Ухвала суду № 22031286, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-7129/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі№2а-7129/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-плюс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Меридіан-плюс" ( далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова ( далі відповідач) в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Комітнернівському райноні м. Харкова № 0000291540 від 31.05.2011 року .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-плюс" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 31.05.2011р. №0002911540 в повному обсязі.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-плюс" (місцезнаходження 61100, Україна, Харківська область, м.Харків, вул.Танкопія, буд.18, кв.14; ідентифікаційний код 31940359) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 18.07.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Також , судом першої інстанції не враховано, вимоги ст. 215, ст.216, ст..228 ЦК України, що на думку відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Меридіан-плюс" є обґрунтованим та законним .

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, спірне податкове повідомлення -рішення відповідача, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова №0000291540 від 31.05.2011р. про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 58.397,50грн. (основний платіж -46.718,00грн., штраф -11.679,50грн.) було винесено суб'єктом владних повноважень з посиланням на акт від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359.

За висновками, викладеними суб'єктом владних повноважень в акті, в діяльності ТОВ «Меридіан-плюс»податковим органом виявлено порушення п.п.198.1 ст.198, п.п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних на суму 46.718,00грн., виданих ТОВ «Електроспецтех»в межах нікчемних правочинів та складених без зазначення порядкового номера.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України №68/97-ВР визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Виходячи з цього, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №68/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України №68/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 03.11.2009р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №3/11-М, предметом якого є виконання будівельних робіт (цементна стяжка, цегляна кладка, штукатурні роботи), 30.11.2009р. між позивачек ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех» (в якості виконавця) було укладено договір №30/11-М, предметом якого є виконання будівельних робіт (поточний ремонт), 03.12.2009р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс» (в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №3/12-М, предметом якого є виконання будівельних робіт (поточний ремонт), 01.02.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №1/2, предметом якого є виконання будівельних робіт (поточний ремонт), 08.02.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ " Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №8/2, предметом якого є виконання будівельних робіт, 22.02.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс» (в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех» (в якості виконавця) було укладено договір №22/2, предметом якого є виконання будівельних роб, г, 03.03.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс» (в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех» (в кості виконавця) було укладено договір №3/3, предметом якого є виконання будівельних робіт, 07.07.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс» (в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №7/7-М, предметом якого є виконання будівельних робіт (цементі; стяжка, цегляна кладка, штукатурні роботи).

Як вбачається з матеріалів справи - ліцензії серії АВ №458961 та серії АВ №512789, згідно з якими ТОВ «Електроспецтех» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об"єктів архітектури, копій актів виконаних робіт, смет, податкових накладних, платіжних доручень наявних у матеріалах справи, що підтверджується позивачем подальше використання у власній господарській діяльності .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що ТОВ" Меридіан-плюс" та ТОВ «Електроспецтех» належним чином оформили договірні правовідносини, які мали реальний характер, та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за переліченими вище договорами будівельного підряду

Копії актів виконаних робіт та податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладених між позивачем та контрагентом угод , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обгрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між нашим підприємством та нашими контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін .

Аналіз вищевикладеного свідчить, що угоди укладені відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам ч.І ст.205, ч.2. ст.207, ч.І ст.208, ч.І ст. 638, ч.З ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

На момент укладення угод та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про їх нікчемність є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентом.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Також відповідно до вимог п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

ТОВ" Меридіан-плюс" та ТОВ «Електроспецтех» належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлено первинні документи податкової та бухгалтерської звітності. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних відсутні.

Колегія суддів , також зазначає, що судження суб"єкта владних повноважень про порушення ТОВ " Меридіан-плюс" п.п.198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України є неспроможними, у зв"язку з тим, що спірні господарські операції відбулись до 01.01.2011 року, тобто до дати набрання чинності даним актом законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позовні ТОВ" Меридіан-плюс" є обґрунтованим, законним та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладених угод відповідно до 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі№2а-7129/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бондар В.О.

Судді(підпис)

(підпис)Кононенко З.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2011 р.