Ухвала суду № 22031633, 07.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 р.Справа № 2а-3597/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Пянової Я.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі№2а-3597/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метспецсплав" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Метспецсплав”, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова та просило суд постановити рішення. згідно якого скасувати податкові повідомлення-рішення форми “Р” від 18.02.11. № 0000052301\0 та № 0000062301\0 по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.11 р. адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні просив залишити без задоволення апеляційну скаргу а постанову залишити без змін, як таку, що прийнята відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ “Метспецсплав”та складений акт від 07.02.11. № 260\234\34955546, відповідно до висновків якого відповідачем були встановлені випадки порушення ТОВ “Метспецсплав”вимог Закону України “Про податок на додану вартість”та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зі змінами та доповненнями, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету обовязкових платежів і податків в сумі 437527,55 грн..

На підставі висновків акту перевірки від 07.02.11. № 260\234\34955546, 18.02.11. ДПІ у Московському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення форми “Р”№ 0000052301\0 та № 0000062301\0, якими визначено податкове зобовязання ТОВ “Метспецсплав”з податку на додану вартість на суму 403673,80 грн.(основний платіж322939 грн.; штрафні санкції 80734,80 грн.) та з податку на прибуток приватних підприємств на суму 33853,75 грн. (основний платіж 27083 грн.; штрафні санкції 6770,75 грн.)..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону Про оприбуткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7цього ж Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) вразі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається із матеріалів справи, фактичними підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки від 07.02.11. № 260\234\34955546 висновок про встановлення порушення п. 5.1. ст. 5, п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.94. за № 334\94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями, а саме підприємством безпідставно занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2010 року в сумі 27083 грн. та порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168\97-ВР “Про податок на додану вартість”, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємство знизило податок на додану вартість у січні 2010 року на суму 21667 грн., у травні 2010 року на суму 301272 грн., а всього на загальну суму 323039 грн..

Між ПП “Мегалот ЛТД” та ТОВ “Метспецсплав”18.12.09р. укладено договір купівлі-продажу № 18\12, згідно якого постачальником підприємства ТОВ “Метспецсплав”є Приватне підприємство “Мегалот ЛТД”.

Між ТОВ “ТПК Укрпромінвест”з однієї сторони та ТОВ “Метспецсплав”05.05.10. укладено договір купівлі-продажу № 5\5, згідно якого постачальником підприємства ТОВ “Метспецсплав”є Товариство з обмеженою відповідальністю “ТПК Укрпромінвест”.

Реальність господарських операцій за ціми угодами підтверджено копіями податкових накладних, довіреностей, видаткових накладних за операціями згідно зазначених договорів ТОВ “Метспецсплав”з ПП “Мегалот ЛТД”та з ТОВ “ТПК Укрпромінвест”, товарно-транспортних накладних, підтверджуючих рух товару за даними операціями, журналу реєстрації доручень, підтверджуючого отримання товару довіреною особою позивача, (ас.с 17-34, 66-85).

Оплату за товар проведено у безготівковій формі, що підтверджено випискою банку ( а.с. 21-22 ), актами звірки взаємних розрахунків (29-32).

Податкові накладні, виписані підприємствами ПП “Мегалот ЛТД”, ТОВ “ТПК Укрпромінвест”, відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”, станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ, під час здійснення операцій перебували на обліку в органах ДПІ.

Отриманий від ПП “Мегалот ЛТД”та ТОВ “ТПК Укрпромінвест”товар ТОВ “Метспецсплав”було поставлено до ДП “Завод ім. В.О. Малишева”.

Факт поставки товарів до ДП “Завод ім. В.О. Малишева” підтверджується довідкою перевірки ТОВ “Метспецсплав”органами контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 09.03.11р. № 05-20/21 за період з 01.01.09. по 31.01.11., якою підтверджено факт поставки товарів. (а.с.61-65 том 1).

Довідка від 06.06.11. за № 06-12\082 зустрічної перевірки ТОВ “Метспецсплав” контрольно-ревізійного управління у Харківській області з питань документального підтвердження операцій та розрахунків з ДП “Завод ім.. В.О. Малишева”за період з 01.01.09. по 26.04.11р. (а.с.42-52 том 2) підтверджує факт поставки товарів до ДП “Завод ім. В.О. Малишева”, що був отриманий позивачем від контрагентів ПП “Мегалот ЛТД”, ТОВ “ТПК Укрпромінвест”(т.2 а.с. 48).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції надійшов вірного висновку про реальність господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно віднесено правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаного у ПП «Мегалот ЛТД» та ТОВ «ТПК Укрпромінвест» товару , як такі, щопідтверджені належним чином оформленими первинними документами та правомірно сформував податковий кредит.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ПП «Мегалот ЛТД» та ТОВ «ТПК Укрпромінвест», є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі№2а-3597/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Пянова Я.В. Донець Л.О. <Список >Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2011 р.