Ухвала суду № 22031496, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-5529/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі№2а-5529/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ПАТ "Харківський жировий комбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати повністю податкове повідомлення -рішення № (0000182303 від 21 лютого 2011 р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 636 298 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 159 075 гри.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення був висновок Акту №76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. (далі - акт перевірки), відповідно до якого перевіряючими встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі ПДВ) на суму 1 333 404,00 грн. в порушення п.п.7.4.1 , п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями (надалі - Закон про ПДВ) необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ при придбані пакувальних матеріалів у ТОВ „Артпласт плюс” та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів”, оскільки факт отримання такої продукції неможливо підтвердити на підставі зустрічних перевірок, у звязку з чим встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 636 298 грн.

Позивач вважає, що такий висновок податкового органу є необґрунтованим та незаконним, так як придбані у ТОВ „Артпласт плюс” та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” пакувальні матеріали використовувалися підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, факт придбання продукції підтверджений належними документами, а податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Крім того позивач зазначає, що ствердження відповідача про відсутність вищезазначених контрагентів за їх місцезнаходженням та неподання ними податкової звітності є безпідставним, та що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ „Артпласт плюс” та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” були зареєстровані як платники ПДВ.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000182303 від 21 лютого 2011 р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 636 298 грн. (шістсот тридцять шість тисяч двісті дев"яносто вісім) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 159 075 грн. (сто п"ятдесят дев"ять тисяч сімдесят п"ять).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб Приватне акціонерне товариство "Харківський жировий комбінат" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.12.1992 року. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків Приватне акціонерне товариство "Харківський жировий комбінат" перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова з 31.011994 року за №103.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова проведено виїзну планову перевірку Акціонерного товариства закритого типу “Харківський жировий комбінат” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено Акт № 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011 р. Відповідно до висновків акту № 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011 р. в діяльності ТОВ ПАТ "Харківський жировий комбінат" податковим органом виявлено порушення п.п. 7.2.3., п.7.2.6., п. 7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5., п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, а саме : товариством занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до податкового кредиту податкових накладних отриманих від підприємств:

А) ТОВ “Артпласт Плюс”(код ЄДРПОУ 36426570, м. Київ), має стан відмінний від “0”основний платник, а саме “10”запит на встановлення місцезнаходження, за даними листа від ДПІ у Печерському районі м. Києва № 27656/7/23-1110 виявлено, що провести перевірку ТОВ “Артпласт Плюс”немає можливості в звязку з відсутністю товариства за місцезнаходженням (акт про відсутність за місцезнаходженням № 54/15-3 від 24.06.2010р.), стан платника (10) запит на встановлення місцезнаходження. Фактична та юридична адреса платника (1103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 26/0, кВ. 62), по вказаним контактним телефонам згідно бази даних “Облік”підприємство не знаходиться.

Б) ПП “Зразковий завод пакувальних матеріалів”(код ЄДРПОУ 25282318, м. Київ), має стан відмінний від “0”основний платник, а саме “9”направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, за даними листа від ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 16816/7/23-1008 встановлено, що провести перевірку ПП “Зразковий завод пакувальних матеріалів”немає можливості в звязку з відсутністю товариства за місцезнаходженням, стан платника (9) направлено повідомлення про відсутність товариства за місцезнаходженням. Юридична адреса платника ( 3151, м. Київ, пров. Повітрофлотський, буд. 54, кВ. 6), по вказаним контактним телефонам згідно бази даних “Облік”підприємство не знаходиться.

У зв"язку з чим в акті перевірки зазначено, що у ПАТ "Харківський жировий комбінат" встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 636298 грн., в т.ч.: квітень 2010 р. 167456 грн., травень 2010р. 424283 грн., червень 2010р. 44559 грн. та зменшення відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 2.6. Декларації) всього в сумі 693890грн., у т.ч. за червень 2010р. У сумі 693890 грн. та зменшення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ (р.18.2. Декларації) всього на суму 3216грн. у т.ч. за червень 2010р. у сумі 3216грн.

На підставі акта № 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000182303 від 21 лютого 2011 р., яким визначено суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 636 298 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 159 075 грн.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням-рішенням, позивач 02.03.2011р. оскаржив його до ДПА у Харківській області. Рішенням за результатами розгляду скарг за №1963/10/25-103 від 29.04.2011р. ДПА у Харківській області залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобовязання з ПДВ № 0000182303 від 21.02.2011 р. без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого податкове повідомлення - рішення № 0000182303 від 21 лютого 2011 р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 636 298 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 159 075 грн., на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що діяв у період здійснення спірних операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог п. 7.2.6. Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”зазначено про те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, що факт придбання пакувальних матеріалів позивачем у ТОВ „Артпласт Плюс” та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” та її оплати, використання придбаних пакувальних матеріалів у виробництві маргаринів та жирів підтверджується наявними в матеріалах справи документами , а саме: податкові накладні, договори на виготовлення упаковки, специфікації, видаткові накладні, платіжні доручення на переказ грошових коштів за отриману продукцію, сертифікати якості, лімітно заборні карти, виробничі звіти та ін.

Оскільки готова продукція (маргаринова та жирова продукція) товариства упаковується для подальшої її реалізації, а виробництво і продаж маргаринової та жирової продукції є основним видом господарської діяльності позивача, то придбання пакувальних матеріалів підтверджує намір позивача використовувати їх саме для своєї господарської діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що копії податкових накладних на продукцію отриману від ТОВ „Артпласт плюс” та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” оформлені належним чином та у відповідності з вимогами пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”. Наявність у ПрАТ “Харківський жировий комбінат”зазначених податкових накладних на момент перевірки відповідачем не заперечується.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про відсутність ТОВ „Артпласт плюс” та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” за їх місцезнаходженням, зокрема з посиланням на листи ДПІ у Соломянському районі м. Києва 16816/7/23-1008 від 17.11.2010р. та ДПІ у Печерському районі м. Києва № 27656/7/23-1110 від 18.11.2010р., неподання зазначеними контрагентами позивача податкової звітності, а отже про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, під час здійснення спірних господарських операцій та на день подачі позивачем позовної заяви, відповідно до бази даних ДПС платників ПДВ:

- ТОВ „Артпласт плюс” (код ЄДРПОУ 36426570) був платником податку на додану вартість, номер свідоцтва 100227657 від 22.05.2009 р.

- ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” (код ЄДРПОУ 25282318) був платником податку на додану вартість, номер свідоцтва 100228424 від 01.06.2009 р.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, всі податкові накладні по вищенаведеним операціям виписані особами, які на момент виникнення спірних правовідносин являлися платниками податку на додану вартість, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ та на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного актом не наведено, відповідачем не заперечувалось та в ході судового розгляду не спростовано.

Також, відповідно до ч 5. ст. 11 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно п. 11.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 “Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)”, щодо кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб вносяться дані про подання запиту.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (п. 11.5 Наказу № 80).

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно п. 8 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

І лише у разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до Довідок з ЄДР, що є в матеріалах справи, до Єдиного державного реєстру жодного разу за весь час існування вказаних підприємств не вносилися відомості про відсутність їх за місцезнаходженням. А отже, відповідач у справі не може посилатися на відомості, що не були внесені до Єдиного державного реєстру.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ТОВ „Артпласт плюс” листом № 98 від 09.02.2011 р. та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” листом № 103 від 14.02.2011 р. підтвердили своє місцезнаходження.

Також, колегія суддів зазначає, що зазначені листи також спростовують безпідставні твердження відповідача про відсутність ПП “Зразковий завод пакувальних матеріалів”та ТОВ “Артпласт Плюс”за місцезнаходженням.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за будь - яких обставин листи ДПІ у Соломянському районі м. Києва 16816/7/23-1008 від 17.11.2010р. та ДПІ у Печерському районі м. Києва № 27656/7/23-1110 від 18.11.2010р. не можуть бути доказами того, що зазначені підприємства були відсутні за їх місцезнаходженням у період здійснення спірних господарських операцій, а саме протягом березня 2009р. червня 2010р.

Щодо подання контрагентами позивача податкової звітності, то в Акті перевірки зазначено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту по ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкова звітність за 2009 р. та 1 півріччя 2010 р. надана в повному обсязі. Даний факт підтверджує, що зазначений контрагент в 2009 р. повністю задекларував вартість пакувальних матеріалів відпущених на адресу АТЗТ „ХЖК”(4 006 993,39 грн.) у своїй податковій звітності.

Відносно ТОВ „Артпласт плюс” згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкова звітність за 1 півріччя 2010 р. з ПДВ, а саме - січень, лютий, березень, червень 2010 р. визнана недійсною (стор. 14 Акту перевірки).

Проте, колегія суддів зазначає, що факт невизнання податковими органами звітності ТОВ „Артпласт плюс” не є достатньою умовою для не визнання вартості придбаних у нього пакувальних матеріалів у складі податкового кредиту з ПДВ у АТЗТ „ХЖК” та трактування такої угоди як нікчемної.

Єдиний для всіх платників ПДВ порядок формування податкового кредиту звітного періоду було встановлено положеннями ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якими право покупця на відображення податкового кредиту не ставиться в залежність від обовязку постачальника задекларувати податкові зобовязання.

До того ж в листі від 29.09.2010 р. №20289/7/16-1617 ДПА України зазначила наступне: “Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними”.

Також судовими рішеннями Господарського суду Полтавської області у справі №18/603/11, Господарського суд Рівненської області у справі № 5019/450/11, Господарського суду Київської області у справі № 17/228-10, Господарського суду м. Києва у справі № 32/39, Господарського суду Львівської області у справі № 17/140 встановлені факти, що зазначені підприємства у спірних періодах здійснювали господарську діяльність, поставляли пакувальні матеріали й іншим особам, при чому у значних обсягах.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки пакувальні матеріали, придбані у ТОВ „Артпласт плюс” та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, а сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними від зазначених контрагентів, що містять всі законодавчо установлені обовязкові реквізити, то АТЗТ „Харківський жировий комбінат” мало право на відображення у складі податкового кредиту ПДВ в розмірі 1 333 404,0 грн., у тому числі:

- 124 791,00 грн. у березні 2009 року;

- 146 941,00 грн. у квітні 2009 року;

- 51 394,00 грн. у червні 2009 року;

- 196 228,00 грн. у липні 2009 року;

- 154 980,00 грн. у вересні 2009 року;

- 127 066,00 грн. у жовтні 2009 року;

- 199 134,00 грн. у січні 2010 року;

- 44 886,00 грн. у лютому 2010 року.

- 161 811,00 грн. у березні 2010 року;

- 78 398,00 грн. у травні 2010 року;

- 47 775,00 грн. у червні 2010 року.

У звязку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає безпідставним висновок акта 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011р. про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 333 404,00 грн.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія судді підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі№2-а-5529/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі№2а-5529/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >