Ухвала суду № 22032118, 28.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р.Справа № 2а-2529/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М., Деревянко А.О.

представника позивача Ситник О.Б.

представника відповідача Хищенка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від14.06.2011р. по справі№2а-2529/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГІКА ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212307 від 09 березня 2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від14.06.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКА ЛТД" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 09 березня 2011 р. № 0000212307.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від14.06.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття

оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме, вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 06.12.2010 року по 30.12.2010 року працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі направлення від 06.12.2010 р. № 1437, згідно ч.1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІКА ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р..

За результатами перевірки 22.02.2011р. складено акт №535/23-506/32564038, згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ «МАГІКА ЛТД»:

- п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ «МАГІКА ЛТД»занизило податок на прибуток у сумі 73680 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 73680,00 грн.; за результатами перевірки ТОВ "МАГІКА ЛТД" запропоновано включити до рядку 04.9 декларації з податку на прибуток за результатами 1 кварталу 2011 року зменшене значення «від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»на суму 642542 грн.;

- п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ «МАГІКА ЛТД»завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що задекларовано по ряд. 26 Декларації на 187453 грн., у тому числі: за вересень 2010 року у сумі 187453 грн. (а.с. 25-72).

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова 09 березня 2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212307, яким ТОВ «МАГІКА ЛТД»збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 92100,00 грн., з яких: за основним платежем 73680,00 грн., та 18420 - за штрафною санкцією (а.с. 89).

Також встановлено, що 01.11.2009 р. між ТОВ "МАГІКА ЛТД" та ТОВ "Діарт-торг" укладено договір поставки № 62 (а.с.8).

01.06.2010 р. між ТОВ "МАГІКА ЛТД" та ТОВ «Сокол-Торг-Пром»укладено договір поставки №42 (а.с.11).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних контрагенти позивача, TOB «Діарт Торг та TOB «Сокол-Торг-пром», знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, які не були анульовані.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції і про це свідчать письмові докази, між ТОВ "МАГІКА ЛТД" та ТОВ "Діарт-торг" 01.11.2009 р. укладено договір поставки № 62, відповідно до якого ТОВ "МАГІКА ЛТД" придбало у ТОВ "Діарт-торг" будівельно-оздоблювальні матеріали, а саме ламінат на загальну суму 963813,75 грн., у т.ч. ПДВ-160635,63 грн. (а.с.8, 16-17, 20-21).

В рахунок оплати за отриманий товар ТОВ "МАГІКА ЛТД" перераховано ТОВ "Діарт-торг" грошові кошти в повному обсязі (а.с.23-24).

Вказана операція з придбання ламінату відображена ТОВ "МАГІКА ЛТД" у декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 р. у складі валових витрат в сумі 803178 грн., про що свідчить акт перевірки, у тому числі по періодах, відповідно до видаткових накладних: від 16.11.2009 р. на суму 763868,50 грн. (ПДВ - 127311,42 грн.), від 18.11.2009 р. на суму 199945,25 грн. (ПДВ - 33324,21 грн., а.с. 16-17, 25-88).

01.06.2010 р. між ТОВ "МАГІКА ЛТД" та ТОВ «Сокол-Торг-Пром»укладено договір поставки № 42 , відповідно до якого ТОВ "МАГІКА ЛТД" придбало у ТОВ «Сокол-Торг-Пром»будівельно-оздоблювальні матеріали, а саме паркетну дошку на загальну суму 160900,75 грн., у т.ч. ПДВ-26816,79 грн. (а.с.11,18).

Вказана операція з придбання паркетної дошки відображена ТОВ "МАГІКА ЛТД" у декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2010р. у складі валових витрат в сумі 134083,96 грн., про що свідчить акт перевірки, в тому числі по періодах відповідно до видаткової накладної від 03.06.2010 р. на суму 160990,75 грн. (ПДВ -26816,79 грн., а.с. 18, 25-88).

В рахунок оплати за отриманий товар ТОВ "МАГІКА ЛТД" перераховано ТОВ «Сокол-Торг-Пром»грошові кошти в повному обсязі (а.с. 22).

Зазначеними контрагентами видано податкові накладні, які за своєю формою та змістом відповідають п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість (а.с.19-21).

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, викладених в акті перевірки, про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи наступне.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку

підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції не встановлено жодних порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних, що не заперечувалося представниками відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Письмові докази свідчать про те, що на час укладення угод між позивачем та TOB «Діарт Торг» та TOB «Сокол-Торг-пром»зазначені контрагенти позивача знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість, тобто мали право на видачу податкових накладних (а.с.9-10, 12-15).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини у справі, докази щодо реальності угод, укладених між позивачем та його контрагентами, правомірним є висновок суду про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання (контрагентом).

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит зПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Окрім того, згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення -рішення.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від14.06.2011р. по справі№2а-2529/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від14.06.2011р. по справі

№2а-2529/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКА ЛТД" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >