272340, 0000282340, 0000292340, 0000302340 від 25.02.2011р.

В обгрунтування позову зазначив, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого та валютного законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. Перевірка проводилась з 20.09.2010р. по 02.02.2011р., за результатами якої складено акт від 02.02.2011р. №139/234/32548751. На підставі акту від 02.02.2011р. №139/234/32548751 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0000272340 від 25.02.2011р., №0000282340 від 25.02.2011р., №0000292340 від 25.02.2011р., №0000302340 від 25.02.2011р.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу з огляду на те, що податковим органом безпідставно застосовані звичайні ціни при визначенні податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Золота Нива 1». Позивачем також зазначено, що отримані через посередника транспортні послуги позивач придбавав саме для використання у власній господарській діяльності. Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат сум у розмірі 3200000,00 грн. за 4 квартал 2009 року, які не підтверджені первинними документами, позивач зазначив, що всі первинні документи були наявними, висновок податкового органу не містить посилання на непідтвердження витрат по конкретним контрагентам, пояснення у посадових осіб позивача з цього приводу не відбирались, через що висновок про завищення валових витрат позивач вважає безпідставним. Щодо висновків податкового органу по взаємовідносинам з ПП «Тіра-2007»зазначено, що при перевірці оборотно-сальдових відомостей по рахунку 28 «Товари», реалізація тканини здійснена у серпні 2009р. на суму 680000 грн. з ПДВ (арк.14) є хибними, оскільки у дійсності переданий ПП «Тіра-2007»товар обліковувався на позабалансовому рахунку 024. Помилковим також є зазначення суми реалізації відповідно первинних документів вона становить 816000,00 грн. з ПДВ 20% (680000,00 грн. без ПДВ). Висновки відповідача, що розрахунки в іноземній валюті проведені позивачем із перевищенням 180-денного терміну по контракту №ИМ-012/07 від 24.12.2007р. є необґрунтованими, оскільки позивачем були виконані всі умови ввезення товарів в режимі імпорту в межах 180 днів, а саме - митному органу були подані документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, була здійснена сплата податків і зборів які підлягали сплаті при імпорті цих товарів, було дотримано передбачених законом вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Товари, які були імпортовані, згідно декларацій типу ІМ-40 ТД, випущені у вільний обіг без обмежень у розпорядженні вказаними товарами, тож вважати контракт невиконаним у встановлений 180-денний термін немає підстав. Таким чином позивач дійшов висновку про те, що в акті перевірки викладені обставини, які не мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства та акт перевірки не містить чіткого викладення змісту порушення, не містить зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не зазначено доказів, що підтверджують наявність факту порушення, не наведено перелік відсутніх первинних документів, а отже висновки податкового органу є неправомірними.

Представником відповідача були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що ТБ «Аркада» укладанням договорів комісії про транспортно-експедиційне обслуговування на перевезення товару ж/д транспортом з ПП «Золота Нива 1» лише збільшує суму податкового кредиту та суму валових витрат, є підстави для застосування звичайних цін при визначенні суми валових витрат позивача по комісійній винагороді, сплаченій ПП «Золота Нива 1». В результаті невірного визначення залишків товарів, було завищено убуток балансової вартості товарів за 9 місяців 2009р. на 566700,00 грн. Сума заниженого податку на прибуток за перевіряємий період складає 2799650,0 грн., оскільки, підприємство напротязі перевіряємого періоду відносило до складу валових витрат витрати, які не повязані з фінансово-господарською діяльністю а також не вірно визначило залишки запасів. У звязку з тим, що підприємством було оформлено ВМД типу ІМ 40 ТД тимчасова декларація, замість ВМД типу ІМ-40 «Імпорт», прострочення погашення дебіторської заборгованості тривало 783 дні. Отже, відповідач вважає, що прийняті ним рішення є правомірними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року адміністративний позов Приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст.ст. 7, 9 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство «Торгівельний Будинок Аркада» зареєстровано як юридична особа 11.06.2003 року Харківською районною державною адміністрацією, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №163112 (т.2, а.с.232) та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого та валютного законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., яка проводилась з 20.09.2010р. по 02.02.2011р. За результатами перевірки складено акт від 02.02.2011р. №139/234/32548751 (т.1, а.с.25-64) та довідка (як складова частина акту) про результати позапланової виїзної перевірки ПП «ТБ Аркада», код 32548751 з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.09 по 30.06.10, по контракту № ИМ-012/07 від 24.12.07 р. за період з 01.10.08 по 23.11.10 від 02.02.2011 року № 14/2200-32548751 (т.1, а.с 66-77).

Згідно висновків акту перевірки від 02.02.2011р. №139/234/32548751, перевіркою встановлено порушення ПП ТБ «Аркада»: п. 5.1., п.п. 5.3.9, п. 5.3, п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого сума заниженого податку на прибуток за перевіряємий період складає 2 799 650,0 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого сума заниженого податку на додану вартість складає 952800,0 грн., сума зменшеного рядка 26 «Декларації по ПДВ» складає 678 800,0 грн.; ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що привели до перевищення 180-денного терміну розрахунків в іноземній валюті ПП ТБ «Аркада» по імпортному контракту № ИМ-012/07 від 24.12.07р., укладеному з ПП ОСОБА_6 (Росія) у жовтні, листопаді, грудні 2008, січні, лютому, березні, квітні, травні, червені, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2010 р. Сума пені складає 209 352,3 грн.

На підставі зазначеного акту Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією винесені: податкове повідомлення рішення №0000272340 від 25.02.2011р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму у розмірі 3499562,50 грн., в тому числі 2799650грн. - за основним платежем та 699912,5грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.81); податкове повідомлення рішення №0000282340 від 25.02.2011р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму у розмірі 1360700,0 грн., з яких 952800грн. за основним платежем, 407900грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.82); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000292340 від 25.02.2011р. на суму штрафних (фінансових) санкцій 209353,32грн. (т.1 а.с.83); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302340 від 25.02.2011р. на суму штрафних (фінансових) санкцій 2720грн.(т.1 а.с.84).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкове повідомлення рішення №0000272340 від 25.02.2011р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму у розмірі 3499562,50 грн., в тому числі 2799650грн. - за основним платежем та 699912,5грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення рішення №0000282340 від 25.02.2011р, яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму у розмірі 1360700,0 грн., в тому числі 952800грн. за основним платежем, 407900грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000292340 від 25.02.2011р. на суму штрафних (фінансових) санкцій 209353,32грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302340 від 25.02.2011р. на суму штрафних (фінансових) санкцій 2720грн. не є законними, а позовні вимоги позивача про їх скасування обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В частині донарахування сум податку на додану вартість на суму 1360700,0 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000282340 від 25.02.2011р та податку на прибуток підприємств на підставі податкового повідомлення-рішення №0000272340 від 25.02.2011р. в частині взаємовідносин з контрагентом ПП «Золота Нива 1», судом встановлено, що донарахування зазначених сум грошових зобовязань визначені податковим органом за рахунок застосування “звичайних цін” (т. 1 а.с. 35).

Так, відповідачем в акті перевірки встановлено (т. 1 а.с. 35-37), що у перевіряємому періоді позивач придбавав транспортно-експедиційні послуги.

В ході перевірки було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Приватним підприємством "Торгівельний Будинок Аркада" та Приватним підприємством «Золота Нива 1»укладено договори комісії № 29/01-1 від 29.01.2009 року та №02/10 від 02.10.2009 року, згідно з якими комісіонер, ПП «Золота Нива 1», зобовязується за дорученням комітента, ПП "Торгівельний Будинок Аркада", за винагороду здійснювати для комітента від свого імені правочини з третіми особами (далі за текстом - виконавці), по придбанню послуг залізниці, повязаних з транспортуванням товару, що належить комітенту, залізницею на умовах, визначених у зазначеному договорі. Додатками до вказаних договорів, які є їх невідємними частинами, визначені види товарів, їх обсяги, маршрути перевезення та орієнтовна вартість комісійної винагороди. (т.2, а.с. 45-61).

Висновок Харківської ОДПІ ґрунтується на тому, що сума коштів, сплачених ТОВ «Мілагрейн», з яким укладено договір ПП «Золота Нива 1», за перевіряємий період складає 3557000,0 грн., а комісійна винагорода, отримана від ПП «ТБ Аркада» по договору комісії, складає 5464000,0 грн. Таким чином, сума взаємовідносин з ПП «Золота Нива 1» за перевіряємий період складає 9021000,0 грн. (без ПДВ), отже, на думку відповідача, укладені позивачем вищевказані правочини не обумовлені наявністю обєктивно існуючої потреби в організації господарської діяльності в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відсутні розумні економічні або інші причини (як-то ділова мета) укладення таких правочинів. Відповідачем застосовано положення п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо звичайних цін при визначенні суми валових витрат по операціям з ПП «Золота Нива 1».

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився із зазначеними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За правилом п.1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення, покладено на відповідача Харківську ОДПІ як суб'єкта владних повноважень частиною 2 ст.71 КАС України.

При цьому, відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).

З акту перевірки від 02.02.2011р. №139/234/32548751, вбачається, що в обґрунтування визначення рівня “звичайної ціни” відповідачем покладено те, що Комісіонер (ПП «Золота Нива 1») придбає транспортні послуги у ТОВ «Мілагрейн», сума витрат, сплачених ТОВ «Мілагрейн» за перевіряємий період складає 3557000,0 грн., а комісійна винагорода, отримана від ПП «ТБ Аркада» по договору комісії, складає 5464000,00 грн. В свою чергу, ТОВ «Мілагрейн» придбає вказані транспортні послуги безпосередньо у Південної залізниці по Ж/Д-тарифам.

Як пояснила в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача Шевченко О.І., яка безпосередньо брала участь у проведенні перевірки, розрахунок податкових зобовязань за звичайними цінами було зроблено на підставі встановлення відхилення більше ніж на 20 % вартості комісійних послуг, сплачених позивачем Приватному підприємству «Золота Нива 1», від вартості послуг залізниці з перевезення вантажів.

У відповідності до п.п. 1.20.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, для визначення звичайної ціни на товар, послугу використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами, послугами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобовязань, умови платежів, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Дослідивши зміст акту перевірки, врахувавши надані пояснення представника відповідача, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що в зазначеному акті податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність умов для використання звичайних цін, оскільки взагалі не збиралася та не аналізувалася інформація про укладені на момент придбання позивачем комісійних послуг договори з ідентичними послугами у співставних умовах. Комісійні послуги та послуги з перевезення вантажів не можуть бути визнані ідентичними в будь-якому випадку.

Також судом з наданих до матеріалів справи копій актів приймання-передачі виконаних робіт по договорам комісії, вантажних митних декларацій, накладних та квитанцій на приймання вантажу (т.1, а.с. 85-250, т.2, а.с.1-44) встановлено, що зазначені первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський обліг та фінансову звітність в Україні», свідчать про фактичне виконання зобовязань комісіонером - ПП «Золота Нива 1»перед позивачем. Отже, вказані документи є належними для підтвердження права позивача на віднесення сум комісійної винагороди до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що в ході судового розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності висновків, які були покладені в основу спірного рішення.

З огляду на норми Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок на додану вартість” щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування, колегія суддів зазначає, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Таким чином, при придбанні позивачем ПП «ТБ Аркада»послуг у комісіонера ТОВ ПП «Золота Нива 1»договірна ціна товару є його звичайною ціною, а податковий кредит відображено на підставі виписаних на адресу ПП «ТБ Аркада»податкових накладних, що відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, яке встановлено за рахунок застосування “звичайних цін”, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25.02.2011 року № 0000282340 та наявності підстав для зменшення рядка 26 декларації з ПДВ на 678800,00 грн., а також завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств за рахунок застосування “звичайних цін”, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25.02.2011 року № 0000272340.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 25.02.2011 року № 0000282340 та від 25.02.2011 року № 0000272340 в частині збільшення сум грошового зобовязання за платежами: податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств відповідно, встановлених за рахунок застосування “звичайних цін”, прийняті відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Крім того, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств став висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2009 року на 3320000 грн.

Так, відповідачем в акті перевірки зазначено що, ПП «ТБ Аркада» віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2009 року витрати у розмірі 3320000,00 грн. без наявності первинних бухгалтерських документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не доведено економічну доцільність віднесення цих витрат до складу валових витрат та їх вплив на фінансово-господарську діяльність.

Як пояснила в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача, Шевченко О.І., валові витрати були обраховані нею згідно даних бухгалтерського обліку, а саме оборотньо-сальдових відомостей, саме на 3320000грн, первинних документів надано не було. Будь-які пояснення, щодо якого контрагента виявилися непідтвердженими валові витрати, у представників відповідача були відсутні.

До матеріалів справи представниками позивача були надані оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631 за жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р. та первинні документи: видаткові накладні, акти прийомки-передачі, складські квитанції на зерно, рахунки на сплату послуг звязку, квитанції про приймання вантажів (т.2, а.с.68-143) щодо всієї суми валових витрат, відображених в декларації з податку на прибуток підприємств у складі валових витрат за 4 квартал 2009 року.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання представника відповідача на дані бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю ПП «ТБ Аркада» в обґрунтування заперечень проти позову, оскільки формування показників податкових декларацій з податку на прибуток підприємств здійснюється на підставі даних податкового обліку, порядок ведення якого врегульований нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на зазначене, порядок відображення певних сум витрат або їх невідображення в бухгалтерському обліку платника податку не може бути підставою для висновків щодо належності ведення податкового обліку з податку на прибуток приватних підприємств.

Крім того, згідно висновку експертного економічного дослідження № 2531 від 22.03.2011 року (т. 3 а.с. 2-16), виконаного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса, не підтверджено висновки податкового органу щодо недотримання позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. в загальній сумі 2799650,0 грн.((7311900,0 + 566700,0 + 3320000,0) х 25%), складеного на підставі дослідження первинних документів позивача, які підтверджують правомірність формування валових витрат у 4 кварталі 2009 року.

Таким чином, судом встановлена невідповідність висновку Харківської ОДПІ щодо завищення Товариством з обмеженою відповідальністю ПП «ТБ Аркада»сум валових витрат всього на суму 3320000,00грн. у 4 кварталі 2009 року фактичним обставинам справи, яка не знайшла будь-якого пояснення з боку відповідача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності висновку про завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2009 року на 3320000,00 грн., а його правова позиція, відображена в акті перевірки, ґрунтується на непідтверджених в ході розгляду справи обставинах, які відповідач безпідставно вважав встановленими.

Також підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000272340 від 25.02.2011р. з податку на прибуток підприємств було визначено порушення позивачем п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з тим, що підприємством невірно визначено залишки товарів на 01.10.2009 року, сума завищення валових витрат за 9 місяців 2009 року склала 566700 грн. по операціям з реалізації Приватному підприємству «Тіра - 2007»тканини, придбаної у індивідуального підприємця ОСОБА_6, у серпні 2009 року.

Щодо вказаного порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать надані до суду документи, між ПП «ТБ Аркада»та ПП «Тіра-2007»було укладено договір комісії № 25/05-Ком від 25.05.2009р. (т.2 а.с.202-203), за умовами якого Комісіонер, ПП «ТБ Аркада», зобов'язується за дорученням та за рахунок Комітента, ПП «Тіра-2007», за винагороду здійснити для Комітента від свого імені один або декілька правочинів з третьою особою резидентом або нерезидентом України на придбання текстильних виробів на загальну суму орієнтовно 2450000,0 грн., в тому числі ПДВ (20 %) - 408333,0 грн. Асортимент, кількість, якість, ціна, базис поставки зазначаються в додатках (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною зазначеного договору. Передача текстильних виробів Комітенту здійснюється на підставі Акту приймання-передачі.

Зазначений договір підписаний від імені директора ПП «ТБ Аркада»Постніковим В.А. та від імені директора ПП «Тіра-2007»Панченком В.І. та має відбитки печаток підприємств.

До матеріалів справи надано видаткову накладну № РН00000097 від 27.09.2009р.(т.2 а.с.205), відповідно до якої ПП «ТБ Аркада»по договору № 25/05-Ком від 25.05.2009р. відвантажило ПП «Тіра-2007»тканини на суму 816000,0 грн. з врахування ПДВ (без урахування ПДВ 680000,0 грн.). Також до матеріалів справи надано акт приймання-передачі від 27.08.2009р.(т.2 а.с.206) по договору комісії № 25/05-Ком від 25.05.2009р., в якому зазначено, що ПП «ТБ Аркада»передало, а ПП «Тіра-2007»прийняло текстильні вироби по договору комісії № 25/05-Ком від 25.05.2009р., специфікації № 2 від 01.08.2009р. в повному обсязі. Загальна вартість текстильних виробів складає 816000,0 грн. в т.ч. ПДВ 20%-136000,0 грн.

Судом встановлено, що видаткова накладна № РН00000097 від 27.09.2009р та акт приймання-передачі від 27.08.2009р. по договору комісії № 25/05-Ком від 25.05.2009р. оформлені у відповідності зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, мають всі необхідні реквізити, відомості про таку господарську операцію, підтверджують її здійснення, та відповідно є підставою для відображення у бухгалтерському обліку та податковому обліку ТОВ «ТБ «Аркада»фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) по договору комісії № 25/05-Ком від 25.05.2009р.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача Бєлєвцова О.С., в бухгалтерському обліку позивача товари, придбані в межах виконання договору комісії, були відображені на позабалансовому рахунку 024, тому вартість переданих товарів ПП «Тіра 2007»у валові витрати позивача не відносилась.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату зробити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, при цьому право власності на товар, переданий на реалізацію, залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти, отримані від продажу цього товару, а виручкою комісіонера в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії.

Пунктом 5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку та покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Так як відповідно до чинного законодавства товари, придбані на підставі договорів комісії, не є власністю комісіонера, то вартість цих товарів не оприбутковується на балансових рахунках комісіонера, тобто вартість цих товарів обліковується на позабалансовому рахунку 024 «Товари прийняти на комісію».

Відповідно до п. 5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до розрахунку приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей включається виключно балансова вартість запасів. Тобто вартість запасів, які не є власністю платника податку та обліковується в його бухгалтерському обліку на позабалансових рахунках, не впливає на розрахунок балансової вартості запасів на початок та кінець звітного податкового періоду.

Щодо посилання відповідача на пояснення директора ПП «Тіра 2007», колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року про витребування доказів, відповідачем були надані письмові пояснення від 16.06.2011 року № 1803/9/10-12 за підписом начальника Харківської ОДПІ Угровецького О.П., в яких зазначено, що пояснення директора ПП «Тіра-2007»від ДПІ у Печерському районі м.Києва станом на 16.06.2011 року відповідачем не отримано.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання відповідача на вказані пояснення, у звязку з тим, що зміст таких пояснень, підстави та умови їх отримання не були відомі відповідачеві на момент складання акту перевірки.

Отже, висновок акту перевірки в частині завищення валових витрат на суму 566700,0 грн. внаслідок недотримання вимог п.5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтовані та наданими до матеріалів справи документами не підтверджуються.

Щодо висновку акту Харківської ОДПІ у Харківській області від 02.02.2011р. № 139/234/32548751 про порушення позивачем норми ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвели до перевищення 180-денного терміну розрахунків в іноземній валюті ПП «Торгівельний будинок Аркада» по імпортному контракту № ИМ-012/07 від 24.12.07р, укладеному з ІП ОСОБА_6 (Росія), за результатами чого нарахована пеня в сумі 209352,30 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ПП «ТБ Аркада»та ІП ОСОБА_6 (Росія) було укладено контракт № ИМ-012/07 від 24.12.2007р.(т.2 а.с.171-173), за умовами якого Продавець, ПП ОСОБА_6, здійснює по контракту поставку товарів, перелік яких зазначається в замовленнях до цього Контракту. Загальна сума контракту складається з сум поставок, зазначених в рахунках та/або додатках на кожну окрему поставку та не перевищує 5916000,0 рублів РФ.

Відповідно до додатку від 24.12.2007р. (Специфікація 1)(т.2 а.с.174) до контракту № ИМ-012/07 від 24.12.2007р., Продавець здійснює поставку ПП «ТБ Аркада»аміачної селітри в біг-бегах по 500 кг в кількості 1020 тон за ціною 5800,0 рублів РФ, загальною вартістю 5916000,0 грн.

ПП «ТБ Аркада»15.02.2008р. здійснило перерахування на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_6 (Росія) грошових коштів в сумі 5916000,0 рублів РФ (1212543,36грн.) в якості попередньої оплати за поставку селітри аміачної по контракту № ИМ-012/07 від 24.12.2007р.

Поставка селітри аміачної загальною вартістю 1044000,0 російських рублів була оформлена ПП «ТБ Аркада»двома тимчасовими митними деклараціями типу ІМ-40 ТД ВМД№005887 від 31.03.2008 року(т.2 а.с.182-183) на загальну суму 348000,0 рублів РФ або 74729,59 грн., та ВМД № 005719 від 26.03.2008 року(т.2 а.с.178-179) на загальну суму 696000,00 рублів РФ або 147461,52 грн.

ПП «ТБ Аркада»23.11.2010р. було оформлено поставку селітри аміачної загальною вартістю 1044000,0 російських рублів ВМД типу ІМ-40 «Імпорт»ВМД № 118434 від 23.11.2010 року (т.2 а.с.176-177) на загальну суму 348000,0 рублів РФ або 74729,59 грн., та ВМД № 118434 від 23.11.2010 року(т.2 а.с.180-181) на загальну суму 696000,00 рублів РФ або 147461,52 грн.

Як зазначено в акті ДПІ, підставою нарахування пені є той факт, що оформлення тимчасових митних декларацій (ІМ-40 ТД) не є підтвердженням поставки товару на митну територію України. Отже, на думку відповідача, датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ГМ-76 "Знищення або руйнування"). Отже, оскільки ВМД типу ІМ-40 «Імпорт»були оформлені тільки 23.11.2010р., то прострочка ввезення товару на погашення дебіторської заборгованості тривала 783 дні, що є порушенням ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 13.12.06 N 455, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.01.07 за N 37/13304, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії.

Здійснення поставки оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

У відповідності до пункту 1 статті 15 МК України термін «ввезення в Україну» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, пунктом 3 статті 15 МК України «переміщення через митний кордон України» визначено як ввезення на митну територію України товарів та інших предметів.

У відповідності до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

У відповідності до умов контракту № ИМ-012/07 від 24.12.2007, специфікацією № 1 до вказаного контракту, товар постачається на користь ПП «ТБ Аркада»на умовах DAF «кордон Росії та України»згідно правил ІНКОТЕРМС-2000.

У відповідності до умов терміну поставки «DAF», всі ризики випадкової загибелі товару, пов'язані з ним, а також право власності на вказаний товар перейшло до позивача в момент перетину митного кордону України.

У відповідності до ч. 3 статті 1 Митного кодексу України, під поняттям вільний обіг розуміється розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний кордон України. Проведення митного декларування товару за тимчасовою декларацією типу ІМ-40 ТД, є також належним митним оформленням товару і випуском його у вільний обіг на митній території України, але проведеним у спрощеному порядку законним способом, у повній відповідності до вимог діючого законодавства.

Як свідчать матеріали справи, митне оформлення товару було проведено ПП «ТБ Аркада»за тимчасовими вантажними митними деклараціями типу ІМ-40 ТД від 26.03.2008 року (вартість товару за декларацією 696000 рублів РФ) та від 31.03.2008 року (вартість товару за декларацією -348000 рублів РФ).

Статтею 82 МК України передбачено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг. Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі, та у відповідності до Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2003 р. N 932 .

Відповідно до п. 23 ст. 1 МК України, переміщення товарів через митний кордон України визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів.

Згідно зі ст. 6 МК України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України.

Відповідно до ст. ст. 40, 43 МК України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України, закінчується - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «пропуск через митний кордон України», яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України, або за межами цієї території з метою, заявленою митниці, в розумінні п. 35 ст. 1 МКУ.

Статею 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів (фактичне перетинання митного кордону), митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто є таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем» на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Відповідно до «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, вантажна митна декларація (ВМД) є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Прийняття ВМД митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, на відповідність до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, поставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Судом встановлено, що товари (селітра аміачна вартістю 1044000,0 рублів РФ) по контракту № ІМ-012/07 від 24.12.2007 надійшли в Україну до закінчення 180-денного терміну з моменту їх оплати, тобто вони знаходилися під митним контролем на митній території України з 23.03.2008 та 27.03.2008 року відповідно.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що позивач має належне підтвердження здійснення поставки товару на митну територію України у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента ІП ОСОБА_6

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що нарахування пені в сумі 209352,30 грн. за перевищення 180-ти денного терміну розрахунків в іноземній валюті по імпортному контракту № ИМ-012/7 від 24.07.2007р. внаслідок недотримання вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є необґрунтованим та не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Оскільки судом не встановлено порушення позивачем строків ввезення товарів на митну територію України відповідно до контракту № ИМ-012/7 від 24.07.2007р. з ПП ОСОБА_6 (а саме перебування таких товарів поза межами митної території України), висновок відповідача про порушення ПП «ТБ «Аркада»вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, не відповідає фактичним обставинам, встановленим під час розгляду справи.

Відповідачем, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.02.2011р. №0000272340 та №0000282340, а також рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.02.2011р. №0000292340 та №0000302340.

Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення рішення №0000272340 від 25.02.2011р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму у розмірі 3499562,50 грн., в тому числі 2799650грн. - за основним платежем та 699912,5грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення рішення №0000282340 від 25.02.2011р, яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму у розмірі 1360700,0 грн., в тому числі 952800грн. за основним платежем, 407900грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000292340 від 25.02.2011р. на суму штрафних (фінансових) санкцій 209353,32грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302340 від 25.02.2011р. на суму штрафних (фінансових) санкцій 2720грн. не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, є не законними, а тому позовні вимоги позивача про їх скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року по справі№2а-2528/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі №2а-2528/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.