Ухвала суду № 22031293, 08.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 р.Справа № 2а-13779/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі№2а-13779/11/2070

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова <Список ><Текст >

до Державного науково-дослідного та проектного інституту основної хімії НІОХІМ <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про відшкодування виплаченої наукової пенсії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії НІОХІМ, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню різниці у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників за липень 2009 року, за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 12468,10 грн. на р/р 256053012089 в ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 22682017. Разом з позовом було надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від03.11.2011р. по справі№2а-13779/11/2070 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії НІОХІМ про відшкодування виплаченої наукової пенсії. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії НІОХІМ про відшкодування виплаченої наукової пенсії - залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року, постановити нову ухвалу про задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з урахуванням поважності пропуску даного строку, направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не враховано доводів поважності пропуску позивачем строку для звернення до суду, наведених у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо великої завантаженості спеціалістів УПФУ в Київському районі м. Харкова, які брали участь у 3541 судовій справі та подання 158 позовів в інтересах управління, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про недоведеність поважності пропуску такого строку.

В надісланих до суду письмових запереченнях представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на час, коли у позивача виникло право на звернення до суду - у січні 2010 року, з урахуванням того, що останнім періодом несплати заборгованості відповідачем, є грудень 2009 року, строки звернення до суду з адміністративним позовом визначалися нормами ст. 99 КАС України, в редакції від 06.07.2005 року.

Оскільки, право звернення до суду у позивача виникло принаймні у січні 2010 року, а позовну заяву про захист своїх прав позивачем надано до суду 18 жовтня 2011 року, позивачем пропущено річний строк звернення до суду, встановлений нормами КАС України.

За висновком суду першої інстанції позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а судом не знайдено підстав для поновлення цього строку, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.

Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, зважаючи на такі обставини.

Згідно з Законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, державними небюджетними підприємствами, установами, організаціями та вищими навчальними закладами III - IV рівнів акредитації самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на час, коли у позивача виникло право на звернення до суду (січень 2010 року), з урахуванням того, що останнім періодом несплати заборгованості відповідачем, є грудень 2009 року, строки звернення до суду з адміністративним позовом визначаються за правилами ст. 99 КАС України, в редакції від 06.07.2005 року.

Так, статтею 99 КАС України, яка була чинною на момент початку перебігу відповідного строку звернення до суду, визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки право звернення до суду у позивача виникло принаймні у січні 2010 року, а позовну заяву про захист своїх прав позивачем надано до суду 18 жовтня 2011 року, позивачем пропущено річний строк звернення до суду, встановлений нормами КАС України.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України, в редакції, яка діє на час розгляду справи, тобто зі змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року N2453-УІ "Про судоустрій і статус суддів", адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції обґрунтування позивачем поважності причин пропуску річного строку звернення, з огляду на наступне.

Позивач зазначив в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду його завантаженість та участь у інших справах, однак при цьому в обґрунтування причин поважності пропуску строку представником позивача не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо завантаженості своїх працівників, що призвело до не можливості підготувати та подати позов до суду в установлений законом строк. Колегія суддів зауважує, що посилання на відсутність часу на підготовку позову не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, а тому не береться судом до уваги.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

В матеріалах справи докази таких обставин відсутні.

Інших обставин, які обєктивно зашкодили своєчасно вчинити процесуальну дію (подання позову), позивач суду апеляційної інстанції не навів.

Оскільки, позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з вищевказаним позовом, а колегією суддів апеляційного суду не знайдено підстав для поновлення такого строку, вимоги апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі№2а-13779/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Перцова Т. С.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Пянова Я.В. <Список ><Текст > <повний текст >