Ухвала суду № 22031360, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-3833/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представник позивача Тюменцев В.Ю.

представник відповідача Сазонов Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. по справі№2а-3833/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000380840/0 від 28.09.2010 року, № 0000380840/1 від 18.11.2010 року, № 0000050840 від 31.01.2011 року, прийняті стосовно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року адміністративний позов ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 67 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що уповноваженими особами СДПІ ВПП в м. Харкові була проведена позапланова виїзна перевірка відповідача з питань правомірності визначення задекларованого від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2010 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за червень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.05.10 р. по 31.05.10 р., за результатами якої 15.09.2010 року було складено акт перевірки № 3351/40-028/05750295, де були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000380840/0 від 28.09.2010 року, згідно з яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 264085,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті: аналогічне податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 р. № 0000380840/1 та № 0000050840 від 31.01.2011 р., яким товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року в розмірі 260268,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що СДПІ ВПП в м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Так за матеріалами справи, судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт належного видання податкових накладних контрагентами позивача.

А саме: щодо виконання умов договору купівлі-продажу № 3111-1 від 27.04.2009 р. з поставки автошин УА ТОВ "Укртехнопром" були належним чином видані підприємству, як отримувачу товарів, податкові накладні: № 190 від 02.04.2010 р. на загальну суму 93304,07 грн., в т.ч. ПДВ 15550,68 грн.; № 323 від 12.05.2010 р. на загальну суму 112540,80 грн., в т.ч. ПДВ 18756,80 грн.; № 327 від 12.05.2010 р. на загальну суму 123600,00 грн., в т.ч. ПДВ 20600,00 грн.; № 332 від 13.05.2010 р. на загальну суму 203080,32 грн., в т.ч. ПДВ 33846,72 грн.; № 346 від 18.05.2010 р. на загальну суму 309000,00 грн., в т.ч. ПДВ 51500,00 грн.; № 357 від 20.05.2010 р. на загальну суму 309000,00 грн., в т.ч. ПДВ 51500,00 грн.; № 384 від 27.05.2010 р. на загальну суму 278080,80 грн., в т.ч. ПДВ 46346,80 грн.

Також, з матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов договору підряду № 44000/10/0006 від 06.04.2010 р. ТОВ "Колот" була належним чином видана позивачу, як отримувачу послуг, податкова накладна № 374 від 30.04.2010 р. на загальну суму 129998,59 грн., в т.ч. ПДВ 21666,43 грн. та на виконання умов договору транспортно-експедиційного обслуговування № 0303/Х від 03.03.2003 р. ТОВ "Інтертранслогістик" також були належним чином видані податкові накладні № 50701 від 07.05.2010 р. на загальну суму 27771,56 грн., в т.ч. ПДВ 947,56 грн., № 51301 від 13.05.2010 р. на загальну суму 61103,49 грн., в т.ч. ПДВ 1912,71 грн., № 52201 від 22.05.2010 р. на загальну суму 30551,75 грн., в т.ч. ПДВ 956,36 грн.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що на підставі видаткової накладної № 3870/8 від 25.05.2010 р. ТОВ "Агрокосм" було належним чином видано позивачу, як отримувачу товару, податкову накладну № 3988/8 від 14.05.2010 р., що відповідає 25.05.2010 р., на загальну суму 2 115,60 грн., в т.ч. ПДВ 352,60 грн.

Також, в ході перевірки встановлено, що на підставі рахунку № Гр-0000035 від 29.04.2010 р. ПФ "Гран" було належним чином видано позивачу, як отримувачу товару, податкову накладну № 31 від 11.05.2010 р. на загальну суму 891,00 грн., в т.ч. ПДВ 148,50 грн.

Разом з тим, при складанні акту перевірки СДПІ дійшла висновку про завищення позивачем податкового кредиту в червні 2010 р. по операціям зі згаданими контрагентами на загальну суму 264085,00 грн.

Обгрунтуванням зазначеного висновку, наведеним в акті перевірки, є відповідні звернення до державних податкових інспекцій, в яких обліковуються контрагенти позивача, та відповіді зазначених державних податкових інспекцій, а також відомості, отримані з різних автоматизованих систем, без жодного посилання на зв'язок даного листування та даних відомостей з фактом нібито виявленого порушення, передбаченого пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Так, в акті перевірки зазначено про отримання відповіді ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №41054/7/152.1-08 від 28.07.2010 р., якою СДПІ було повідомлено, що згідно даних Арму "Бест-Звіт" встановлено, що УА ТОВ "Укртехнопром" було подано податкову звітність з ПДВ за квітень та травень 2010 р. Декларації за квітень присвоєно статус "до відома", декларації за травень присвоєно статус "недійсна". Згідно АІС "Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" підприємство має стан 0 (основний платник). Загальна сума податкового кредиту за квітень 2010 р. по даному підприємству складає 93394,07 грн. в т.ч. ПДВ складає 15550,68 грн., за травень 2010 р. -1335301,92 грн., у т.ч. ПДВ 222550,32 грн.

На підставі відомостей, викладених в даному листі, відповідачем було зроблено висновок про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту квітня та травня 2010 року за господарськими операціями з УА ТОВ "Укртехнопром" суми ПДВ у розмірі 238101,00 грн.

Також, в акті перевірки зазначено про отримання відповіді ДПІ у м. Полтаві за № 8889/7/23-640/73 від 16.07.2010 р., згідно якої встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ "Колот" не надано, стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження). Загальна сума податкового кредиту за травень 2010 р. складає 129998,59 грн., в т.ч. ПДВ 21666,43 грн.

На підставі відомостей, викладених в даному листі, СДПІ було зроблено висновок про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту травня 2010 року за господарськими операціями з ТОВ "Колот" суми ПДВ у розмірі 21666,43 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що на запит щодо підтвердження формування податкового кредиту позивача за операціями ТОВ "Інтертранслогістик" від ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була отримана відповідь від 12.07.2010 р. за № 3982/7/07-018, згідно якої повідомлено, що на підприємство направлено запит поштою для проведення зустрічної перевірки. Згідно АІС "Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ТОВ "Інтертранслогістик" має стан 0 (основний платник), встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 р. підприємству ТОВ "Інтертранслогістик" має статус "недійсна". Загальна сума податкового кредиту травень 2010 р. по даному підприємству складає 22899,72 грн. ПДВ - 3816,63 грн. Загальна сума послуг в травні становить 119426,80 грн.

На підставі відомостей, викладених в зазначеному листі, податковим органом було зроблено висновок про неправомірне віднесення товариством до складу податкового кредиту травня 2010 року за господарськими операціями з ТОВ "Інтертранслогістик" суми ПДВ у розмірі 3816,63 грн.

Також, в акті перевірки визначено про спрямування до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ запиту щодо підтвердження формування податкового кредиту підприємства за операціями з ТОВ "Агрокосм" та про отримання відповіді № 31057/7/23-38 від 27.07.2010 р. про відмову у проведенні перевірки.

Відповідно до акту перевірки "згідно АІС Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 р. по підприємству ТОВ "Агрокосм" має стан "недійсна". Стан (основний платник). Загальна сума податкового кредиту травня 2010 р. по даному підприємству складає 2115,60 грн., в т. ч. ПДВ - 352,60 грн.

На підставі зазначених відомостей, отриманих за допомогою АІС, СДПІ було зроблено висновок про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту травня 2010 року за господарськими операціями з ТОВ "Агрокосм" суми ПДВ у розмірі 352,60 грн.

Окрім того, в акті перевірки зазначено про спрямування до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова запиту щодо підтвердження формування податкового кредиту позивача за операціями з ПФ "Гран" та про неотримання відповіді на час складання акту перевірки.

Відповідно до акту перевірки "згідно АІС "Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відповідачем встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 р. по підприємству ПФ "Гран" не надана". Стан 14 (визнано банкрутом). Загальна сума податкового кредиту травня 2010 р. по даному підприємству складає 891,00 грн., в т. ч. ПДВ - 148,50 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився із зазначеними висновками податкового органу та обґрунтовано дійшов висновку про те, що в травні 2010 р. підприємством правомірно було збільшено податковий кредит за господарськими операціями з Українсько-американським ТОВ "Укртехнопром", ТОВ "Інтертранслогістик", ТОВ "Агрокосм", ПФ "Гран", ТОВ "Колот" з огляду на наступне.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкова накладна. При від'ємному значенні суми податку така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, контрагентами позивача правомірно були надані податкові накладні, перелік яких зазначений в акті перевірки, що свідчить про правомірне визначення товариством від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за червень 2010 року у розмірі 264 085,00 грн.

Крім того, придбання товарів та отримання послуг за вищенаведеними договорами було належним чином оформлено, про що свідчать матеріали, надані до перевірки, та про що зазначено в самому акті перевірки.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання СДПІ в акті перевірки на листування з іншими державними податковими інспекціями, із яких отримані відомості про "стан" підприємств та "статус" їхньої податкової звітності, а також посилання на відомості Арму "Бест-Звіт", АІС "Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" не має жодного значення для визначення підстав не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, оскільки єдиною підставою не включення до складу податкового кредиту, передбаченою пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону для сум сплаченого податку, є відсутність податкової накладної.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідна сторона - СДПІ ВПП в м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Таким чином позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року по справі№2а-3833/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. по справі№2а-3833/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Калиновський В.А.

Судді<підпис >

<підпис >Бенедик А.П. Курило Л.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.