Ухвала суду № 22032063, 28.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/1781/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М., Деревянко А.О.

представника позивача Бойко Н.А.

представника відповідача Циганенка А.К., Марченка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від22.06.2011р. по справі№2а-1870/1781/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг"

до Управління державного казначейства в м. Суми Головного Управління Державного казначейства в Сумській області, Державної податкової інспекції в м. Суми

про стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Айсберг», звернувся до сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, Управління державного казначейства в м. Суми Головного Управління Державного казначейства в Сумській області, в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 1552301,79 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в т.ч. за січень 2008 року - 18395 грн., лютий 2008 р. - 43483 грн., червень 2008р. - 85503 грн., жовтень 2008 року - 57356,67 грн., липень 2009 року - 24875 грн., серпень 2009 року - 29448 грн., жовтень 2009 року - 2454,12 грн., листопад 2009 р. - 1966,67 грн., січень 2010 року - 59268,67 грн., березень 2010 року - 164271 грн., травень 2010 року - 20787 грн., червень 2010 року - 135471 грн., липень 2010 року - 5491,66 грн., серпень 2010 року - 24197 грн., вересень 2010 року - 420507, жовтень 2010 року - 117660 грн., листопад 2010 року - 121184 грн., грудень 2010 року - 219983 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від22.06.2011 р.

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Айсберг»задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Айсберг»1552301грн. 79 коп. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Група Айсберг»судовий збір в сумі 1700 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція в м. Суми, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від22.06.2011 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представники відповідача, ДПІ в м. Суми, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача, Управління державного казначейства в м. Суми Головного Управління Державного казначейства в Сумській області, в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Айсберг»подано до Державної податкової інспекції у м. Суми податкові декларації з податку на додану вартість за січень- лютий, червень, жовтень 2008 року, липень, серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, березень, травень грудень 2010 року, які отримані ДПІ у м. Суми, і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за січень-лютий, червень, жовтень 2008 року, липень, серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, березень, травень грудень 2010 року (т.1, а.с. 7-101).

Відповідачем, ДПІ в м. Суми, проведено виїзні позапланові перевірки ТОВ «Група Айсберг»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям з податку на додану вартість за періоди січень-лютий, червень, жовтень 2008 року, липень, серпень, жовтень, листопад 2009 р., січень, березень, травень грудень 2010 року.

За результатами перевірки у 2008 році податковим органом складено довідки від 02.04.2008 р. №3941/23-6/32779306, відповідно до якої ДПІ в м. Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 120021 грн. (т.2, а.с.23-33 ); від 21.05.2008 р. № 4994/23-6/32779306, відповідно до якої ДПІ в м.Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року в сумі 71936 грн. (т.2, а.с.1-10); від 02.10.2008 р. № 8011/23-610/32779306, відповідно до якої ДПІ в м.Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 100087 грн. (т. 2, а.с.11-22); від 26.12.2008 р. №10611/23-6/32779306, відповідно до якої ДПІ в м.Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 65130 грн. (т. 2, а.с.34-39).

За результатами перевірки у 2009 році, ДПІ в м. Суми складено довідки від 03.11.2009р. №7541/10-610/32779306, відповідно до якої ДПІ в м. Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 113604 грн., а також за серпень 2009р. в сумі 29448 грн. (т. 2, а.с.40-47); від 28.01.2010 р. №520/23-6/32779306, відповідно до якої ДПІ в м. Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 31759 грн., а також за листопад 2009 р. в сумі 122827 грн. (т. 5, а.с.180-190).

За результатами перевірки у 2010 році, податковим органом складено довідки від 27.04.2010 р. № 3382/23-6/32779306, відповідно до якої ДПІ в м. Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 74459 грн. (т. 2, а.с.48-55); від 18.06.2010 р . № 4879/23-6/32779306, відповідно до якої ДПІ в м.Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 164271 грн. (т.2, а.с.56-62); від 18.08.2010р. № 6510/23-6/32779306, відповідно до якої ДПІ в м. Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 20787 грн., а також за червень 2010 р. в сумі 135471 грн. (т.2, а.с.62-73); від 15.12.2010р. №10353/23-6/32779306/274, відповідно до якої ДПІ в м. Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 7477 грн., за серпень 2010 року в сумі 24197 грн., за вересень 2010 року в сумі 420507 грн. (т.2, а.с.74-87); від 25.01.2011 р. № 254/23-620/32779306, відповідно до якої ДПІ в м. Суми підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 117660 грн., листопад 2010 року в сумі 121184 грн. (т.2, а.с.88-99).

Також податковим органом 23.03.2011р. складено довідку №1887/23-620/32779306, в п. 3.2.3 якого зазначено, що порушень показників Довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду не виявлено, залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 219983 грн.; при цьому податковий орган у висновку зазначив про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 219983 грн., в звязку із проведенням додаткового комплексу заходів, направленого на підтвердження достовірності відомостей (т.2, а.с.100-108).

Податковим органом зазначено, що остаточний висновок про відшкодування заявленої суми податку на додану вартість з бюджету буде зроблено при проведенні та надходженні всіх зустрічних звірок по ланцюгу до виробника.

Актом звірки №46620/10/19-074 від 14.06.2011р. розрахунків платника з бюджетом по деклараціях за вищезазначені періоди підтверджується, що станом на час розгляду справи в суді залишок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Група Айсберг» становить 1552301,79 грн., в т.ч. за: січень 2008 року - 18395 грн., лютий 2008 р. - 43483 грн., червень 2008р. - 85503 грн., жовтень 2008 року - 57356,67 грн., липень 2009 року - 24875 грн., серпень 2009 року - 29448 грн., жовтень 2009 року - 2454,12 грн., листопад 2009 р. - 1966,67 грн., січень 2010 року - 59268,67 грн., березень 2010 року - 164271 грн., травень 2010 року - 20787 грн., червень 2010 року - 135471 грн., липень 2010 року - 5491,66 грн., серпень 2010 року - 24197 грн., вересень 2010року 420507 гр., жовтень 2010 року - 117660 грн., листопад 2010 року - 121184 грн., грудень 2010 року - 219983 грн. (т.5, а.с. 174).

Згідно довідки ДПІ в м. Суми № 45765/10/19-074 від 09.06.2011р., станом на 26.05.2011 р. відповідно до даних особового рахунку ТОВ «Група Айсберг»з податку на додану вартість обліковується залишок невідшкодованих сум по деклараціях за 2008 2010р.р. в сумі 1552301,79 грн., в т.ч.. за: січень 2008 року - 18395 грн., лютий 2008 р. - 43483 грн., червень 2008р. - 85503 грн., жовтень 2008 року - 57356,67 грн., липень 2009 року - 24875 грн., серпень 2009 року - 29448 грн., жовтень 2009 року - 2454,12 грн., листопад 2009 р. - 1966,67 грн., січень 2010 року - 59268,67 грн., березень 2010 року - 164271 грн., травень 2010 року - 20787 грн., червень 2010 року - 135471 грн., липень 2010 року - 5491,66 грн., серпень 2010 року - 24197 грн., вересень 2010року - 420507, жовтень 2010 року - 117660 грн., листопад 2010 року - 121184 грн., грудень 2010 року - 219983 грн. (т.5, а.с.175).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не виявлено жодних порушень при формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого ТОВ «Група Айсберг»заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість, а відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд першої інстанції посилався на те, що факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло відємне значення податку, податковим органом не заперечувався, ним не надано доказів на підтвердження того, що безпосередні контрагенти позивача були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані у встановленому чинним законодавством порядку.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції посилався на те, що за результатами проведених ДПІ в м.Суми виїзних позапланових перевірок позивача складено довідки, якими податковий орган визнав заявлені ТОВ «Група Айсберг»суми бюджетного відшкодування, які відповідають сумам, заявленим у податкових деклараціях, однак у визначений п.7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»пятиденний строк після закінчення перевірки не подав до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню. Податковий орган надання таких висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за січень-лютий, червень, жовтень 2008 року, липень, серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, березень, травень грудень 2010 року, поставив в залежність від отримання результатів зустрічних перевірок основних постачальників.

Суд першої інстанції зазначив, що відсутність висновків за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача не змінює порядок та строки відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», і своїми діями податковий орган порушив право позивача на своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, відсутні підстави для

позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з невиконанням іншими платниками податку (постачальниками по ланцюгу) покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг).

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки ним не порушено приписи підпункту 15.3.1 пункту 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.1.8 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків визначений п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Тобто, це стосується не тільки фактично сплачених, а й нарахованих сум, які можуть бути включені до податкового кредиту.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обовязком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обовязок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару.

Обовязок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обовязку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до товаровиробника.

Суд першої інстанції правомірно посилався на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язок перевіряти відповідність законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства, оскільки у разі невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст.61 Конституції України, відповідно до яких юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець, платник податку на додану вартість, не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач своїми рішеннями безпідставно встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить його повноваженням, визначеним ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", і не кореспондується з ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідно до пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Тобто, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що з урахуванням принципу персональної відповідальності, відсутні підстави для позбавлення такого платника, в даному випадку позивача, права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з невиконанням іншими платниками податку (контрагентами позивача) покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать зазначені письмові докази, що були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, податковим органом не виявлено жодних порушень при формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого ТОВ «Група Айсберг» заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість.

Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних

доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Реальність господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло відємне значення податку, податковим органом не заперечувалось ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, як і не надано жодного доказу про те, що безпосередні контрагенти позивача були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані у встановленому чинним законодавством порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, спір виник з тих підстав, що не завершені перевірки по постачальниках позивача по ланцюгах до товаровиробника, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобовязання по операціях з поставки позивачу товарів (т.5, а.с.220-221).

Встановленим є факт, що ДПІ в м. Суми відносно ТОВ «Група Айсберг»не

приймалися податкові повідомлення-рішення по зазначених періодах та сумах, а підставою для не направлення до казначейства висновків про відшкодування заявлених сум податку на додану вартість з бюджету є саме проведення податковими органами зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, про що свідчать листи та запити ДПІ в м. Суми до Державних податкових інспекцій за місцем знаходження контрагентів по ланцюгу (т.1, а.с. 149-185, 209-218, т.5, а.с. 191-218).

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст..ст. 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Згідно ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»,

позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, в разі подання платником декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., на підставі наказу керівника органу державної податкової служби.

Письмові докази свідчать про те, що ДПІ в м. Суми по деклараціях за січень-лютий, червень, жовтень 2008 року, липень, серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, березень, травень грудень 2010 року проведено саме виїзні позапланові перевірки Товариства.

За результатами цих перевірок складено довідки, якими податковий орган визнав заявлені ТОВ «Група Айсберг»суми бюджетного відшкодування, що відповідають сумам, заявленим у податкових деклараціях, однак, в порушення приписів п.7.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не подав у пятиденний строк після закінчення перевірки до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, безпідставно поставивши в залежність від отримання результатів зустрічних перевірок основних постачальників надання таких висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за січень-лютий, червень, жовтень 2008 року, липень, серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, березень, травень грудень 2010 року.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, однак несвоєчасне їх проведення або не проведення взагалі та відсутність висновків за їх результатами не змінює порядок та строки відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, що встановлені Законом України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган своїми діями порушив право позивача на своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно п.п. 6.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого

наказом ДПА України та ГУ ДК України від 02.07.1997 року № 209/72, суми, не відшкодовані платнику податку протягом термінів, визначених у розділі 3 цього Порядку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Відповідно до п.п. 6.2 вказаного Порядку, платник податку має право у будь-який

момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Колегія суддів зазначає, що позивач обрав належний спосіб захисту та відновлення порушених прав, звернувшись з адміністративним позовом до суду.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зазначений Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та

інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення з позовом) і становить шість місяців.

Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Письмові докази свідчать про те, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду 31.03.2011р., тобто в межах строку, встановленого пп.. 15.3.1 пункту 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що відповідач, не направивши до Управління державного казначейства в м. Суми висновки про відшкодування з бюджету заявлених сум податку на додану вартість, діяв всупереч приписам ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від22.06.2011 р. по справі№2а-1870/1781/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумизалишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від22.06.2011 р. по справі№2а-1870/1781/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг" до Управління державного казначейства в м. Суми Головного Управління Державного казначейства в Сумській області, Державної податкової інспекції в м. Суми про стягнення бюджетної заборгованості залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >