Ухвала суду № 22032875, 28.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/348/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіла" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2011р. по справі№2а-1870/348/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіла" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14.01.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еквіла» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі відповідач), в якому просить суд, після уточнень, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2010 року №0005821503/0/56472; від 30 вересня 2010 року № 0005821503/1/56472; від 26 жовтня 2010 року № 0005821503/2/56472; від6 січня 2010 року №0005821503/3/56472 за платежем податок на додану вартість в сумі 3 776 071,00 грн.; податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2010 року № 0002671503/0/79595; від 16 листопада 2010 року № 0002671503/1/79595; від 28 грудня 2010 року № 0002671503/2/79595 за платежем податок на додану вартість в сумі 2973498,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норми процесуального та матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, про що був складений акт від 15.07.2010 року №5515/15-319/36333628.

Порушення встановлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.2.3,п.п.7.4.5.п.7.4,п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому за квітень 2010 року зменшено ТОВ «Еквіла» суму податкового кредиту на 2931653грн; збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню до сплати в бюджет на 2931653 грн., зменшено суму відємного значення, яка зараховується до сплати в бюджет на 2931653 грн., зменшено суму відємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 26983,00 грн., а за травень 2010 року зменшено суму податкового кредиту в сумі 2169543,00 грн., збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню до сплати в бюджет на 2169543,00 грн., зменшено суму відємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 187191,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення рішення від 27 липня 2010 року № 0005821503/0/56472 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 3776071,00 грн., в тому числі 2904670,00 грн. основного платежу, 871401,00 грн. штрафних (фінансових санкцій).

За результатами адміністративного оскарження були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0005821503/1/56472; від 26 жовтня 2010 року №0005821503/2/56472; від 6 січня 2010 року №0005821503/3/56472.

Працівниками відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, про що було оформлений акт від 08.10.2010 року №821/15-319/36333628.

Порушення встановлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.2.3,п.п.7.4.5.п.7.4,п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому за квітень 2010 року зменшено ТОВ «Еквіла» суму податкового кредиту на 2931653грн; збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню до сплати в бюджет на 2931653 грн., зменшено суму відємного значення, яка зараховується до сплати в бюджет на 2931653 грн., зменшено суму відємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 26983,00 грн., а за травень 2010 року зменшено суму податкового кредиту в сумі 2169543,00 грн., збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню до сплати в бюджет на 2169543,00 грн., зменшено суму відємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 187191,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2010 року №0002671503/0/79595, яким визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 2973489,00 грн., в тому числі 1982332,00 грн.- основного платежу; 991166,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року № 0002671503/1/79595; від 28 грудня 2010 року №0002671503/2/79595.

Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення відповідача відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.2.6п.7.2ст.7 зазначеного Закону каже, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє (послуги), на вимогу їх отримувача.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Підпунктом 7.5.1п.7.5ст.7 вказаного вище Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної. Що засвідчує факт придання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковим органом ставиться під сумнів формування позивачем податкового кредиту за господарською операцію з ТОВ «Славія» у квітні 2010 року за угодою купівлі-продажу №95-02/09 від 26.02.2009 року, у звязку з відсутністю реального характеру даних господарських операцій.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач за умовами даної угоди повинен був отримати від ТОВ «Славія» нафтопродукти, бензини А-76, А-80,а-92,А-95, дизельне пальне.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність реального характеру даних господарських операцій.

Так, матеріали справи свідчать про те, що із наданих позивачем товарно-транспортних накладних, як доказом транспортування придбаних паливо мастильних матеріалів від TOB «Славія» до позивача вбачається, що поставка газу скрапленого до позивача здійснювалась за замовленням TOB «Букаєвиця» згідно договору транспортного експедирування №10-12/09ТР від 10.12.2009р. з TOB «Галнафта», вантажвідправник Качанівський ГПЗ ВАТ «Укрнафта» по договору №АК432/2-1-СГ від 27.04.2010р., вантажоодержувач TOB «Галнафта» та позивач, пункт навантаження Сумська область, Охтирський район, с.М.Павлівка, пункт розвантаження АГЗС позивач в Сумській області - м. Суми, смт. Велика Писарівка, смт. Недригайлів, м.Ромни Сумської області.

Так, із наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що вантажовідправник та вантажоодержувач бензину автомобільного є позивач, яке навантажувало нафтопродукти, а власних нафтобазах в м.Суми, а пунктом розвантаження товару зазначено АЗС позивача в [.Охтирка, м.Ромни, м.Буринь, м.Шостка.

В інших товарно-транспортних накладних зазначено вантажовідправником - ВАТ Дніпронафтопродукт», замовником позивач, пунктом навантаження - TOB «ДТ Кременчукнафтопродуктсервіс» м.Кременчук , зазначено замовником а отримувачем - позивач, пунктом навантаження - Бузовський філіал ВАТ Дніпронафтопродукт» (Донецька область).

Умови договору купівлі-продажу нафтопродуктів, укладених між позивачем та OB «Славія», не передбачали придбання газу скрапленого, зазначеного у податкових накладних, у тому числі перевезення товару до АЗС покупця іншими особами.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про уповноваження позивача від імені TOB «Славія» здійснити поставку нафтопродуктів, газу скрапленого позивачу а укладеним договором із врахування додаткових угод.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і платити за нього певну грошову суму.

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Колегія суддів погоджується з позиціє суду першої інстанції про те, що договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч.5, 6 ст.267 Цивільного кодексу України).

Доказів на підтвердження внутрішнього переміщення товару (нафтопродуктів) в межах кладу ВАТ "Дніпронафтопродукт" від продавця - TOB «Славія» до покупця - позивач, від місця завантаження, в т.ч. газ скрапленого, до АЗС позивачу не було надано до суду першої та апеляційних інстанцій.

Крім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що неможливо встановити порядок набуття права власності позивачем на зазначений товар, у звязку з веденням листування між ним та контрагентами, а саме: листом №313р від 01.04.2010р. TOB «Славія» повідомила позивача про те, що нафтопродукти, придбані у TOB «Славія» знаходяться на зберіганні у ВАТ (Дніпронафтопродукт»; листом №312/Р від 01.04.2010р. TOB «Славія» проінформувала ВАТ «Дніпронафтопродукт» проте, що нафтопродукти (А-80,А-92,А-95, дизельне пальне, масла, фільтри, присадки згідно додатку 1, які знаходяться на зберіганні у ВАТ «Дніпронафтопродукт» перейшли у власність TOB «Еквіла»; листом №420/р від 01.05.2010р. TOB «Славія» повідомила TOB «Еквіла» про те, що нафтопродукти та інші товари, придбані у TOB «Славія» знаходяться на зберіганні у ЗАТ «Дніпронафтопродукт»; листом №419/Р від 01.05.2010р. TOB «Славія» проінформувала ВАТ (Дніпронафтопродукт» проте, що нафтопродукти (А-80,А-92,А-95, дизельне пальне, масла, фільтри, присадки, автошини, товари авто хімії та інші товари згідно додатку 1, які знаходяться на зберіганні у ВАТ «Дніпронафтопродукт» перейшли у власність позивача.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з зауваженнями суду першої інстанції про те, що відповідно до актів приймання-передачі ГСМ по договору схову №2312/09-20 від 23.12.2009р., підписаний ВАТ «Дніпронафтопродукт» та позивачем були передані нафтопродукти (бензин), та зі змісту вищенаведених документів не вбачається, що придбані нафтопродукти, перевозилися TOB «Славія», а придбаний скраплений газ зберігався у TOB «Славія» та навантажувався TOB «Славія» в місцях навантаження TOB «Славія» для транспортування позивачу, які зазначені в товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів, вважає обґрунтовану надану судом першої інстанції оцінку доказам невиконання позивачем своїх зобовязань про надання податковому органу документів.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на наявність у справі листа від 20.08.2010 року, яким були надані до податкового органу документи бухгалтерського обліку.

Разом з тим, колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції про те, що надані до податкового органу документи бухгалтерського обліку не свідчать про здійснення транспортування даного товару між ТОВ «Славія» та позивачем, тому вказані доводи апеляційної скарги слід вважати необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіла" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2011р. по справі№2а-1870/348/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Донець Л.О. Бондар В.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 02.12.2011 р.