Постанова № 22031493, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. Справа № 2а-5531/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

<за участю секретаря судового засідання ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2а-5531/11/2070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2-а-5531/11/2070 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0 в частині визначення суми податкового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 11250,00грн., у тому числі: за основним платежем - 7500,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3750,00грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржив.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_3, набув правового статусу субєкта господарювання, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) перебуває в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 24113 від 19.01.2007 року. У періоді з 14.02.2007 року по 25.03.2010 року позивач була зареєстрована як платник ПДВ.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова проведена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2010.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 17.11.2010 №11973/1702/НОМЕР_1 (акт про результати перевірки) (а.с.31-50).

Відповідно до висновків даного акту перевірки, відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено, в тому числі, порушення: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 , п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно включено до складу податкового кредиту у періоді з 01.04.2008 року по 25.03.2010 року ПДВ на загальну суму 9166,67 грн., у тому числі: у липні 2008 року суму ПДВ -7500,00 грн., у лютому 2009 року у сумі ПДВ -1666,67 грн.

Також контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем п. 1 ст. 203, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, як і не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених вілд імені ФОП ОСОБА_1

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки від 17.11.2010 №11973/1702/НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0, яким визначено суму податкового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 13750,01грн., у тому числі: за основним платежем - 9166,67грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4583,34грн. (а.с. 30).

З дослідженого в судовому засіданні акту планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і прийнятого податкового повідомлення рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0 слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з ПП «Еліт-агро-транс» і ПАПФ «Нива», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Еліт-агро-транс» і ПАПФ «Нива».

Судом першої інстанції адміністративний позов в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0 в частині визначення суми податкового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 2500,01грн., у тому числі: за основним платежем 1666,67грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 833,34грн. залишено без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що податкове зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 2500,01грн., у тому числі: за основним платежем 1666,67грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 833,34грн. нараховані контролюючим органом у звязку з завищенням податкового кредиту позивачем у лютому 2009 року.

Вказана сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту позивачем на підставі отриманої податкової накладної ПП «Еліт-агро-транс» за послуги перевезення від 28.02.2009 року за № 90 (а.с. 62).

Наданим правовідносинам, та правомірності віднесення сум ПДВ від сплаченої суми вартості за послуги з транспортування товару судом першої інстанції надана правова оцінка.

Позивачем в цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржена.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів перевіряє юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, в частині визначення суми податкового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 11250,00грн., у тому числі: за основним платежем - 7500,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3750,00грн.

Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до податкової накладної від 19.02.2009 року № 71, видаткової накладної від 19.02.2010 року б/н позивачем придбано сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника) у кількості 35 тон у ПП «Еліт-агро-транс» на зальну суму 75250,00 грн., у тому числі, ПДВ-12541,67 грн. (а.с. 64, 66).

Факт оплати за товар позивач підтверджує квитанціями до прибуткового касового ордеру, а отже здійснення розрахунків у готівковій формі (а.с. 69).

Між тим, ані при проведенні перевірки, ані під час розгляду справі як в суді першої, так і апеляційної інстанції позивачем не надано угоди купівлі продажу, транспортування товарно-матеріальних цінностей, первинних документів, які відображали б рух товару від продавця (постачальника) до покупця.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, який здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обовязково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорта, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Товарно-транспортні накладні позивачем не надані ні контролюючому органу при проведенні перевірки, ні суду під час розгляду справи.

Окрім того, згідно даних, відображених в акті перевірки встановлено, що згідно з інформацією, яка надійшла від ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова (лист №3892/7/23-03-12 від 20.08.2010) в ході документальної перевірки ПП "ЕЛІТ АГРО ТРАНС" (код за ЄДРПОУ 35972541) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2008 року по 29.04.2010 року (акт перевірки №987/23-03-05/35972541 від 28.05.2010) встановлено наступне. 20.01.2010 року винесена Ухвала Господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "ЕЛІТ АГРО ТРАНС". Згідно Ухвали Господарського суду Харківської області від 20.01.2010 року по справі №Б-50/226-09 розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Коногіну Людмилу Олександрівну, ліцензія серії НОМЕР_2 від 31.05.2005 року. Постановою суду від 28.04.2010 підприємство визнано банкрутом, розпочата процедура ліквідації та призначено ліквідатором Коногіну Л.О. Арбітражний керуючий Коногіна Л.О. листом від 19.05.2010р. № 777 Б повідомила, що директором підприємства не передавалися документи по фінансово-господарської діяльності ПП "ЕЛІТ АГРО ТРАНС". За юридичною адресою ПП „ЕЛІТ АГРО ТРАНС" не знаходиться. Про зміну свого місцезнаходження у встановленому порядку підприємство ДПІ не повідомило. До відділу податкової міліції ДПІ Жовтневого району надано запит на розшук посадових осіб підприємства ПП "ЕЛІТ АГРО ТРАНС". Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів податковою інспекцією встановлено, що у ПП "ЕЛІТ АГРО ТРАНС" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених та угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення придбання та продажу сільськогосподарської продукції. Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту. В ході проведення перевірки згідно з наявними документами не виявлено угоди на постачання та транспортування продукції, документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, та до покупця, не встановлено факту передачі товарів від постачальника до покупця, у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування.

З урахуванням наведеного, податковий орган дійшов висновку про те, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів ФО-П ОСОБА_1 від ПП „ЕЛІТ АГРО ТРАНС" не мали реального характеру. Посилаючись на п.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України податковою інспекцією зроблено висновок, що угоди - укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду, ПП "ЕЛІТ АГРО ТРАНС" з покупцями товарів, у тому числі з ФО-П ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

ФОП ОСОБА_1 в деклараціях з ПДВ за період з 01.04.2008 по 25.03.2010 року зазначена сума податкового кредиту в розмірі 21919,00грн. з придбання сільськогосподарської продукції, а саме: закупівля пшениці, кукурудзи, олії соняшникової, насіння соняшника. Перевіркою встановлено нікчемність угод з придбання у І кварталі 2009 року сільгосппродукції (насіння соняшника) у ПП "ЕЛІТ АГРО ТРАНС" на суму 85250,00грн., в т.ч. ПДВ - 14208,34грн., з яких включено до складу податкового кредиту за придбання насіння соняшника суму 75250,00грн., в т.ч. ПДВ 12541,67грн., за послуги транспортування сума 10000,00грн., в т.ч. ПДВ 1666,67грн.

Оскільки нікчемна угода не створює правових наслідків, вона підлягає виключенню з податкового обліку як така, що не спричиняє виникненню об'єкту оподаткування та формування податкового кредиту, податкових зобов'язань у її сторін.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок ДПІ у Дзержинському районі про те, що позивачем в порушення вимог п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, отриманим від ПП "Еліт-Агро-Транс".

Щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ПАПФ «Нива» колегія суддів відзначає наступне.

Контролюючим органом згідно бази “Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”встановлено розбіжність по податковому кредиту ФО-П ОСОБА_1 з ПАПФ “НИВА”, код ЄДРПОУ 30036282 у липні 2008 року на суму ПДВ 7500,00грн.

ПАПФ “Нива”, код ЄДРПОУ 30036282, не відобразило взаємовідносини з ФО-П ОСОБА_1 в податкових зобов'язаннях на суму ПДВ 7500,00грн., підприємство ліквідовано (стан 16) та знято з обліку 29.09.2009року №Б24/147-09. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 безпідставно включила до складу податкового кредиту у липні 2008 року ПДВ в сумі 7500,00грн.

Податкова інспекція дійшла висновку, що в порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, отриманим від ПАПФ "Нива" у липні 2008 року на суму ПДВ 7500,00грн.

Таким чином, податкова інспекція дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу податкового кредиту у періоді з 01.04.2008 по 25.03.2010 року ПДВ на загальну суму 9166,67грн., в т.ч. у липні 2008 року суму ПДВ - 7500,00грн., у лютому 2009 року суму ПДВ - 1666,67грн., що є порушенням п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. У результаті цього донараховано ПДВ на загальну суму 9166,67грн.

На підставі акту про результати перевірки від 17.11.2010 №11973/1702/НОМЕР_1 ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0 (а.с.30), яким визначено суму податкового зобовязання ФОП Н.О.Коломієць з податку на додану вартість у розмірі 13750,01грн., у тому числі: за основним платежем - 9166,67грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4583,34грн.

За наявними у справі документами, між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (в якості Замовника) і ПАПФ «Нива» (в якості виконавця) було укладено договір №б/н від 01.07.2008 р., предметом якого є транспортування вантажів замовника автомобільним транспортом (а.с. 61).

Також між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ПАПФ "НИВА" (продавець) укладено договір купівлі-продажу зернових, соняшнику від 25.07.2008 (а.с.105).

В обґрунтування правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАПФ "Нива" позивачем надано до суду копії наступних документів: акта приймання-передачі робіт, податкової накладної від 28.07.2008 №423 на суму ПДВ 5833,33грн., податкової накладної від 28.07.2008 №427 на суму ПДВ 1666,67грн., квитанцій до прибуткового касового ордеру №157 від 28.07.2008 та №161 від 30.07.2008 (а.с.65, 67, 69).

З дослідженої в судовому засіданні копії акту здачі приймання виконаних робіт, підписаного позивачем з ПАПФ «Нива», колегією суддів встановлено, що в ньому не зазначено зміст транспортних послуг, не розмежовано їх вартість, не зазначено, яким чином формувалася їх вартість та в якому обсязі були надані послуги позивачу.

Суд не може визнати акти здачі-приймання такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів фактичного отримання позивачем транспортних послуг від ПАПФ «Нива», в тому числі, позивачем не надано товарно-транспортних накладних, дорожніх листів та заявок на виконання перевезень з узгодженням пунктів навантаження, розвантаження, кількості та якості вантажу, а також вартості послуг перевезення.

Не надано позивачем і доказів фактичного виконання договору купівлі-продажу від 25.07.2008 року.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного договору є поставка зернових, соняшника у кількості 200 тонн. Між тим, відомостей про наявність у позивача будь-яких складських приміщень, які могли б використовуватись для зберігання, розвантаження та навантаження такої кількості товарів позивачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З положень наведеної норми закону слідує, що платник податків має право віднести на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми податків, що були сплачені на користь контрагентів у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких послуг по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, а по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків. Відсутність будь-якої з перелічених вище умов унеможливлює віднесення ПДВ до складу податкового кредиту.

В силу п.1.15 ст.1 Закону України «Про ПДВ» колегія суддів при вирішенні спору по суті вважає за необхідне взяти до уваги термін «господарська діяльність», що наведений в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про ПДВ» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Між тим, з наявних у справі документів, не вбачається звязку перелічених правочинів з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, оглянувши первинні документи, надані позивачем у підтвердження реальності господарських операцій за переліченими правочинами, суд відзначає, що всупереч вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» оглянуті документи носять загальний характер, що не дозволяє визначити ані зміст, ані обсяг господарських операцій, на підтвердження яких були складені ці документи, а отже, не можуть слугувати законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ через дефекти змісту, допущені при їх складанні.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2-а-5531/11/2070 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0 в частині визначення суми податкового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 11250,00грн., у тому числі: за основним платежем - 7500,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3750,00грн. з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, <Список >ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2-а-5531/11/2070 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010р. за №0003211702/0 в частині визначення суми податкового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 11250,00грн., у тому числі: за основним платежем - 7500,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3750,00грн. скасувати

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2-а-5531/11/2070залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >