Постанова № 22032902, 28.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р. Справа № 2а-1870/5303/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011р. по справі№2а-1870/5303/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі відповідач), в якому просив суд, про скасування рішення відповідача від 11.05.2011 року № 0000631712/0/37030 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 17411,71 грн., з яких 13929,38 грн. основний платіж, 3482,33 штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 року позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.05.2011 року №0000631712/0/37030 про збільшення суми грошового зобовязання з податку доходів фізичних осіб в розмірі 17411,71 грн. позивачу.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, про що був складений акт від 19.04.2011 року №2653/2314/23293513/35.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні, зокрема, пп.4.2.10, п.4.2 ст.4. п.8.1 ст. 8. п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 13929,38 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 11.05.2011 року №0000631712/0/37030 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17411,71 грн., з яких 13929,38 грн. основний платіж, 3482,33 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності п.п.4.2.10п.4.2ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді неустойки, штрафів та пені, фактично одержаних платником податку, як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

Підпунктом 8.1.1 п. 81. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковим агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особи чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органами відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податковим органом ставиться до вини підприємства неперерахування податку з доходів фізичних осіб з нарахованої та виплаченої відповідно судових рішень моральної шкоди на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2; ОСОБА_3

Суд першої інстанції під час прийняття висновку про помилковість позиції податкового органу звернув увагу на ненарахування позивачем даних виплат моральної шкоди та здійснення її виплати шляхом перерахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби, а не безпосередньо фізичним особам.

Колегія суддів зауважує про помилковість судження суду першої інстанції.

Чинне законодавство не ставить обовязок нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб від способу отримання доходу чи його нарахування.

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим задовольнити апеляційну скаргу відповідача, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, <Список >ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011р. по справі№2а-1870/5303/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Донець Л.О.

Судді(підпис)

(підпис)Кононенко З.О. Бондар В.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 02.12.2011 р.