Ухвала суду № 22032094, 29.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 р.Справа № 2а-1963/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М., Деревянко А.О.

представників позивача Бідного Б.Т., Льон Ж.М.

представників відповідача Корнієвського О.В., Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.05.2011 р. по справі №2а-1963/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика обєктів"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Системне обслуговування та

логістика об'єктів», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011р. № 0000020700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 708970 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від25.05.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у

Дзержинському районі м. Харкова форми Bl № 0000020700 від 18.02.2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2011р. та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття

оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 21.01.2011 р. по 31.01.2011 р. фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі направлення від 21.01.2011 р. № 66 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Системне обслуговування та логістика об'єктів»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в жовтні 2010 року та уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійно виявленими помилками до декларації з ПДВ за жовтень 2010 p., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період травень 2010 р., липень 2010 р.- вересень 2010 p.

За результатами перевірки 07.02.2011р. складено акт №261/07-0/34861144, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Системне обслуговування та логістика об'єктів»п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та недотримання вимог пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, а саме не підтверджено суму бюджетного відшкодування по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010р. в розмірі 708 970 грн. (а.с.8-41).

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова

прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.02.2011р. № 0000020700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 708 970 грн. (а.с. 42).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зміст акту перевірки від 07.02.2011 р. №261/07-0/34861144, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить посилань на встановлені відповідачем факти формування ТОВ «С.О.Л.О.» податкового кредиту з ПДВ за травень, липень - вересень 2010 р. з порушеннями Закону України «Про податок на додану вартість», що мало б вплив на правильність обрахування спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 129 249 грн., а також відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо неправомірності заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ внаслідок порушень у формуванні податкового кредиту з ПДВ.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні спору не досліджувались судом обставини формування ТОВ «С.О.Л.О.»податкового кредиту з ПДВ, оскільки, як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, податковим органом обставини формування ТОВ «С.О.Л.О.»податкового кредиту з ПДВ не брались до уваги при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та не покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення -рішення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не приймав рішення згідно з п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та не відображав такого рішення в деклараціях з ПДВ за травень, за липень-вересень 2010 р. ТОВ «С.О.Л.О.»було прийнято рішення про отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень, липень-вересень 2010р. в розмірі 1 129 249 грн., що відображено в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за жовтень 2010р..

Суд першої інстанції дійшов висновку про помилкове посилання відповідача про відмову ТОВ «С.О.Л.О.»від отримання спірної суми бюджетного відшкодування, оскільки такого рішення позивач не приймав, в деклараціях з ПДВ такого рішення не відображав, а включення суми бюджетного відшкодування до залишку від'ємного значення з ПДВ (рядок 26) податкової декларації з ПДВ за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»не має такого наслідку, як втрата платником права на отримання цього бюджетного відшкодування в подальшому. Законодавець передбачив лише один випадок, коли платник податку вважається таким, що відмовився від суми бюджетного відшкодування, і цей випадок міститься в п.п. «а»п.п. 7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача, викладені у акті перевірки №261/07-0/34861144 від 07.02.2011 р. про порушення позивачем п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та недотримання вимог пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого не підтверджено суму бюджетного відшкодування по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010р. в розмірі 708 970 грн.

Висновки податкового органу про порушення платником податків зазначених норм закону ґрунтувалися на тому, що позивачем надано до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій декларувалась сума від'ємного значення з ПДВ та яка в подальшому обліковувалась в рядку 26 декларації наступного звітного податкового періоду.

У декларації з ПДВ за травень 2010 року (вх. № 9002205317 від 18.06.2010р.)

задекларовано від'ємне значення з ПДВ в розмірі 436 800 грн.

По вказаному періоду виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість обсяг фактично сплачених сум ПДВ складає 435 380,91 грн, а саме: у квітні 2010р. - 246,37 грн., у травні 2010р. - 92,00 грн., у червні 2010р. - 435 042,54 грн.

Згідно поданих до перевірки платіжних доручень, сума сплаченого податкового кредиту складає 435 380,91 грн.; сума задекларованого бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2010р. складає 435000,00 грн., відповідно сума сплаченого та не задекларованого до бюджетного відшкодування від'ємного значення по декларації за червень 2010р. становить 381 грн.

У декларації з ПДВ за липень 2010 року (вх. № 9003452040 від 19.08.2010 р.) задекларовано від'ємне значення з ПДВ в розмірі 401 813 грн.

По вказаному періоду виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість обсяг фактично сплачених сум ПДВ складає 339 312,60 грн., а саме: у липні 2010р. - 51 559,00 грн., у серпні 2010р. - 80 975,43 грн., у вересні 2010р. - 206 778,16 грн.

Згідно поданих до перевірки платіжних доручень, сума сплаченого податкового кредиту складає 339 312,60 грн.; сума задекларованого бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2010р. складає 339 161,00 грн., відповідно сума сплаченого та не задекларованого до бюджетного відшкодування від'ємного значення по декларації за серпень 2010р. становить 151 грн.

У декларації з ПДВ за серпень 2010 року (вх. № 9003924876 від 20.09.2010р.) задекларовано від'ємне значення з ПДВ в розмірі 142 082 грн.

По вказаному періоду виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість обсяг фактично сплачених сум ПДВ складає 142 081,83 грн., а саме у серпні 2010р.

Згідно поданих до перевірки платіжних доручень, сума сплаченого податкового кредиту складає 142 081,83 грн.; сума задекларованого бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2010р. складає 141 587,00 грн., відповідно сума сплаченого та не задекларованого до бюджетного відшкодування від'ємного значення по декларації за вересень 2010р. становить 495 грн.

У декларації з ПДВ за вересень 2010 року (вх. № 9004404168 від 19.10.2010р.) - задекларовано від'ємне значення з ПДВ в розмірі 213 501 грн. По вказаному періоду виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість обсяг фактично сплачених сум ПДВ складає 282 967,20 грн., а саме у вересні 2010р.

Згідно поданих до перевірки платіжних доручень, сума оплаченого податкового кредиту складає 282 967,20 грн.; сума задекларованого бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2010р. складає 213 501 грн., відповідно сума сплаченого та не задекларованого до бюджетного відшкодування від'ємного значення по декларації за жовтень 2010р. становить 69 466 грн.

На думку податкового органу, вищенаведені задекларовані суми від'ємного значення з податку на додану вартість у відповідності до вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, згідно якого, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому (попередніх) податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)», не декларувались ТОВ «С.О.Л.О.»до бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість в наступному податковому періоді.

Згідно пп. 7.7.3. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

На думку відповідача, у цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її, згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту, зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

А отже вище зазначена сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не може бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації) та перераховуватися на розрахунковий рахунок платника.

З наведеного відповідач робить висновок, що відповідно пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, при прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування в наступних податкових періодах.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про

безпідставність таких тверджень відповідача, які також зазначені в акті перевірки, про порушення, позивачем п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та недотримання вимог пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вони спростовуються письмовими доказами, що були предметом дослідження під час розгляду справи.

Суд першої інстанції правомірно посилався на те, що зміст акту перевірки від 07.02.2011 р. №261/07-0/34861144 він не містить посилань на встановлені відповідачем факти формування ТОВ «С.О.Л.О.»податкового кредиту з ПДВ за травень, липень - вересень 2010р. з порушеннями Закону України «Про ПДВ», що б мало вплив на правильність обрахування спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 129 249 грн., в ньому відсутні докази щодо неправомірності заявлення спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ внаслідок порушень у формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Судом першої правомірно не досліджувались обставини формування ТОВ «С.О.Л.О.»податкового кредиту з ПДВ, оскільки з пояснень представника відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції, що не заперечувалось представниками відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, встановлено, що податковим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не брались до уваги обставини формування ТОВ «С.О.Л.О.»податкового кредиту з ПДВ та не покладені в його основу.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно не врахував висновок

податкового органу, викладений в акті перевірки від 07.02.2011р. щодо прийняття позивачем, ТОВ «С.О.Л.О.», самостійного рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ до залишку від'ємного значення і втрату внаслідок цього права на отримання такої суми бюджетного відшкодування, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не приймав рішення згідно з п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не відображав такого рішення в деклараціях з ПДВ за травень, за липень-вересень 2010р.

Навпаки, судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що ТОВ «С.О.Л.О.»було прийнято рішення про отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень, липень-вересень 2010р. в розмірі 1 129 249 грн., яке відображено в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за жовтень 2010р. (а.с.43-44).

Суд правомірно посилався на те, що це рішення реалізовано позивачем з дотриманням вимог Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054, а включення суми бюджетного відшкодування до залишку від'ємного значення з ПДВ (рядок 26) податкової декларації з ПДВ за змістом Закону України «Про ПДВ»не має такого наслідку, як втрата права платника на отримання цього бюджетного відшкодування в подальшому.

Наведене свідчить про безпідставність висновку податкового органу про відмову ТОВ «С.О.Л.О.»від отримання спірної суми бюджетного відшкодування.

Окрім того, Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає лише один випадок, коли платник податку вважається таким, що відмовився від суми бюджетного відшкодування .

Так, відповідно до п.п. «а»п.п. 7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

У даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів п.п.«а»п.п. 7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки встановленим є факт, що відповідач не прийняв відповідних податкових повідомлень-рішень та не направив їх на адресу ТОВ «С.О.Л.О.».

Як свідчить акт перевірки від 07.02.2011р. №261/07-0/34861144, відповідач визнав факт оплати позивачем податку на користь постачальників товарів (робіт, послуг), відобразивши це на сторінці 30 акту (а.с.37).

Крім того, дії позивача кореспондуються з приписами ДПА України, викладеними в листах від 30.01.2009 р. № 1793/7/16-1517-07, від 01.04.2009 p. N 6810/7/16-1517, від 02.04.2009, № 3842/5/16-1516, відповідно до яких, у разі, якщо платником самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від'ємного значення і даний факт не було виявлено органом податкової служби, такий платник може подати уточнюючий розрахунок за той період, в якому у нього виникло право на бюджетне відшкодування, задекларувавши в них виправлені показники.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати докази правомірності його дій.

Однак, відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18.02.2011р. № 0000020700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 708 970 грн.

Натомість позивач, виконуючи вимоги ч.1 ст. 71 КАС України, довів обґрунтованість заявлених позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від25.05.2011р. по справі№2а-1963/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та погоджуючись з ним, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.05.2011р. по справі

№2а-1963/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика обєктів" доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >