Постанова № 22031923, 07.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 р. Справа № 2а-1597/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-1597/11/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Молочна дистрибьюція -Харків" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Молочна дистрибьюція-Харків" звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0002362310/2 від 31.12.2010 року № 000168231/1 від 11.10.2010 року, № 0001682310/0 від 23.07.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002362310/2 від 31.12.2010 року, №0001682310/1 від 11.10.2010 р., № 0001682310/0 від 23.07.2010р.

В апеляційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, постанова по справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: не враховано приписи ст. 86, 159 КАС України, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. 5, 18 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, з 25.06.2010 року по 09.07.2010 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства " Молочна дистрибьюція Харків" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, в ході якої встановлено порушення п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.18.3 ст.18 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, ст.9 закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, в наслідок чого занижено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств у ревізуємий період у розмірі 274870,82 грн.

За результатами перевірки складено акт від 14.07.2010 року № 3491/23-104/32951256, на підставі якого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення від 23.07.2010 року № 0001682310/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 407448,64 грн., в тому числі основний платіж - 274870,82 грн., штрафні санкції 132577,82 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результати якого:

рішенням ДПІ у Комінтренівському районі м. Харкова від 27.09.2010 року № 17044/10/25-014, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги скасоване податкове повідомлення-рішення від 23.07.2010 року № 0001682310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в частині 87905,48 грн. в тому числі основного платежу у розмірі 62946,28 грн., штрафних санкцій 24959,20 грн., в іншій частині рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарги позивачеві направлено податкове повідомлення рішення від 11.10.2010 року № 0001682310/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 319543,16 грн. (основний платіж -211924,54 грн., штрафні санкції -107618,62 грн.;

рішенням ДПА України у Харківській області від 30.11.2010 року № 447/10/25-109, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 11.10.2010 року № 0001682310/1 в частині застосованих штрафних санкцій на 1656,35 грн. За результатами розгляду скарги позивачеві направлено податкове повідомлення рішення від 31.12.2010 року № 0002362310/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 319543,16 грн. (основний платіж -211924,54 грн., штрафні санкції -105962,27 грн.;

рішенням ДПА України від 09.02.2011 року № 2758/6/25-0115 скарга позивача залишена без задоволення, а рішення податкових інспекцій без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до абз. б п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Дочірнього підприємства " Молочна дистрибьюція Харків" за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, проведеної ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, встановлені порушення п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.18.3 ст.18 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, ст.9 закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, в наслідок чого занижено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств у ревізуємий період у розмірі 274870,82 грн.

За вказані порушення, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Так, за результатами перевірки складено акт 14.07.2010 року № 3491/23-104/32951256, на підставі якого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення від 23.07.2010 року № 0001682310/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 407448,64 грн., в тому числі основний платіж - 274870,82 грн.,штрафні санкції 132577,82 грн., після адміністративного оскарження якого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення рішення від 11.10.2010 року № 0001682310/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 319543,16 грн. (основний платіж -211924,54 грн., штрафні санкції -107618,62 грн.), за наслідками оскарження якого ДПА України у Харківській області 31.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002362310/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 319543,16 грн. (основний платіж -211924,54 грн., штрафні санкції -105962,27 грн.;

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді віднесено вартість маркетингових послуг на загальну суму 847698,09 грн. в тому числі за 3 квартал 2008 року у сумі 100322,94 грн., за рік 2008 у сумі 122896,05 грн., за І квартал 2009 року у сумі 143253,98 грн., за півріччя 2009 року у сумі 136006,59 грн., за ІІІ квартал 2009 року у сумі 128029,77 грн., за рік 2009 у сумі 155834,80 грн., за І квартал 2010 року у сумі 61353,96 грн. (а.с.23)

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та зазначеними нижче субєктами господарювання укладено договори поставки та відповідні супроводжувальні договори на надання маркетингових та мерчендайзингових послуг у вигляді викладки товару на спеціальні конструкції, забезпечення необхідного мінімуму торгівельного обладнання та персоналу для реалізації товару третім особам, нагляд за належним зовнішнім видом товару, послуги, повязані із введенням нових товарних найменувань в інформаційну базу тощо, в тому числі з ПП “Деметра”(код 31149163) на суму 13326,00 грн., в т.ч. ПДВ 2221,00 грн.; ТОВ “Караван Харків”(код 34333228) на суму 32291,03 грн., в т.ч. ПДВ 5381,84 грн.; ТОВ “Караван Харків плюс”(код 34333233) на суму 10804,03 грн., в т.ч.. ПДВ 1800,67 грн.; ТОВ “Омега”(код 30982361) на суму 2756,83 грн., в т.ч. ПДВ 459,47 грн.; ТОВ “Окей Україна" на суму 1812,18 грн., в т.ч. ПДВ 302,03 грн.; ПФ “Апія”(код 25613488) на суму 14035,13 грн., в т.ч. ПДВ 2339,19 грн.; НВПП “Стінг”(код 25472556) на суму 47133,65 грн., в т.ч. ПДВ 7855,61 грн., ТОВ “Український рітейл”(код 34604386) на суму 11151,95 гри., в т.ч. ПДВ 1858,66 грн.; ПФ “Кібела”(код 30035446) на суму 1221,00 грн., в т.ч. ПДВ 203,50 грн.; ТОВ “Восторг”(код 32437180) на суму 16386,30 грн., в т.ч. ПДВ 2731,05 грн.; ПП “Аквамарин”(код 31634863) на суму 45884,79 грн., в т.ч. ПДВ 7647,47 грн.; ТОВ “КФ “Крок”(код 13936306) на суму 28373,60 грн., в т.ч. ПДВ 4728,93 грн.; ТОВ “Карпос”(код 34629821) на суму 5500,00 грн., в т.ч. ПДВ 916,67 грн.; ТОВ “Адвентіс”(код 35275230) на суму 35278,39 грн., в т.ч. ПДВ 5879,73 грн.; ПП “Білла-Україна”(код 25288083) на суму 18480,12 грн., в т.ч. ПДВ 3080,02 грн.; ТОВ “Еко”(код 32104254) на суму 6970,08 грн., в т.ч. ПДВ 1161,68 грн. ТОВ фірма “Тагіт”(код 23759288) на суму 6155,00 грн., в т.ч. ПДВ 1025,82 грн.; ТОВ “Агроспецресурси”на суму 2955,00 грн., в т.ч. ПДВ492,50 грн.; ФО-П ОСОБА_1 на суму 4000,00 грн. (без ПДВ- платник єдиного податку); ФО-П ОСОБА_2 на суму 16977,00 грн. (без ПДВ- платник єдиного податку); ФО-П ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) на суму 6478,35 грн. (без ПДВ- платник єдиного податку); ФО-П ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) на суму 13813,50 грн. (без ПДВ- платник єдиного податку),ФОП ОСОБА_5 на суму 556 тис. грн.

Відповідач вважає, що віднесення вартості маркетингових послуг на загальну суму 847698,09 грн. за зазначеними договорами до складу валових витрат, позивачем вчинено з порушенням ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки позивачем не надано звіту про виконані послуги, який повинен мати обов'язкові реквізити первинних документів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Проведення любої господарської операції підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно ч.2 ст. З Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основа для податкового обліку.

Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення запису в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами України.

За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999 р. N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для включення витрат на маркетингові послуги до складу валових витрат позивач повинен був надати необхідні документи, оформлені згідно вимог ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» які підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи та зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених договорів з надання маркетингових послуг між позивачем та його контрагентами підписано акти здачі-приймання робіт( надання послуг) (а.с.121-250 т.2, а.с.1-144 т.3. )

На думку суду першої інстанції, в даних актах здачі-приймання виконаних робіт зазначені усі необхідні реквізити, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Проте, колегія суддів зазначає, що зазначені акти виконаних робіт не містять чіткого переліку наданих послуг, що в свою чергу не дає можливості встановити зв'язок витрат на маркетинг з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в основу для податкового обліку позивачем було покладено первинні документи, які не відображають в повній мірі переліку (кількості) наданих (отриманих) товарів (робіт, послуг) і не підтверджують реальні обсяги здійснення господарських операцій.

Отже, проведення господарських операцій підприємством позивача не є підтвердженою, оскільки первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" .

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат маркетингові послуги на загальну суму 847698,09 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки №5 від 01.01.2008 року ВАТ «Молочник» (код 00445392) поставив позивачу товар по видатковим накладним №М-00002152 від 12.06.09 на суму 656000,00 грн., в т.ч. ПДВ 109333,33; 00002724 від 13.07.09 на суму 632100,00 грн., в т.ч. ПДВ 105350,00;№МО-04345 від 30.11.09 на суму 706993,00 грн., в т.ч. ПДВ 117832,17; №МО-04346 від 30.11.09 на суму 19188,00 грн., в т.ч. ПДВ 3198,00, який надалі через комісіонера ПП «Укрпродекспорт» (код 35190283) реалізувався підприємству, яке знаходиться в офшорній зоні.

Витрати позивача на придбання товарів, які реалізовувались через комісійну торгівлю підприємствам, які знаходяться в офшорній зоні та мають офшорний статус були віднесені до складу валових витрат у 100% розмірі.

Відповідно п.18.3 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. у разі укладання договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата ( в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85% від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, позивачем до складу валових витрат зайво віднесені витрати у сумі 251785,13 грн., у тому числі за 2 кв. 2009 року у сумі 82000,00 грн., за 3 кв. 2009 року у сумі 79012,50 грн., за 4 кв. 2009 року у сумі 90772,63 грн., що становлять 15% на придбання товарів, які реалізовувались через комісійну торгівлю підприємствам, які знаходяться в офшорній зоні та мають офшорний статус.

Таким чином, в діях позивача наявні порушення вимог п.18.3 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов вірних юридичних висновків, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-1597/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Молочна дистрибьюція -Харків" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 12.12.2011 р.