Ухвала суду № 22032051, 24.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/3653/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 р. по справі№2а-1670/3653/11

за позовом Державного підприємства Кременчуцької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області № 69

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомленьрішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області № 69 (далі по тексту ДП Кременчуцької виправної колонії УДДУПВП в Полтавській області, позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010391502/0/3937 від 25.11.2010р. та № 001991502/1263 від 11.04.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків податкового органу в акті від 11.11.2010 року № 261 про результати перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за період серпня 2007р. січня 2008р., на підставі якого 25.11.2011р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010391502/0/3937. Крім того, за результатами адміністративного оскарження рішення, податковим органом 11.04.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 001991502/1263.

Позивач стверджував, що ним податок на додану вартість, за період, що перевірявся, сплачено у строки встановлені законодавством України. Проте, податковим органом зазначені платежі були зараховані у рахунок погашення податкового боргу позивача у порядку календарної черговості його виникнення.

Позивач наполягав на незаконності і необґрунтованості рішення податкового органу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року адміністративний позов Державного підприємства Кременчуцької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області № 69 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 25.11.2010 року № 0010391502/0/3937 та від 11.04.2011 року № 0001991502/1263.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 4, 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 7, 9, 86, 159 КАС України.

Позивачем подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а постанову суду першої інстанції без змін.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомленні своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів, на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області та є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 086806616364, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100303226 серії НБ № 201642 (а. с. 6, 26, 106).

11.11.2010 року податковим органом проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість Державним підприємством Кременчуцької виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області №69, за результатами якої складено акт № 261 від 11.11.2010 р. (а. с. 27).

За висновками перевірки позивачем порушено пп. 5.1.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 1110391502/0/3937 від 25.11.2010 року, яким відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 54510,17 грн. за платежем "податок на додану вартість" (а. с. 26).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку (а. с. 30-31, 36-37, 41-42).

За результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято рішення про залишення без задоволення скарги платника податків, а оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - без змін і прийнято податкове повідомлення рішення № 001991502/1263 від 11.04.2011р. (а. с. 32-35, 38-40, 43).

Не погодившись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про неправомірність зарахування Кременчуцькою ОДПІ сплачених платником податку сум ПДВ згідно податкових декларацій з податку на додану вартість у рахунок податкового боргу позивача у порядку календарної черговості його виникнення без урахування призначення платежу, зазначених позивачем у платіжних дорученнях.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем в період з серпня 2007 року по січень 2008 року своєчасно подавалися податкові декларації з податку на додану вартість із зазначенням самостійно визначеної суми ПДВ, що підлягала сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього періоду (а. с.68-105).

На підтвердження сплати самостійно визначених сум ПДВ, позивачем надані платіжні доручення: № 694 від 26.09.2007 року на суму 14644 грн. із призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2007 перерах. повн. термін 26.09.07».; № 781 від 19.10.2007 року на суму 10000 грн. із призначенням платежу: "ПДВ за вересень 2007 перерах. частково. термін 30.10.07"; № 786 від 22.10.2007 року на суму 10358 грн. із призначенням платежу: "ПДВ за вересень 2007 перерах. повністю. термін 30.10.07"; № 872 від 22.11.2007 року на суму 16395 грн. із призначенням платежу: "ПДВ за жовтень 2007 перерах. повн. термін 30.11.07"; № 987 від 25.12.2007 року на суму 10000 грн. із призначенням платежу: "ПДВ за листопад 2007 перерах. частково. термін 30.12.07"; № 1003 від 26.12.2007 року на суму 8844 грн. із призначенням платежу: "ПДВ за листопад 2007 перерах. повністю. термін 30.12.07"; № 46 від 23.01.2008 року на суму 20154 грн. із призначенням платежу: " *08680661; 101 -ПДВ- за грудень 2007 р. Перерахано повністю. Термін сплати 30.01.2008 р."; № 118 від 20.02.2008 року на суму 22719 грн. із призначенням платежу: " *08680661; 101 -ПДВ- за січень 2008 Перерахано повністю. Термін сплати 29.02.2008 р." (а. с. 58-67).

Як свідчить облікова картка Державного підприємства Кременчуцької виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області № 69, платежі, сплачені позивачем за вказаними податковими деклараціями з податку на додану вартість, зараховувалися податковим органом у рахунок погашення податкового боргу позивача у порядку календарної черговості його виникнення без урахування призначення платежу, зазначених позивачем у платіжних дорученнях.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", однією з фукцій Національного банку України є визначення системи, порядку і форми платежів.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.8 вищевказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, належало виключно платнику.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що суми податкових зобов'язань, з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Крім того, спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків.

Вищезазначеним законом визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Проте, серед таких заходів відсутне право податкового органу змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність права у податкового органу зараховувати сплачені платником податку суми ПДВ згідно податкових декларацій з податку на додану вартість у рахунок податкового боргу позивача у порядку календарної черговості його виникнення без урахування призначення платежу, зазначених позивачем у платіжних дорученнях, а тому висновок акту перевірки № 261 від 11.11.2010 р. щодо несвоєчасної сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень 2008 року є помилковим.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 25.11.2010 року № 0010391502/0/3937 та від 11.04.2011 року № 0001991502/1263.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволені адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.06.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 р. по справі№2а-1670/3653/11 за позовом Державного підприємства Кременчуцької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області № 69 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Рєзнікова С.С.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Ральченко І.М. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >