Ухвала суду № 22033078, 24.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 р.Справа № 1670/2а-5660/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. по справі№1670/2а-5660/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Полтавабудінвест" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Полтавабудінвест звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001341702 від 25.06.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від03.08.2011р. по справі№2а-1670/5660/11 адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Полтавабудінвест до Державної податкової інспекціїї у м. Полтаві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001341702 від 25 червня 2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1032 грн. 89 коп., в тому числі, за основним платежем - 826 грн. 31 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 206 грн. 58 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку про порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, пп. 9.12.2, п. 9.12 ст. 8, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", зокрема, не утримання податку з доходів фізичних осіб із суми виплаченого доходу у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_1 Разом з тим, відповідач вважає, що позивач у відносинах з ОСОБА_1 є податковим агентом в розумінні статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки кошти стягнуто із позивача на користь ОСОБА_1 відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 15.04.2010 року у справі № 2-131/10, тобто перераховано не безпосередньо фізичній особі, а на депозитний рахунок Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції. Разом з тим, відповідач вважає, що позивач у відносинах з ОСОБА_1 не втрачає статусу податкового агента в разі примусового виконання рішення Ленінського районного суду від 15.04.2010 року. Посилаючись на п.п.20.3.2. п 20.3 ст. 20 Закону України від 22.5.2003 року № 889- IV «Про податок з доходу фізичних осіб» так як податковий агент не сплатив добровільно 6580,84 грн., а під час її перерахування не здійснив сплату ( перерахування) цього податку, то обовязок за погашення суми податкового зобовязання покладається на такого податкового агента.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 197 КАС України розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Полтавабудінвест"(ідентифікаційний код 34612470) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 03.10.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 711306 (а.с.37). Відповідач є суб'єктом господарювання, який утримується та повністю фінансується з Державного бюджету України, майно йому належить на праві оперативного управління.

Судом першої інстанції встановлено, що у термін з 20.05.2011 року по 02.06.2011 року державними податковими ревізорами - інспекторами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Мехедько О.С, Васильченко Л.О. на підставі наказу від 17.05.2011 року № 2361, направлень № 644 від 20.05.2011 року та № 646 від 20.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ІК "Полтавабудінвест" (код ЄДРПОУ 34612470) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 09.06.2011 року № 4993/22-1/34612470, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, пп. 9.12.2, п. 9.12 ст. 8, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2. п. 20.3. ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме, порушення вимог щодо утримання та своєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб на суму 1 577,01 грн.

Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням встановлений факт неправомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб в розмірі 826 грн. 31 коп., а застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25% від суми зобов'язання (206 грн. 58 коп.) є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктами 8.1.1., 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону № 889- IV встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону № 889- IV платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Підпунктом 7.1 ст. 7 Закону № 889- IV визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті. З аналізу вищенаведених норм Закону вбачається, що особа набуває статусу податкового агента, якщо вона виплачує фізичній особі суму коштів, яка є оподатковуваним доходом, і при цьому відповідно до Закону має обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів до бюджету від імені та за рахунок платника податку. В іншому випадку фізична особа - платник податку самостійно декларує і сплачує цей податок до бюджету.

Згідно з приписами підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889- IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем були перераховані грошові кошти на відшкодування ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди в розмірі 6 580,84 грн. на депозитний рахунок виконавчої служби в порядку виконавчого провадження на виконання судового рішення, а не безпосередньо фізичній особі. За таких обставин позивач не зобов'язаний був нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку. Оскільки перерахування здійснювалося не фізичній особі, банк правомірно прийняв платіжне доручення без вимог сплати податку на доходи.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач не є податковим агентом фізичної особи ОСОБА_1 в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичок осіб" при виплаті зазначеної суми, а тому не повинен був утримувати відповідний податок із суми коштів, виплачених ОСОБА_1

Враховуючи вищенаведене, податкове зобов'язання в розмірі 826 грн. 31 коп. донараховано ДПІ у м. Полтаві позивачу безпідставно, всупереч положенням Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Крім того, щодо застосування штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішенні №0001341702 від 25.06.2011 року на підставі п.123.1 статті 123 Податкового кодексу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на стягнення прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив неправомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб в розмірі 826 грн. 31 коп., а тому застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25% від суми зобов'язання (206 грн. 58 коп.) є безпідставним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001341702 від 25.06.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1032 грн. 89 коп., в тому числі, за основним платежем - 826 грн. 31 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 206 грн. 58 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від03.08.2011р. по справі№2а-1670/2а-5660/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. по справі№1670/2а-5660/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. <повний текст ><Дата ><р. >