Ухвала суду № 22031390, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/5665/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі№2а-1670/5665/11

за позовом Приватного підприємства "Індустріал -Кремінь" <Список ><Текст >

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним та скасування наказу визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Індустріал-Кремінь" (далі- ПП "Індустріал-Кремінь") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, з урахуванням уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив визнати нечинним та скасувати наказ про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки щодо правомірності декларування показників по декларації з ПДВ за грудень 2010 року, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0005402301/1966.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі№2-а-1670/5665/11 позов ПП "Індустріал-Кремінь" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 15.06.2011 №0005402301/1966. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ПП "Індустріал-Кремінь" зареєстроване як юридична особа 29 вересня 2009 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 36670775, про що видане свідоцтво серії А01 №359520, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 71). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 12 жовтня 2009 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100249414 серії НБ №138804 (а.с. 72).

У період з 01 квітня 2011 року по 05 квітня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Індустріал-Кремінь" з питань взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 06 квітня 2011 року №1898/23- 209/36670775 (а.с. 101-112).

В акті перевірки контролюючим органом відображено порушення підпункту 7.2.1, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижена сума ПДВ на загальну суму 58663,45 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 58663,45 грн.

Відповідно висновків акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що контрагент позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-капітал" та TOB "Компанія "Відродження", які не мають трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення- рішення від 15 червня 2011 року №0005402301/1966, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73329,31 грн., в тому числі 58663,45 грн. за основним платежем, 14665,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 7).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача стосовно нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом, посилаючись на зміст ст. 215, ст. 203 ЦК України, оскільки судом не були встановлені передбачені даними нормами порушення, з огляду на те, що учасники правочинів були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угоди були укладені в письмовій формі, реальність правочинів доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і надав їм належну оцінку с точки зору належності та допустимості доказів, виходячи з наступного.

Пунктом 78.4. статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2. статті 79 цього ж Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так, на підставі пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України з метою перевірки ПП "Індустріал-Кремінь" (код 36670775) по питанню взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10м (код 37261004) за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2011 року начальником Кременчуцької ОДПІ видано наказ від 01 квітня 2011 року №1501 про проведення позапланової невиїзної перевірки (а.с. 113).

Про проведення перевірки ПП "Індустріал-Кремінь" дізналося 01 квітня 2011 року згідно повідомлення від 01 квітня 2011 року №12223/10/23-212 (а.с. 114) та Наказу від 01 квітня 2011 року №1501, копії яких вручені під розписку уповноваженій особі позивача.

Крім того, доводи позивача про неповідомлення ПП "Індустріал-Кремінь" про проведення перевірки є необґрунтованими з огляду на те, що на виконання вимоги відповідача про надання документів згідно повідомлення від 01 квітня 2011 року №12223/10/23-212, позивачем надіслано лист від 08 квітня 011 року №76, відповідно до якого позивач підтверджує взаємовідносини з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" в грудні 2010 року та надає на перевірку копії податкових та видаткових накладних (а.с. 48).

Таким чином, позивачу було відомо про проведення перевірки, а надання ним на вимогу податкового органу документів, необхідних для її проведення свідчить про відсутність сумнівів стосовно легітимності перевірки у ПП "Індустріал-Кремінь".

Згідно пункту 86.4. статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті. У зв'язку з відмовою посадових осіб підприємства позивача від підписання акта перевірки та на підставі пункту 86.4. статті 86 Податкового кодексу України Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 06 квітня 2011 року №417 (а.с. 41).

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, вбачається з матеріалів справи, що Акт перевірки від 06 квітня 2011 року №1898/23- 209/36670775 надіслано 06 квітня 2011 року на адресу ПП "Індустріал-Кремінь", який в подальшому повернуто відділенням поштового зв'язку 10 травня 2011 року у зв'язку із неможливістю вручення підприємству, що підтверджується листом Полтавської дирекції Центру поштового зв'язку №2 від 08 червня 20011 року №5-БС-644-646 (а.с. 47).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ від 01 квітня 2011 року №1501 про проведення позапланової невиїзної перевірки видано на підставі норм чинного законодавства, а перевірка підприємства позивача проведена на підставі та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Щодо прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0005402301/1966, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (Постачальник) та ПП "Індустріал-Кремінь" (Покупець) укладено договір поставки від 25 жовтня 2010 року №25/110-2010 (а.с. 157-158).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити відповідно до умов цього Договору Бікроеласт ЄКП сланець сірий, Бікроеласт ЄКП, Техноєласт міст Б, Бітум дорожній БНД 60/9 та іншу продукцію, іменовані надалі Товар. Ціна, кількість, асортимент та якість Товару визначаються в товарних накладних, рахунках-фактурах та інших додатках до цього Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з підпунктом 2.1. Договору кількість Товару, що поставляється, визначається у відповідних додаткових протоколах, товарних накладних, рахунках-фактурах та інших документах, що є невід'ємними додатками до цього Договору. Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам і іншим параметрам, погодженим сторонами і підтверджуватися належним товаросупроводжувальним документом (п. 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна кожної позиції Товару, що поставляється, визначається у відповідних специфікаціях, рахунках-фактурах і інших документах, що є невід'ємними додатками до цього Договору. Ціна кожної позиції Товару, що поставляється, містить у собі податок на додану вартість (п. 3.2. Договору).

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", позивачу виписано наступні документи: податкову накладну від 16 грудня 2010 року №328 на загальну суму 67164,00 грн., в тому числі ПДВ 11194,00 грн. (а.с. 161), видаткову накладну від 16 грудня 2010 року №СНП- 000248 на загальну суму 67164,00 грн., в тому числі ПДВ 11194,00 грн. (а.с. 159), рахунок- фактуру від 16 грудня 2010 року №СНП-000138 на загальну суму 67164,00 грн., в тому числі ПДВ 11194,00 грн. (а.с. 160); податкову накладну від 29 грудня 2010 року №379 на загальну суму 284816,68 грн., в тому числі ПДВ 47469,45 грн. (а.с. 164), видаткову накладну від 29 грудня 2010 року №СНП- 000265 на загальну суму 284816,68 грн., в тому числі ПДВ 47469,45 грн. (а.с. 162), рахунок- фактуру від 29 грудня 2010 року №СНП-000155 на загальну суму 284816,68 грн., в тому числі ПДВ 47469,45 грн. (а.с. 163).

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Слід відзначити, що первинні документи під час проведення перевірки податковим органом взагалі не досліджувалися та не були взяті до уваги.

Із письмових пояснень позивача, копій договорів, податкових накладних, рахунків- фактури, специфікацій, банківських виписок, товарно-транспортних накладних судом встановлено, що придбаний у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товар використаний позивачем для продажу його третім особам, з метою отримання прибутку (а.с. 167-201).

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» на виконання вищенаведених договірних відносин видало ПП "Індустріал-Кремінь" податкові накладні, які оформлені згідно із вимогами підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підписані та скріплені печатками контрагента позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» (ідентифікаційний код 37261004), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, що підтверджується спеціальним витягом з ЄДР та було зареєстроване платниками ПДВ, що не заперечується позивачем та не спростовано відповідачем.

Окрім того, з метою дослідження кінцевої ланки даного ланцюгу правовідносин та підтвердження факту використання позивачем придбаного у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товару, саме у власній господарській діяльності, судом першої інстанції витребувані та залучені до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, рахунків-фактури, специфікацій, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, із яких встановлено факт подальшої реалізації придбаного товару суб'єктам господарювання.

Слід зазначити, що Закон України " Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в акті наступним чином. Податковий орган посилається на те що ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-Капітал" та TOB "Компанія "Відродження", у яких відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що для ПП "Індустріал- Кремінь" господарські операції між ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" та ПП "Нафта- Капітал", TOB "Компанія "Відродження" несуть податкову вигоду, оскільки підприємство позивача є кінцевим вигодонабувачем.

Слід відзначити, що окрім порушень, допущених контрагентом позивача, контролюючий орган не посилається на будь-які порушення допущені позивачем, що не може бути підставою для відповідальності ПП "Індустріал-Кремінь"

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладена між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах угода в судовому порядку не оспорювалась, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину укладеного між позивачем та контрагентом, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі№2а-1670/5665/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2011 р.